Німецька дипломатія проявляє зараз особливу активність в Грузії і вУкраїні, чиї стосунки з сусідньою Росією захмарилися прагненням цих країн вступити до західного військово-політичного блоку НАТО, пише Время новостей
Судячи з першої реакції з Москви, німецьке посередництво викликає в російської влади більше довіри, ніж діяльність американців в цьому напрямі. Якщо приїзд десять днів тому в Тбілісі держсекретаря Кондолізи Райс викликав в Москві не лише настороженість, але і гнівну реакцію у вигляді заяв МЗС з приводу ряду ініціатив (наприклад, заміни російських миротворців міжнародними поліцейськими), то на миротворчі плани Берліна росіяни відреагували спокійніше.
Пропонований німцями трьохетапний план врегулювання абхазької проблеми був сприйнятий в Москві зовсім не беззастережно, але все-таки навіть з дещо більшим ентузіазмом, ніж самими сторонами конфлікту - абхазами і грузинами. Глава МЗС Росії Сергій Лавров ще до початку переговорів з німецьким колегою Франком Вальтером Штайнмайером, який прибув наприкінці минулого тижня до Москви після відвідин Тбілісі і Сухумі, зазначив в плані пункт, що викликає подив - про підписання грузинами і абхазами угоди про незастосування сили одночасно з поверненням грузинських біженців до Абхазії. Німці передбачають добитися цього відразу на першому етапі, після чого перейти до економічної реабілітації регіону і - на третьому етапі - до визначення статусу невизнаної республіки.
Сергій Лавров визнав ув'язку підписання угоди з поверненням біженців абсолютно нереальною, пояснивши, що треба добитися заспокоєння ситуації, а потім вже можна і потрібно буде зайнятися складною проблемою повернення людей, що колись покинули зони конфлікту. А ось абхазам не подобається і третій етап плану. «Статус нашої республіки не є предметом переговорів”, - заявив абхазький міністр закордонних справ Сергій Шамба.
Ще жорсткішим виявився підхід Тбілісі. Грузинський президент Михайло Саакашвілі, що шукав в Берліні управу на Росію і Абхазію, по суті, з порогу відкинув ідеї німців. Хоча спочатку грузинський міністр закордонних справ Катерина Ткешелашвілі вважала пропозиції німецького посередника цікавими через короткий проміжок часу президент Саакашвілі своєю заявою відрізував саму можливість подальшого обговорення плану: «Перед лицем безперервних російських провокацій Грузія не відмовиться від застосування сили».
Не дивлячись на розбіжності, міністр Лавров назвав дуже приємними свої консультації в Москві з німецьким колегою, яким передували переговори Штайнмайера з президентом Дмитром Медведєвим. Москві сподобався концептуальний підхід німців, що розглядають проблему у всіх її аспектах, включаючи розробку заходів щодо відновлення економіки Абхазії за участю країн-донорів, включаючи Німеччину. Але Росія (про це заявив спочатку Медведєв, а потім і Лавров) вказала на ще одне важке питання, що потребує вирішення: про необхідність виведення грузинських військ з Кодорської ущелини. Грузини розмістили свої сили у верхів'ях Кодори в Абхазії восени 2006 років, встановивши в цій частині Абхазії лояльну собі місцеву адміністрацію. «Єдиний вихід з ситуації - прийняття спільних документів із зобов'язаннями про незастосування сили і гарантіями безпеки і виведення грузинських військ з верхньої частини Кодорської ущелини»,- упевнений Медведєв.
Якщо до Грузії канцлер Німеччини Ангела Меркель направила свою праву руку Франка Вальтера Штайнмайера, то в Україну вона сьогодні прибуде особисто, відгукнувшись на давнє запрошення Президента Віктора Ющенка і прем'єра Юлії Тимошенко ознайомитися з ситуацією на місці. МЗС Німеччини повідомив, що головною темою переговорів стане питання зближення України з Євросоюзом і НАТО. Істотна увага буде приділена аналізу складної політичної обстановки в Україні і перспективам економічного співпраці. Сьогодні Німеччина - другий після Росії торговельний партнер України.
Для Києва візит Меркель набуває особливої пікантності у зв'язку з негативною позицією, зайнятою канцлером напередодні квітневого саміту НАТО в Бухаресті відносно приєднання України і Грузії до плану дій з членства в альянсі. Тоді Німеччина і Франція наполягли, щоб приєднання було відкладене як мінімум до кінця року. Адже в Грузії є невирішені територіальні конфлікти, а в Україні велика частина населення не бажає бачити свою країну в НАТО.
Наскільки ймовірна перспектива того, що цього разу Ангела Меркель продемонструє Києву м'якшу позицію? Експерт німецького товариства зовнішньої політики Олександр Рар повідомив Времени новостей, що, за його даними, канцлер «як і раніше переконана в передчасності приєднання України до плану дій з приєднання в НАТО і не має наміру поступатися сильному тиску із цього приводу із США». За словами експерта, «це стосується не лише Києва, але і Тбілісі».
Наш співбесідник нагадав, що Меркель «за три роки правління жодного разу не була в Україні, і її нинішній бліцвізит, принаймні для німецької сторони, носитиме швидше інформаційно-ознайомлювальний характер». В ході зустрічей в Києві канцлер «постарається переконати лідерів України більшою мірою орієнтуватися на Німеччину і в цілому на Євросоюз, а не на Росію»: «Такий шлях для України, другої за величиною країни Європи, канцлер вважає найбільш продуктивним. З точки зору Берліна для України сповна реально потрапити до НАТО через членство в ЄС, і з врахуванням подібної перспективи німці надають особливе значення розвитку двостороннього економічного співробітництва. Тут канцлерові багато є чого сказати співбесідникам». За відомостями Рара, мова піде і про безпеку іноземних інвестицій.
Джерело в МЗС ФРН повідомило ВН, що в ході обговорення економічних питань на перший план вийдуть проблеми енергетики. Берлін вважає Україну, через територію якої до Європи йдуть великі обсяги російського газу, важливою транзитною країною. Газова суперечка між Росією і Україною два з половиною роки тому, коли були тимчасово перервані постачання газу, викликала в Німеччині вимоги про диверсифікацію джерел закупівель і зниженні міри залежності від російського газового експорту.