Новою точкою українсько-російського протистояння найближчим часом може стати питання про використання нафтопроводу Одеса–Броди, пише Независимая газета
Ще в травні президент Віктор Ющенко повідомив, що літом відбудуться його переговори з азербайджанським лідером Ільхамом Алієвим. Від результату цієї бесіди залежало, чи ризикне українська влада відмовитися від співпраці з російськими компаніями, замінивши їх постачальниками каспійської нафти. Більш того, це рішення повинне визначити силу впливу перших осіб української влади, адже президент Ющенко виступає за відмову від співпраці з російськими компаніями, прем'єр Тимошенко – проти зміни існуючих правил гри.
Спочатку нафтотранспортний проект Одеса–Броди задумувався з метою диверсифікації постачань нафти на українські нафтопереробні заводи (НПЗ). Надією проекту стало посилення енерготранзитних позицій України в Європі: йшлося про те, що після добудови польської гілки каспійська нафта з Азербайджану і, можливо, Казахстану постачатиметься в країни Євросоюзу. Проте з 2002 року, коли українська частка трубопроводу була повністю добудована, цей проект був на два роки заморожений. Особливої зацікавленості в ньому не демонстрували ні постачальники, ні покупці нафти.
Чотири роки тому зусиллями президента Леоніда Кучми Україні вдалося домовитися про так зване реверсивне (у зворотному напрямі) використання нафтопроводу для транспортування російської нафти. У липні 2004 року державна компанія «Укртранснафта», що виступала оператором проекту Одеса–Броди, підписала угоду про тимчасову, трирічну співпрацю з ТНК-ВР. Сторони домовилися про транспортування українським маршрутом, від західноукраїнських Бродів в одеський порт «Південний» по 9 млн. тонн російської нафти Urals в рік. У грудні 2006 року, вже при новій українській владі «Укртранснафта» підписала з ТНК-ВР і російською ОАО «АК Транснефть» додаткову угоду про транспортування не менш ніж 9 млн. тонн нафти в рік – терміном на три роки. Проте, не чекаючи завершення термінів дії останнього документа, українські чиновники з кінця минулого року узялися за реалізацію задуманого плану про транспортування каспійської нафти.
Формально ініціаторами скандалу з росіянами виступили два українських НПЗ: ВАТ «Нафтопереробний комплекс «Галичина» (Дрогобицький НПЗ, Львівська область) і ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» (Надвірнянський НПЗ, Івано-Франківська область). Як розповіли на прес-конференції керівник «Галичини» Олександр Лазорко і глава правління «Нафтохіміка Прикарпаття» Олександр Шиляєв, українські НПЗ відчувають гострий дефіцит сировини. Тому вони – за сприянням президента України – підписали протокольні документи про постачання маршрутом з Одеси в Броди 5 млн. тонн каспійської нафти з Азербайджану в рік. Ще 3 млн. тонн нафти цим маршрутом могли б транспортуватися до Європи вже існуючими гілками. Планувалося, що 16 липня під час наради в секретаріаті українського президента два згаданих НПЗ і представники «Укртранснафти» підпишуть угоду про співпрацю з компанією Milbert Ventures Inc. (Віргінські острови), яка повинна була отримати ексклюзивне право на транспортування нафти маршрутом Одеса–Броди.
Проте вже 17 липня уповноважений президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський оголосив, що Юлія Тимошенко зірвала ці плани: вона не прийшла на нараду до Ющенка, а натомість підписала розпорядження, яким заборонила «Укртранснафті» укладати контракти з Milbert Ventures Inc. Після цього зустріч Ющенка і Алієва втратила колишній сенс, а в українського президента і прем'єр-міністра з'явилася нова причина для гучного з'ясування стосунків. Тимошенко пояснила свою позицію тим, що раптова відмова від співпраці з російськими компаніями мотивована тільки корупційними схемами, в яких, за її словами, задіяні представники президентського секретаріату. «Спочатку було «РосУкрЕнерго»-1: здача всієї газової галузі; потім «РосУкрЄнерго»-2: здача шельфу Чорного моря, а «Рос-УкрЕнерго»-3 – це якраз те, що вони хочуть зробити з маршруту «Одеса–Броди», – сказала прем'єр. Соратники Тимошенко акцентують увагу на тому, що два українських НПЗ, що затіяли складну комбінацію, контролюються близькою до глави президентського секретаріату Віктора Балоги дніпропетровською групою «Приват». «Хто стоїть за Milbert Ventures Inc. – взагалі невідомо. Може виявитися, що, як завжди, Дмитро Фірташ (співвласник «Росукренерго». – «НГ»)», – пояснив представник оточення українського прем'єр-міністра.
Віктор Балога, у свою чергу, звинуватив Тимошенко в тому, що вона клопоче не про інтереси держави, а лобіює інтереси російських енергетичних компаній. Керівник президентського секретаріату переконаний, що український прем'єр, збираючись балотуватися на президентських виборах, добивається підтримки з боку Росії. Сам Ющенко під час підсумкової прес-конференції минулого тижня обурився позицією прем'єр-міністра: «Скажіть, будь ласка, ну про яку корупцію тут може йтися, якщо забезпечує транзит нафти 100% державна монополія? Кошти від цієї монополії потрапляють до державного бюджету». Він завуальовано підтримав звинувачення з боку Балоги, сказавши, що в цій ситуації «йдеться, очевидно, про політичні пріоритети, які виходять за рамки економіки». Президент уточнив: «У нашу найвідчутнішу галузь – енергетичну безпеку – внесені пункти далеко не національних інтересів».
Секретар комітету Верховної Ради України з питань економічної політики Ігор Палиця, який повідомив журналістам, що контракти на постачання азербайджанської нафти повинні були вступити в силу вже зараз, не знає, як розвиватимуться події: «На сьогоднішній день ситуація незрозуміла. Був указ президента, були дані всі команди. Були надані банківські гарантії. Невідомо, з яких причин уряд заборонив підписання контрактів, і сьогодні заводи не знають, що робити. Я думаю, якщо і надалі з боку уряду буде така поведінка, з нами просто ніхто не розмовлятиме як з державою».
Міністр палива і енергетики України Юрій Продан, навпаки, закликає українську владу не поспішати з відмовою від співпраці з російськими компаніями, бо це означатиме непрогнозованість української політики. Він нагадав, що контракти, підписані в грудні 2006 року, продовжують діяти. Відмовившись від їх виконання в односторонньому порядку, українська сторона ризикує отримати судові позови від компаній, які зараз постачають нафту на Одеса–Броди. Продан також уточнив, що ті компанії, які зібралися замінити росіян, не підкріпили свої слова справою: «Є наміри. Але немає фінансових гарантій». Крім того, ситуація, що склалася, ускладнюється тим, що претенденти на заповнення нафтою українського маршруту не погодили свої дії із СП «Сарматія», яке займається розробкою проектів добудови нафтопроводу Одеса–Броди до польського міста Плоцьк. Ситуація з нафтопроводом так заплуталася, що стала предметом розгляду російського уряду. Москва вирішила почекати, поки Київ визначить свою єдину позицію. Хоча Володимир Путін, який регулярно спілкується з Юлією Тимошенко, упевнений, що ризики для російських компаній мінімальні.
За офіційними даними, минулого року маршрутом Одеса–Броди у зворотному напрямі було транспортовано 9 млн. тонн нафти, в 2006 році – 3,5 млн. тонн, в 2005-му – 5,7 млн. тонн, в 2004-му – 1 млн. тонн. Україна отримала у вигляді платежів за транзит і портових зборів 205,4 млн. дол.