В Зеландсько-Огарьову вчора пройшли переговори прем'єр-міністрів Росії та України Володимира Путіна і Юлії Тимошенко, пише в сьогоднішньому номері газети спеціальний кореспондент Андрій Колєсніков.
Юлія Тимошенко вийшла з машини в Зеландсько-Огарьову, і сказати, що ця жінка добиралася сюди з більшими пригодами, було б відвертим перебільшенням. Вона ніби щойно вийшла зі свого будинку, а перед цим довго, ретельно й навіть болісно продумувала своє вбрання. Воно було витримане у листопадових осінніх тонах, і сукня, і пасок із пряжкою, що кидається в очі, і туфлі на непомітних 12-сантиметрових підборах... і навіть її коса, здавалося, пожовкла й - так хочеться написати "поблякла", - але цього не було. Вона просто, здавалося, пожовкла, як жовтіє колосся, перед тим як їх пожнуть.
Сама Юлія Тимошенко при цьому виглядала дуже свіжо. Політичні випробування йдуть на користь її зовнішньому вигляду (важко сказати, що при цьому відбувається із внутрішнім виглядом), і вона навіть, можна сказати, розцвітає тим яскравіше, що сильніше тьмяніють всі інші.
У камінному залі Зеландсько-Огарьова пройшла її зустріч один на один з Володимиром Путіним. Юлія Тимошенко ввійшла, зупинилася й зробила легкий кніксен убік Володимира Путіна. Можливо, вона й сама не помітила цього руху, але він був. В певному сенсі вона поводилася як фрейліна, що потрапила з корабля на бал і, здається, трішки розгубилася, але насправді не можна було виключити елементарного кокетства.
Тобто ще коли вони не сказали один одному жодного слова, переговори між ними вже почалися.
Перші три хвилини Володимир Путін говорив, не дивлячись на Юлію Тимошенко, немов побоюючись, що погляд на цю жінку вразить його, подібно тому як вражав героїв погляд на один літературно-міфічний персонаж грецької міфології.
Але потім Володимир Путін начебто впорався із собою й через кілька хвилин уже спокійно поглядав на українського прем'єра. Тим більше що він говорив речі, які повинні були вразити її саму.
Пан Путін заявив, що у зв'язку із приєднанням України до СОТ в цієї країни виникне принаймні одна реальна проблема.
"Ви, як людина професійна, яка давно займається проблемами економіки, напевно розумієте (тобто хоча пан Путін і визнає Юлію Тимошенко професіоналом, але все-таки не впевнений, що вона розуміє проблеми, якими займається, мабуть. - А. К.), що певні проблеми виникають. За даними наших експертів, рівень митно-тарифного регулювання після приєднання до СОТ стає значно ліберальнішим. Ми вважаємо, - продовжив пан Путін, - що на внутрішньому ринку України багато товарів можуть бути заміщені досить дешевим імпортом, і цей обсяг товарів може опинитися на російському ринку... Це $5 млрд, за нашими оцінками".
Проте не схоже, що пан Путін налякав українського прем'єра новиною про те, що українські товаровиробники сильно постраждають у результаті приєднання до СОТ.
- Я розумію, - говорив російський прем'єр, - що над домовленостями, які досягаються сьогодні (коли перед Україною вже майорять президентські вибори. - А. К.), ставиться знак питання - що буде із цими домовленостями завтра. Але ми керуємося тим, що життєво важливі питання не будуть переглядатися.
Володимир Путін добре продумав свою промову. Вона складалася із пропозицій, застережень і співчуття. Він мав намір спрямувати розмову туди, куди потрібно було йому, і зараз розставляв прапорці цієї розмови.
- Дуже шкода, що Україна вирішила постачати зброю в зону південноосетинського конфлікту. Це все-таки особливий випадок. У таких випадках держави, як правило, поводяться стримано. Але я не хочу заглиблюватися сьогодні в ці питання... Пропоную сьогодні займатися проблемами економічного характеру... маючи на увазі, що наближається зима, - пан Путін поставив ще один прапорець, - і нам треба якомога швидше закрити питання про постачання енергоносіїв в Україну, з огляду на наш непростий діалог із середньоазіатськими партнерами.
Юлія Тимошенко назвала Росію "абсолютним стратегічним партнером".
- Думаю, - додала вона, - що в нас вистачить мудрості й відповідальності між нашими народами подолати непрості питання, які час від часу виникають між країнами (пан Путін підтвердив це дворазовим кивком голови. - А. К.). - Я знаю, що складно розвивалася ситуація довкола Грузії, але ми хочемо мирного врегулювання цього конфлікту, хочемо, щоб запанував спокій.
Юлія Тимошенко говорилане як технічний прем'єр і не як прем'єр взагалі. Вона вже в передвиборній кампанії (і не тільки вона: газета Известия напередодні її візиту, як відомо, вийшла із сенсаційними викриттями, які свідчать, що президент України Віктор Ющенко озброював Грузію й при цьому роззброював Україну).
Потім Юлія Тимошенко перейшла до цін на газ. Вона заявила, що "є всі підстави, всі можливості домовитися стратегічно про ринкові ціни".
Тобто вона сказала, що фактично згодна з російськими пропозиціями підвищити ціну на газ, який постачається Україні, (при цьому відомо, що Газпром постачає газ у Європу за ринковою ціною, що, як правило, уже не менше $500 за тисячу кубометрів). Але так тільки здалося, тому що відразу Юлія Тимошенко виправилася:
- Про поступовий перехід на ринкові ціни, щоб створити основу, що не створює жодних коливань, створює стабільність... Це потрібно і Європі.
Вона попереджала пана Путіна: лише поступовий перехід влаштує не тільки Україну, але і Європу, і не варто диктувати ринкові ціни відразу. Це була вже відверта торговельна позиція, яку вона збиралася відстоювати й на переговорах у розширеному складі.
- Наші енергетики перед переговорами попрацювали енергійно, - додав Володимир Путін, - попрацювали й на корпоративному рівні (тобто корпорації попрацювали корпоративно).
Залишалося прем'єрам попрацювати прем’єрно.
Переговори один на один тривали година, дві, три... У цей час українські учасники делегації, наразі в них не задіяні, приходили до тями після нервового перельоту з Києва в Москву. Переліт був, можна сказати, навіть драматичним.
Ту-134 українського президента, за словами одного зі членів делегації українського прем'єра, злетів і взяв курс на Львів, коли Юлія Тимошенко вже в'їжджала на територію аеродрому. На борті президентського літака були журналісти й один з міністрів. Літак благополучно злетів, і пасажири прем'єрського борта почали готуватися до посадки. У кріслах прем'єрського ІЛ-62 уже лежали таблички з їхніми прізвищами.
Але раптом повернувся президентський борт. Його не було максимум напівгодини. Спочатку було сказано, що відмовив двигун, потім - що зламалися закрилки, потім - що елерони... Через кілька хвилин виявилося, що на цьому літаку взагалі немає живого місця.
Президент України міг би полетіти на резервному ІЛ-62. Але ним уже скористався для польоту в місто Миколаїв король Швеції, який гостює в Україні,. Ще через кілька хвилин делегації прем'єра повідомили, що на їхньому ІЛ-62 летить президент України.
Вони тепер вважають, що все це, звичайно, не випадковість. Що президент міг скористатися, наприклад, Ан-74, що стояв тут же, на стоянці, і який навіть не готували як резервний, хоча про політ короля в Миколаїв було відомо ще до початку його візиту в Україну.
Саме цим Ан-74 і скористалася в результаті Юлія Тимошенко. Цей взагалі-то вантажний літак спеціально переобладнали свого часу для польотів високопоставлених осіб. Делегація прем'єра полетіла на ньому без втрат. Журналістів прем'єрського пулу відправили в Москву на державному Як-40.
- Їжу на борт, щоправда, завезти не встигли, - зітхнув один зі членів української делегації. - Ну нічого, по дорозі назад погодуємо хлопців.
Сам Віктор Ющенко при цьому, за словами очевидців, уже не посадив на борт ІД-62 ні журналістів, ні навіть міністра освіти й полетів у Львів ледь не один.
Тим часом переговори один на один тривали вже майже безпрецедентно довго.
Разом з українськими колегами прогулювався на свіжому повітрі глава Газпрому Олексій Міллер. На моє питання, чи можуть результатом цієї зустрічі бути якісь конкретні домовленості, він сказав, що підготовлено меморандум, але чи буде оприлюднений, залежить від багатьох причин. І головне - чи скаже Юлія Тимошенко щось про те, як уряд України збирається буде розраховуватися з боргами Росії за газ.
На думку Олексія Міллера, до обговорення конкретної ціни справа на цих переговорах може навіть не дійти.
- Спочатку треба все-таки домовитися про те, як буде погашена заборгованість України Росії майже в $2 млрд, - сказав глава "Газпрому". - Тоді можна буде говорити про ліквідацію "Росукренерго" і прямих постачаннях газу до України. А як вони можуть ліквідувати цю заборгованість, нам наразі невідомо.
Проте, за словами ще одного вітчизняного учасника переговорів, робота в цьому напрямку велася. Газпром намагався переконати Дойче Банк дати "Нафтогазу" України двохмільярдний кредит. Німці згодні були обговорювати це питання, тільки якщо одержать під цей кредит гарантії самого "Газпрому". Але "Газпром" не розумів, чому він повинен гарантувати цей кредит. Для цього ж є міцніюча з кожним днем українська економіка.
Проте, за словами мого співрозмовника, Дойче Банк однаково не дав би цей кредит за жодних умов.
- Усіх накрила криза, - зітхнув він. - Він же світовий. Грошей же немає.
До 9 години вечора стало відомо, що меморандум про співробітництво в газовій сфері все-таки буде підписаний. Тобто тема заборгованості обговорювалася, і український прем'єр зробила із стосовно цього певні пропозиції, які змогли зацікавити пана Путіна. Тим часом у тексті меморандуму цих пропозицій немає. Пані Тимошенко сказала, що створено робочу групу, що буде займатися "тим, як захистити внутрішні ринки України й Росії" (від СОТ, мабуть. - А. К.), і зосередилася на головних пунктах меморандуму: перехід до ринкових цін на газ буде поетапним і займе три роки; проте, підвищаться й ціни на транзит російського газу через Україну ("Шокової терапії не потрібно нашим країнам", - сказала пані Тимошенко).
Цей меморандум дещо збляк після питання української журналістки щодо того, що правоохоронні органи України звинуватили Юлію Тимошенко, поки вона підписувала цей меморандум, у державній зраді саме, мабуть, у зв'язку з переговорами в Москві.
Юлія Тимошенко, проте, поставилася до цієї новини навіть, здається, легковажно - вона звикла, що політична боротьба в Україні завжди набирає дуже свіжих й пишних форм.
Владимир Путін тим часом, зважаючи на все, просто тішився, коли на прес-конференції регулярно виникала тема забраного в прем'єр-міністра літака.
- Мазурик якийсь: взяв і поцупив літак!.. - сміявся він.
Але потім він став серйозним. На питання, чи справді Росія зробила ставку на Юлію Тимошенко в передвиборній президентській кампанії й чи перестала брати до уваги пана Ющенка, пан Путін спочатку відповів, що прийме будь-який вибір українського народу, але потім його прорвало.
Російський прем'єр, зважаючи на все, ніколи не пробачить, якщо з'ясується, що Віктор Ющенко справді продавав зброю Грузії й, більше того, що цією зброєю управляли українські фахівці. Це для Володимира Путіна щось надто особисте. Принаймні, таке враження створювалося, коли він говорив, що думає стосовно цього. Це те, що не пробачають. Принаймні, він цю ситуацію розглядає саме так і, схоже, сам Володимир Путін всі висновки із цього приводу вже зробив і свій особистий вирок по цій справі виніс:
- Кілька місяців тому і в голову нікому не могло прийти, що росіяни й українці будуть воювати один з одним, - сказав він. - Але це трапилося. Людина, яка це зробила, вчинила величезну помилку...
Пізніше один зі членів української делегації розповів мені, що відразу після прес-конференції Юлія Тимошенко поїхала на Воробйові гори, в українську резиденцію - чекати, поки з Петербурга прилетить президент Росії Дмитро Медведєв.
Зустріч Юлії Тимошенко, Дмитра Медведєва й Володимира Путіна відбулася, за даним Ъ, уже вночі, в одній підмосковній резиденції.