Віктор Ющенко асиметрично відповів на газові домовленості Юлії Тимошенко та Володимира Путіна, пише Олексій Гривач в російській газеті Время Новостей.
Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко, після повернення з Москви з новим газовим меморандумом, одержала незадовільну оцінку від президента Віктора Ющенка. Глава держави підписав минулої п’ятниці указ про введення в дію рішення ради національної безпеки й оборони (РНБО) про стабілізацію фінансового стану "Нафтогазу України" і ситуації на ринку природного газу. У документі, прийнятому РНБО ще 26 вересня, роботу уряду під керівництвом пані Тимошенко (у частині оздоровлення нафтогазового держконцерну) визнано "такою, що створює реальну загрозу національній безпеці держави". Але чинності він набрав тільки після підпису пана Ющенка й опублікування на офіційному сайті президента, що, зважаючи на все, було присвячено "сепаративним" газовим переговорам прем'єр-міністра в Москві.
Указ, зокрема , визначає, що кабінет міністрів має забезпечити "Нафтогазу" дотації в розмірі 9,1 млрд гривень (1,8 млрд дол.) для компенсації різниці між ціною імпортного газу й ставкою реалізації палива для комунальних котелень. Для держбюджету такі витрати є заважкими й за передвиборних умов явно неприйнятними для прем'єра.
Проте, пані Тимошенко такий прийом не надто збентежив. Вже цього тижня з’ясується, чи будуть сформовані нова парламентська коаліція або президент розпустить Верховну раду (що означає відставку уряду) і оголосить чергові дострокові вибори. Прем'єрові було важливо одержати в Росії газовий козир - обіцянку поступового росту цін на газ до європейського рівня, щоб зміцнити свою політичну платформу. І, після повернення із Москви, вона могла гордо рекламувати свій "трофей".
"Україна вже має повністю відпрацьовані контракти, підписаний меморандум і, безумовно, логіку, як буде формуватися ціна", - повідомила на брифінгу пані Тимошенко. Як відомо, домовленості прем'єрів передбачають готовність Москви з 1 січня 2009 року постачати газ за прямими контрактами між "Газпромом" і "Нафтогазом", а перехід на європейські ціни розтягти на три роки, тобто до 2011- го. Відповідно, наступного й 2010го року до ринкових цін будуть застосовуватися дисконти (їхні розміри ще не затверджені).
Багато чого залежатиме від того, чи вдасться "Газпрому" передбачити в контрактах на закупівлю газу в Туркменії й Узбекистану українські пільги (відповідні документи ще не підписані). У цьому випадку Києву буде простіше сподіватися на ціну в 260--270 дол. за тисячу кубометрів на російсько-українському кордоні. Якщо ж Ашхабад і Ташкент зажадають безумовного виконання принципових домовленостей з "Газпромом" про перехід з 1 січня на європейські закупівельні ціни свого газу, то й дисконт для України російському концерну доведеться надавати із власного прибутку. А це може спричинити додаткові витрати для Києва у вигляді допуску до активів та інших преференцій для "уповноважених" Москвою компаній (не тільки "Газпрому").
Український прем'єр злегка відкрила завісу таємниці довкола принципів формування тарифу на прокачування російського газу в Європу через мережі "Нафтогазу". "Що стосується тарифу, то ми знайшли таку формулу, що не приводить до збільшення ціни на газ, а навпаки, приводить до зменшення ціни на газ. Тобто ми маємо на увазі, що є технічний газ, який використовується для прокачування російського природного газу через Україну до Європи", - сказала вона, підкресливши, що вартість цього технічного газу "буде обговорюватися в окремому переговорному процесі". Зараз "Нафтогаз" одержує від "Газпрому" близько 2 млрд дол. у рік при транзитній ставці 1,7 дол. за тисячу кубометрів на 100 км. При цьому для забезпечення роботи газотранспортної системи "Нафтогаз" отримує близько 6 млрд кубометрів імпортного газу за звичайною ціною 179,5 дол. за тисячу кубометрів. При збільшенні ціни газу на кордоні хоча б до бажаних Києву 270 дол. (цей параметр закладений у проекті бюджету на наступний рік) і ставка транзиту повинна вирости приблизно до 2 дол., щоб забезпечити "Нафтогазу" існуюче співвідношення доходів від транспортування до витрат на технічний газ. Але ріст вартості транзиту автоматично знижує закупівельну ціну на російсько-українському кордоні для всього імпортного газу, оскільки витрати на транспортування повинні відніматися з європейської ціни. Тому "Газпрому" вигідніше зберегти транзитну ставку, продаючи газ для потреб газотранспортної системи України за ще більш пільговою ціною.
Очевидно, жодних конкретних і остаточних домовленостей не буде до виходу України з політичного глухого кутка. Або хоча б до вирішення долі уряду Юлії Тимошенко. А крім того, вирішення питань із заборгованістю "Нафтогазу" за газ перед RosUkrEnergo (оцінюється в 1,3 млрд дол.) і належне оформлення газу в підземних сховищах України, більша частина якого "Нафтогазу" не належить, а так чи інакше входить у сферу інтересів "Газпрому" і його партнера по RosUkrEenrgo Дмитра Фірташа.