Неукраїнцеві неважко отримати задоволення від української політики. Стільки драматизму, тактичного інтелекту, такої трагічності і комізму не знайти в жодній американської передвиборчій кампанії, пише Кристіан Еш на сторінках німецького видання Berliner Zeitung.
Зараз у Києві дають п'єсу під назвою "Це не я". Щойно в Києві президент Віктор Ющенко розпустив парламент, відправивши відеопослання з Італії. У тому, що справа дійде до позачергових виборів, ніхто не сумнівався. Однак брати на себе за це провину ніхто не хоче. По-перше, ситуація неприємна: ще не минуло й року, як виборців закликали віддати свій голос на дострокових виборах. По-друге, непопулярна: люди не хочуть безперервно голосувати, їм до душі постійна влада. І, по-третє, вона безнадійна: розподіл депутатських мандатів, швидше за все, сильно не зміниться, і коаліційні переговори простішими не стануть.
Отже, кожен з трьох головних героїв п'єси робить все можливе, щоб показати свої дії, як трагічну боротьбу з невідворотним. Президент Ющенко, лідер безсилою партії, але власник найголовнішої посади в державі, постійно встановлював нові терміни, в які парламентські фракції мали утворити коаліцію. Що більше термінів закінчувалися безрезультатно, то голосніше він говорив народу, що справа не в ньому, парламент, мовляв, просто не можна не розпустити. Тому, коли у вівторок ввечері минув останній термін, в середу зранку під час зустрічі з представниками фракцій він, перш ніж розпустити парламент, дав йому цього разу найостанніший термін - до вечора. Однак, як повідомлялося на сайті президента, фракції давно дали згоду на позачергові вибори.
Це неправда, кричали інші головні герої, Партія регіонів, яку підтримують в індустріальних центрах Східної України і має в парламенті найбільшу фракцію, а також Блок Юлії Тимошенко, партія прем'єр-міністра. Ця пані ніколи не втрачає можливості показати свою безкомпромісну готовність до компромісу. Вона щодня знову і знову повідомляє світові, що хоче відновити коаліцію з президентським партійним блоком, хоча президент її постійно принижує. Йому недостатньо, що її вже звинувачували у замаху на вбивство і в державній зраді в союзі з Росією – на додачу Ющенко нещодавно забрав у неї з-під носа літак, на якому вона збиралася летіти на переговори в Москву. Їй довелося взяти приватний Cessna і залишити вдома половину своєї делегації. Цього тижня прем'єр-міністр продемонструвала журналістам, як функціонує її прямий телефонний зв'язок з президентом. Ніяк. Вона взяла слухавку, з неї лунали довгі гудки. На тому кінці дроту так ніхто і не відповів. "І це триває вже цілих шість місяців", - сказала Тимошенко.
Свідки розповідають, що пані щиро страждала і перебувала у гніві. А що їй ще залишається, як не страждати? Адже вона могла відразу створити стабільну парламентську більшість - разом з Партією регіонів, з якою нещодавно вона вже вступила в тактичний союз. Але таким чином їй би довелося поставити на карту свою репутацію як єдиної захисниці ідеалів "помаранчевої революції". Вона не бажає такої коаліції. А навіть якщо б вона її і хотіла, вона показала б це в останню чергу. Виборцям, які давно втратили смак до хаотичної політики Києва, ще довго доведеться милуватися безвихіддям, яким вона грає з великим мистецтвом.