Наразі достеменно невідомо, але, або кризові явища, що супроводжують українську політику, починають давати позитивні результати, або деякі політичні діячі останнім часом люблять проводити дозвілля за переглядом фільму Марка Захарова "Той самий Мюнхгаузен", пише в своїй статті оглядач РИА Новости Андрій Капустін.
Та наслідуючи героя Олега Янковського починають розуміти, що: "Серйозне обличчя це ще не ознака великого розуму. Найбільш безглузді на землі речі робляться саме з цим виразом обличчя. Посміхайтесь, пані та панове!".
Юлія Тимошенко цю істину, схоже, засвоїла давно. Чого вартувало, скажімо зауваження стосовно лідера партії Єдиний центр, тобто ЄЦ, який має прізвище Кріль. Коли Тимошенко сказала, що перестала їсти однойменний поживний морепродукти, щоб її не звинуватили в канібалізмі.
Тепер, судячи з усього, до Тимошенко приєднався і лідер Партії регіонів Віктор Янукович. Виступаючи на партактиві в Одесі, він прямо так і сказав: "гумор - найкращий засіб для сприйняття нашої політичної дійсності". Додавши: "Я хочу навести цю фразу одного з героїв Бебеля:"Якщо бажаєте що-небудь поспостерігати з життя, то зайдіть до нас на подвір’я - є з чого посміятися". Зайшли. Посміялися. Заодно згадали, що вперше на одеські граблі Янукович наступив, назвавши Анну Ахматову Анною Ахметовою. Тепер ось Бебеля від Бабеля не зміг відрізнити. Але це можна поправити.
Головне - вірний вектор. А то Віктор Ющенко, схоже, фільм Захарова взагалі не дивився. І ніхто йому чомусь не може сказати, що постійно носити настільки серйозний вираз на обличчі голові такої веселої держави негоже. Хоча не виключено, що і оточення президента теж не дивилося цей фільм. Можливо тому, що досі немає якісного перекладу. Ну, щось на зразок: "Серйозне обличчя це ще не ознака великого розуму. Найбільші дурощі на землі робляться саме з цим виразом обличчя. Посміхайтеся, панове!". Але, схоже, що й переклад вже не допоможе.
По-перше, Ющенку зараз явно не до сміху. По-друге, новий статус просто не дозволяє йому опускатися до гримас. Оскільки з двадцятого жовтня Ющенко офіційно став в один ряд з видатними діячами України, починаючи від Ярослава Мудрого і Володимира Великого, і закінчуючи гетьманом Мазепою і Тарасом Шевченком. Що характерно, при життєво. Справа в тому, що саме в цей день Нацбанк України ввів в обіг срібну монету, гідністю п'ятдесят гривень, яку... Увага! Цитата з сайту Нацбанку: "Випущено з нагоди візиту в Україну Вселенського Патріарха Варфоломія I під час святкування 1020-річчя хрещення Київської Русі". Але фішка в тому, що - ще одна цитата: "На реверсі монети у колі зображено Президента України Віктора Ющенка, який тримає вінок з запаленими свічками, полум'я якої імітує голограма, і Вселенський Патріарх Варфоломій I".
При цьому не можна не зауважити, що пам'ятні срібні монети, присвячені тому ж Ярославу Мудрому, княгині Ользі або Володимиру Мономаху мали номінал лише десять гривень. Романа Шухевича викарбували на п'яти гривнях, але теж із срібла. А ось такі видатні митці, як Сергій Корольов, Василь Стус, Володимир Даль, Серж Лифар, Лев Ландау або Ілля Мечников "заслужили" право бути лише на двогривневих монетах. Та й чеканили їх не з благородного срібла, а зі сплаву міді з нікелем і цинком, який називають нейзильбер. Відповідно двадцяте жовтня 2008 року можна вважати новою точкою відліку української історії. Причому, наразі досить похмурою. Оскільки прижиттєве карбування портретів правителів - це традиційне право монархів і інших представників королівських домів. А Ющенко, як відомо, до таких наразі не належить.
З іншого боку, милуватися своїми зображеннями на грошових знаках любили такі історичні персонажі сучасності, як, скажімо, імператор Центральної Африки, волею центральноафриканського народу, об'єднаного в національну політичну партію МЕСАН, людожер Бокасса I, улюблений вождь і вчитель жителів Північної Кореї товариш Кім Ір Сен, Батько нації, імам і маршал Іраку Саддам Хусейн Абд аль-Маджид ат-Тікріті або батько всіх туркменів Сердар і Сапармурат Туркменбаши Великий. Компанія, зрозуміло, не найбільш демократична, але такими є суворі реалії життя. Хоча, двадцяте жовтня все-таки більше підтягнуло Ющенка до англійської королеви. Не за кров’ю, звичайно, а виключно за повноваженнями, які вимальовуються. Ні, ну треба ж було так співпасти. В один день. І монетне безсмертя і здача позицій щодо дострокових виборів. Та ще й так, м'яко кажучи, незграбно.
Судіть самі. Спершу всій країні оголошують, що Ющенко звернеться до народу о 17-30. Народ, зрозуміло, припадає до телевізорів. А там суцільна реклама та інші другорядні дурниці. Ну, добре. "Королівська" точність Ющенка вже давно стала його візитівкою. Так що з запізненням години на півтори, але до телекамер він таки вийшов. Але краще б не виходив. Оскільки так неконкретно з такого важливого питання, як позачергові вибори, главі держави говорити явно не гоже. Що, скажіть, означає, в юридичному сенсі слова "на кілька днів"? Ті самі, на які він відновлює парламент. А як розуміти усну заяву Ющенка про те, що вибори переносяться на чотирнадцяте грудня, в той час як в президентському указі про це немає жодного слова. Тобто, взагалі жодної дати. До того ж, все це відбувається під соусом дивного формулювання "у зв'язку зі зверненням РНБО".
Водночас це "звернення" неможливо знайти на жодному сайті. Тобто, можна припускати, що засідання РНБО - це такий собі сабантуй, під час якого хтось може звернутися до глави держави і від імені чесних зборів попросити призупинити дію указу. А ця дивна фраза: "я беру ситуацію під жорсткий контроль". Це як? Танки, гармати, спецназ? Надзвичайний стан? Пряме президентське правління? Відповіді немає. На що в такому випадку сподівалися?
Зрозуміло, що провал відчувати вкрай неприємно. Особливо, коли в кишені дзвенять новенькі срібні монетки. Але ж Україна - це не тільки Будинок з химерами, де Ющенко приймає високих гостей. І не дача у Форосі. Україна - це ще й живі люди. Частина з яких, як і раніше, вірить Ющенку. Хоча їх стає все менше. У тому числі й тому, що президент оголосив про швидке скорочення на двадцять відсотків апарату свого секретаріату. Хоча прийдешні звільнення торкнуться не тільки президентських клерків. Про аналогічні кроки вже попередили господарі металургійних підприємств. На черзі хімічні. Ну а там можна чекати ефекту доміно. До речі, як вирішувати проблему збереження банківської системи також питання. На тому ж засіданні РНБО Ющенко заявив, що очікує від цього органу (чомусь раптом став дублером уряду) пакету антикризових заходів. Те, що Нацбанк заборонив дочасно знімати гроші з депозитів - це явно не вихід. Не кажучи вже про те, що це не зовсім цивілізований підхід. До того ж Ющенко хоче створювати фонд страхування вкладів з доходів, які надходять від приватизації. Вчасно. Саме в той момент, коли більшість перспективних об'єктів падають в ціні. Цікаво, як було в понеділок тим, у кого в банках заморозили гроші? Або у вівторок. Коли парламент, який виліз із пороху, зайнявся звичним байдикуванням.
Адже з самого початку було зрозуміло, що БЮТ голосування щодо фінансування виборів зірве. Так і вийшло. Причому, знову ж таки досить витончено. В дусі ще одного фільму Марка Захарова "Формула кохання". Тієї частини, коли коваль пояснює, як затягнути процес ремонту карети. Оскільки БЮТу потрібно як слід вивчити всі антикризові президентські пропозиції. А це питання не одного дня. Після чого знову ж таки потрібно буде за все проголосувати.
Що тепер? Видавати черговий указ про чергову дату позачергових виборів? Фільм "День бабака" відпочиває. Разом з фільмом "Дежавю". І, схоже, що навіть якщо Ющенко буде штампувати дюжину виборчих указів в день, 2008-й рік, швидше за все завершиться без всенародного походу до урн. Принаймні, саме такий розвиток подій пророкують багато народних обранців. Причому, з різних фракцій. А там довгі свята, пиятики, веселощі і суцільний Новий рік. Так що, схоже, збувається сценарій Тимошенко. Яка дуже хотіла перенести вибори ближче до весни. А щоб повністю деморалізувати Ющенка, прем'єр-міністр навіть запропонувала варіант повного переформатування уряду. Включаючи й зміну голови Кабміну. Однак для реалізації такого плану необхідно солідарне голосування 226 депутатів. Якого на сьогодні у Верховній Раді немає.
Досить сказати, що за виділення грошей на вибори у вівторок проголосували лише 17 депутатів з 72 пропрезидентської фракції НУНС. Відповідно, зважаючи на останні події, не виключено, що може стати реальністю і більш розгорнутий план прем'єр-міністра і Ко. А саме, подвійні дострокові вибори. Тобто, і президента і парламенту. Глава держави, схоже, вже дозрів. Принаймні, всі його останні кроки мало схожі на хід тріумфатора, який спускається з пагорбу назустріч отарі твердою ходою переможця ... А монетки з його карбуванням його портрета - вже стануть історією, то є надбанням нумізматики.