Вівторок, 28 жовтня для президента України Віктора Ющенка день особливий. Знаковий. Можна навіть сказати, сакральний. Але не тому, що в цей день Верховна Рада візьме, нарешті, і розгляне (а, можливо й відразу прийме пакет антикризових законів. А заодне й виділить півмільярда гривень на позачергові вибори, пише оглядач РІА Новости Андрій Капустін.
І не через те, що сомалійські пірати розкаються й, вибачившись, звільнять українських моряків судна Фаїна, захопленого 25 вересня. Зовсім ні.
Сакральність 28 жовтня для Ющенка полягає в тому, що в цей день він офіційно презентує світу срібну монету номіналом п'ятдесят гривень. Офіційно запущену в обіг Нацбанком України. Причому, презентує цю монету Ющенко не де-небудь, а в Константинополі. А саме в Стамбулі. Тобто, у самому серці Візантії. Так ще й у товаристві з Всесвітнім патріархом Варфоломієм І. Що, у принципі, цілком зрозуміло. Тому що на монеті викарбувані світлі образи, як самого Ющенка, так і патріарха. Який, як відомо, влітку відвідав Київ з нагоди святкування 1020-річчя Хрещення Київської Русі, де Ющенко зробив з нього Найголовнішого Гостя. Чому в підсумку присвятив випуск нової української грошової одиниці. Ну, там, Ющенко слідує традиціям Володимира Великого, а Варфоломій, відповідно, виявляє собою непорушність слов'янського вибору відносно православ'я. Хоча останні кілька сторіч цю роль якось більше виконує Московський патріархат. Але Ющенко свою лінію гне твердо. Тому й не зовсім дипломатично заявив, що молитви та промови Варфоломія справили неперевершене враження на віруючий український народ і дали впевненість на дієву допомогу в створенні Української Помісної православної церкви.
Словом, блаженний той, хто вірує. У тому числі й у власні слова.
Так що з урахуванням своєрідної ментальності глави української держави, дана подія не може зрівнятись ні з чим іншим. Оскільки є живим підтвердженням месіанства Президента України.
Щоправда, месіанство це трохи штучне. Так би мовити, політтехнологічне. Запущене, у тому числі, і з використанням банального адмінресурсу. Ну, щось на зразок Ющенко (або, Балога) сказали "треба", а Нацбанк відповів - "так"! Не говорячи про те, що обґрунтувати терміновість державного візиту Ющенка в Туреччину 27-28 жовтня - це взагалі не питання. Навіть якщо результат переговорів досить сумнівний. Але кому тепер потрібно звертати увагу на ці дрібниці на тлі вічності.
Сакральність 28 жовтня для Ющенка полягає в тому, що в цей день він офіційно презентує світу срібну монету номіналом п'ятдесят гривень
До речі, про результати поїздки Ющенка в Туреччину. Їх як би немає. В основному розмови. Про безвізовий режим. Про збільшення торговельного обороту. Про створення в перспективі зони вільної торгівлі й співробітництво в космічній галузі... Про визнання Голодомору геноцидом, схоже, в Анкарі не говорили. Оскільки для Туреччини слово геноцид за визначенням не зовсім приємне. Так що, схоже, що крім презентації монети, головним результатом поїздки для Ющенка стала можливість у черговий раз повідомити міжнародну громадськість про нюанси його розбирань з Тимошенко. Ні, ну що за пагубна звичка тягати з собою за кордон сміття з власної хати.
Ну, кому в Туреччині цікаві заклики президента до прем'єр-міністра. Можна подумати, що Ющенко не говорив у Києві, щоб Тимошенко згадала про свою відданість демократії й діяла відповідно до Конституції й законів України для того, щоб якнайшвидше вирішити політичну кризу в парламенті. Правда, на один президентський пасаж у Туреччині все-таки варто було звернути увагу. Оскільки Ющенко повідомив, що МВФ ухвалив рішення щодо надання Україні фінансової допомоги для виходу з кризи. Хоча про дещо Ющенко дипломатично промовчав. У першу чергу про те, що однією з обов'язкових умов для одержання Україною шістнадцяти з половиною мільярдів доларів від МВФ є обов'язкове внесення змін до українського законодавства. Що у свою чергу має на меті нормальне функціонування головного законодавчого органу країни. Тобто, Верховної Ради. А це у свою чергу має на увазі, що про позачергові вибори найближчим часом мови бути не може. А якщо парламент продовжуватиме працювати, то це означає, що Ющенко вперше програв Тимошенко з великим рахунком. Зрозуміло, що бумеранг - річ підступна. Але, щоб так відразу, тюк прямо в тім'я... І що тепер робити Ющенку? Привселюдно визнавати власну неправоту? Каятися перед українським народом? Як завжди робити вигляд, що нічого такого особливого не відбулося? Або виявити небувалу державну мудрість, заявивши, що оскільки країна стоїть перед загрозою кризи, краще поки що вибори відкласти, і трішки пожити дружно. До того ж Ющенка про це просить не тільки Тимошенко. До глави держави звернулася ціла низка різнокаліберних культурних, спортивних, громадських та інших політичних діячів. Включаючи, скажімо, першого президента України Леоніда Кравчука або футболіста Андрія Шевченка. Тобто,офіційно привід є.
До того ж указ Ющенка про призупинення указу Ющенка, про припинення повноважень парламенту й позачергових виборів не має ніякої конкретики. Тобто, на яке саме число перенесено позачергові вибори невідомо
До того ж указ Ющенка про призупинення указу Ющенка, про припинення повноважень парламенту й позачергових виборів не має ніякої конкретики. Тобто, на яке саме число перенесено позачергові вибори невідомо. Правда, з іншого боку, Ющенко ще жодного разу не відступався. Оскільки крок назад у непростих умовах виживання в українській політиці рівносильний харакірі. Але, знову ж. Що робити, коли за результатами одного з останніх опитувань населення Ющенко, як кандидат на президентських виборах, посідає лише третє місце. Так ще й з результатом 4,1 відсотка голосів потенційних виборців. У порівнянні з 18,8 у Віктора Януковича й 16,7 у Юлії Тимошенко. Розрив між Ющенком та лідером КПУ Петром Симоненком, який посів у цьому опитуванні четверте місце, склав...Увага! 0,1 відсотка. Погодьтеся, для людини, що вірить у власне месіанство, результат не дуже втішний. І виходить, що набір ідеологічних цінностей, які пропонує нації її лідер, усього лише на 0,1 відсотка відрізняється від аналогічного секонд хендівського комплекту імені Маркса-Леніна- Сталіна. Тобто, все те, з чим Ющенко носиться вже не перший рік, всі ці пам'ятники Шевченку по всьому світі, ОУН- УПА, Шухевичу, голодомор-геноцид, трипільська культура, гетьманські столиці, Євросоюз і НАТО, а тепер ще й гроші із власним зображенням - більшості виборців, м'яко кажучи, нецікаві. Або малоцікаві. Оскільки один долар, що підскочив у ціні до 6,2 гривні, загроза росту масового безробіття в сполученні з невизначеною ціною на російський газ виявилися цінностями куди більш важливішими, ніж будь-який ультрапатріотичний культур- мультур. Так що поки, на жаль, доводиться констатувати, що в гардеробі багатьох українських політиків є тільки вишиванки. Причому, з дуже довгими рукавами. Які так зручно зав'язувати міцним вузлом на спині. Що позбавляє цих самих політиків широти маневру. А те, що поверх цієї частини гардероба накинутий піджак від Бріоні або Зіллі, зовсім не є ознакою європейськості.
Тобто, все те, з чим Ющенко носиться вже не перший рік, всі ці пам'ятники Шевченку по всьому світі, ОУН- УПА, Шухевичу, голодомор-геноцид, трипільська культура, гетьманські столиці, Євросоюз і НАТО, а тепер ще й гроші із власним зображенням - більшості виборців, м'яко кажучи, нецікаві
Мало того, про несвоєчасність позачергових виборів заговорив уже й спікер парламенту Арсеній Яценюк. Тепер для того, щоб пазл "Приплили" був зібраний, потрібно дочекатися аналогічних кроків від Партії регіонів. І, якщо це відбудеться, то події розвиватимуться за двома можливими сценаріями. Перший – повне забуття ідеї позачергових виборів у сполученні з колективним пошуком способів виживання в умовах глобальної кризи. Другий - позачергові вибори, але у форматі "два в одному". Тобто, і парламентські, і президентські. Причому, не в 2008-му році, а трохи пізніше. Але при будь-якому розкладі Ющенко втрачає можливість одноосібно диктувати умови. Оскільки нинішній програш позбавив його комфортності перебування у владі.
Тому що до цього моменту на своєму посту Ющенко почував себе дуже затишно. Тобто, був єдиною постійнодіючою гілкою влади. Перебував на чолі держави. Нізащо не відповідав. Призначав винних. За своєю примхою розпускав парламент і тасував уряди. Пачками змінював своє найближче оточення. При цьому кількість бажаючих лизнути VIP-мигдалини через задній прохід, не зменшувалась. Що вселяло додаткову впевненість у правоті власних дій.
Тепер, схоже, ситуація змінюється. І справа аж ніяк не в тому, що навіть найвірніші пропрезидентські парламентарії навідріз відмовилися перебувати на одному передвиборчому гектарі з главою президентського секретаріату Віктором Балогою. І не в тому, що БЮТ готовий показово підтримати президентський антикризовий пакет, не даючи при цьому гарантії підтримки фінансування позачергових виборів. А, швидше, у тому, що Ющенко за швидкістю втрати електоральної підтримки може претендувати на рекорд у книзі Гіннеса. А заодне й у тому, що він слідом за Остапом Бендером уже може сумно повторити: "вчення я не створив, учнів розбазарив, мертвого Паніковського не воскресив"...