Мрії патріотів про швидке перетворення України на західну державу не збулися. Політика Президента Ющенка на швидке зближення і ЄС та НАТО фактично зазнала невдачі - пише британський журналіст Гвін Даєр у статті для японського видання The Japan Times.
Бійка в українському парламенті 11-го листопада знаменувала завершення двомісячної політичної кризи, однак важливі зміни все-таки відбулися. Відразу після Помаранчевої революції 2004 року радикально налаштовані українські націоналісти мріяли про те, що країна розірве усі зв’язки із Росією та стане повністю західною державою, проте реалізм починає брати гору.
Якщо ідеї до певної міри і відіграють роль в українській політиці, то це в основному ідеї щодо Росії. Вона – дружня сусідка України зі схожою мовою, культурними та історичними зв’язками чи існує загроза українській незалежності? Люди відповідають на це запитання в залежності від того, якою мовою вони розмовляють вдома українською чи російською мовою – а приблизно половина населення розмовляє вдома таки російською.
Радикальні націоналісти спростували б дане твердження, наполягаючи, що більшість громадян України розмовляють українською, однак це радше бажаний, аніж дійсний стан справ, і це легко довести, пройшовшись вулицями будь-якого великого українського міста, крім Львова, що далеко на Заході. Століття російського політичного домінування означають переважання російської мови в міській українській культурі майже скрізь, а на промисловому сході країни навіть етнічні українці розмовляють здебільшого російською.
Століття російського політичного домінування означають переважання російської мови в міській українській культурі майже скрізь
Мабуть, більшість українських націоналістів переконані, що Україна може зберегти свою незалежність, лише інтегрувавшись до провідних західних інститутів. З часу усунення колишньої комуністичної еліти від влади під час Помаранчевої революції 2004 року, Президент Віктор Ющенко, лідер цієї ненасильницької революції, вперто просуває членство України у Європейському Союзі та НАТО. Проте не всі колишні лідери революції думають так само.
Юлія Тимошенко, "візиткою" якої стала коса, під час подій 2004 року здобула не менше славі ніж Ющенко, та була призначена на посаду прем’єр-міністра. Згодом вона посварилися з Ющенком, проте знову повернулася на посаду прем’єр-міністра у грудні минулого року. Вона безсумнівно українська націоналістка, проте на диво промовчала, коли в серпні між Росією та Грузією спалахнула війна.
Мабуть, більшість українських націоналістів переконані, що Україна може зберегти свою незалежність, лише інтегрувавшись до провідних західних інститутів.
Президент Ющенко, який тепер для неї – найзаклятіший ворог, рішуче підтримав Грузію та засудив російське "вторгнення", а також закликав ЄС та НАТО швидше дати відповідь щодо заявки України на членство в організаціях. Проте українці дуже розділені щодо цих питань; приблизно половина населення виступає проти членства в НАТО. І ще жодна західна структура не відповіла однозначно: "так".
Тимошенко стосовно конфлікту в Грузії була небагатослівною, а потім у вересні її партія проголосувала разом із проросійською Партією регіонів за обмеження повноважень президента. Президент Ющенко сприйняв це як зраду, оскільки партія Тимошенко та його "Наша Україна" утворювали парламентську коаліцію, тому він розпустив коаліцію та призначив всередині вересня позачергові парламентські вибори.
Тимошенко правильно вчинила, не запропонувавши Грузії автоматично своєї підтримки, оскільки саме грузини розпочали війну. Вона правильно чинить, що не добивається членства України в НАТО, тому що це розізлило б Москву і розділило б Україну навпіл.
Чимало людей в Україні підозрюють, що Тимошенко уклала таємну угоду із росіянами. Вона збирається виставити свою кандидатуру на президентських виборах проти кандидатури Віктора Ющенка наступного року і, за цією версією, вона пообіцяла мовчати стосовно Грузії та не просувати членство України в ЄС та НАТО в обмін на підтримку Москвою її кандидатури.
Тимошенко правильно вчинила, не запропонувавши Грузії автоматично своєї підтримки, оскільки саме грузини розпочали війну. Вона правильно чинить, що не добивається членства України в НАТО, тому що це розізлило б Москву і розділило б Україну навпіл. Проте це не означає, що вона уклала таємну угоду з росіянами. Насправді, навряд чи.
Ющенко змирився з тим, що йому не вдасться провести парламентські вибори до нового року
Москва дуже незадоволена відверто антиросійською позицією Президента Ющенка, а вересневе голосування щодо обмеження його повноважень було саме тим, чого Росії хотілося. Цього не сталося б без підтримки Тимошенко, і багато хто вважає це доказом укладеної нею угоди. Вона позиціонує себе як патріотку України, не налаштовану антиросійськи, і цього може виявитися достатньо, щоб вона виграла вибори наступного року. Проте наразі це спричинило в Україні двохмісячний політичний хаос.
Знову об‘єднавшись з проросійською Партією регіонів, вона скористалася більшістю в парламенті, щоб протистояти указу Ющенка про позачергові парламентські вибори. Депутати просто відмовилися виділити гроші на проведення виборів. Тимчасом в Україну прийшла світова економічна криза, котра примусила державу попросити позику розміром у 16,5 млрд. доларів у Міжнародного валютного фонду.
Виграють Тимошенко та Москва – проте, можливо, й Україна також, оскільки радикально прозахідну та антиросійську позицію, яку зайняв Ющенко, мудрою не назвеш.
Тепер Ющенко змирився з тим, що йому не вдасться провести парламентські вибори до нового року. Може виявитися, що навіть після нового року йому це не вдасться – до того ж його партія у випадку проведення виборів, мабуть, програє. Крім того, дуже ймовірно, що він сам втратить посаду внаслідок президентських виборів наприкінці наступного року.
Таким чином, виграють Тимошенко та Москва – проте, можливо, й Україна також, оскільки радикально прозахідну та антиросійську позицію, яку зайняв Ющенко, мудрою не назвеш. Москва не виказує бажання встановити контроль над Україною, який вона мала за радянських та царських часів, проте вона вважатиме ворогом Росії українське керівництво, котре приєднає країну до НАТО. Українська незалежність, ймовірно, у більшій безпеці поза межами НАТО, аніж всередині альянсу.
Оригiнал статті