Виходячи лише з голих цифр: труп до трупа, жертва до жертви, убивство до убивства, Український Голод 1932-33 років може бути найбільшим злочином проти людяності за всю його історію, - йдеться в редакційній статті канадського видання The Winnipeg Free Press.
Ніхто ніколи напевне не знатиме, скільки людей було вбито свідомо спричиненим голодом, організованим Сталіним у 1930-х роках, проте оцінки сягають навіть цифри у 20 мільйонів. Саме таку кількість жертв називає науковець Роберт Конквест, який зробив більше, ніж будь-хто, щоб донести світові правду про жахіття Голодомору – так українці називають великий голод.
У своїй книзі про Голод, "Коба Жахливий", британський автор Мартін Аміс цитує книгу пана Конквеста "Жнива скорботи" для підкреслення масштабності убивств: "Ми можемо у нашому випадку представити масштаби (Голодомору), стверджуючи, що у подіях, які тут описані, кожна літера, навіть не слово, відповідає 20-ти убитим людським життям". "Жнива скорботи" мають 411 сторінок.
Кажуть, що смерть однієї людини – це вбивство, а смерть мільйонів – статистика. Можна сперечатися, який із "спадків" 20-го століття – Голокост чи Голодомор – є більш нелюдським, проте, якщо індивідуальні жахіття, трагедії, котрі спричинив кожен з них, можна порахувати, то їхню глибину у жодному разі виміряти не можна.
Однак про ці жахи можна пам’ятати, а ті, хто відмовляється пам’ятати чи навіть допускають їх, стають співучасниками злочину. Голокост, котрий нацистська Німеччина розгорнула проти євреїв, зафіксований у документах, про нього пам’ятають. Він закарбований у свідомості та совісті світу, чи, принаймні, Західного світу, до такої міри, що заперечення Голокосту – злочин у багатьох країнах. Тих, що заперечують його, вважають співучасниками. Світ став кращим та безпечнішим завдяки цій пам’яті.
Однак він гірший та небезпечніший через те, що багато людей, навіть держав все ще не визнають, що голод в Україні був і що він був свідомим актом геноциду, здійсненим Сталіним та радянською владою проти українського народу.
Лише останніми роками Голодомор почав потроху визнаватися західним науковим мейнстрімом. Раніше західні інтелектуали, ліваки, письменники, журналісти та громадська думка погоджувалися із радянською пропагандою в тому, що голод був зумовлений природними чинниками та мав набагато менші масштаби.
Брехня настільки спантеличила світ, що оцінки кількості жертв цього геноциду коливаються від абсурдно низьких 2,5 млн. до запропонованих паном Конквестом імовірних 20 млн. та вище, а найбільш визнане число – компромісні, проте все ж шокуючі, 10 млн. жертв.
Не існує і ніколи не існувало раціонального пояснення сприйняття сталінської лінії щодо Українського Голоду, проте Захід охоче на неї купився, а багато хто і досі продовжує в це вірити. Проте вже минув час, коли пряме заперечення Голодомору було можливим, так само, як неможливо заперечувати тепер Голокост. Голодомор також потрібно закарбувати у нашій свідомості та совісті, якщо ми не хочемо стати співучасниками цього злочину.
Оригiнал статті