Серед жахів минулого сторіччя слід вирізнити Великий Голод в Україні. По-перше, через масштаб голоду, до якого Сталін змусив мільйони людей в європейській сільськогосподарській житниці, - йдеться в редакційній колонці американського видання Wall Street Journal Europe.
По-друге, бо світ дуже мало знає про цей геноцид. Нині незалежна Україна хоче змінити це і щойно вшанувала 75-ті роковини Голодомору 1932-33 років.
Починаючись з кінця 1920-х років, Сталін вирішив колективізувати й стриножити радянське селянство. Його метою була ліквідація "селянства в СССР загалом і української нації зокрема", писав Роберт Конквест у своїй ґрунтовній книзі "Жнива скорботи". Оцінюють, що після колективізації господарств та реквізиції урожаю, 14,5 мільйонів осіб померли з голоду в Україні, Росії та Білорусі. Підпорядкування України Москві допомогло продовжити існування Радянського Союзу ще на 60 років.
Сталінський режим та його ідеологічні побратими і тоді, й пізніше заперечували голод. Волтер Дюранті, який тривалий час був московським кореспондентом New York Times, виступав головним апологетом Сталіна, посилаючи фальшиві репортажі з України, за які отримав Пулітцерівську премію. Схильні до лівих поглядів академічні осередки засудили Конквеста, а пізніше Джеймса Mейса, провідних дослідників голоду, коли їхні роботи з’явилися в 1980-х роках. Повалення Берлінської Стіни присоромило декого із цих "провокаторів". "Я хочу висловити свою найглибшу подяку всім, хто відмовився мовчати", – сказав президент Віктор Ющенко в п’ятницю.
Винятком залишається нинішнє російське керівництво. Напередодні офіційних пам’ятних заходів минулих вихідних президент Дмитро Медведєв звинуватив Україну в намаганні досягти "кон’юнктурних політичних цілей", засновуючись на "маніпуляціях і перекрученнях, фальсифікації фактів про кількість померлих". Як і в часи Сталіна, незалежна ідентичність та державність України стоїть на шляху до відродження Російської імперії. Пам’ятаючи про Голодомор, українці кажуть: "Це ніколи не має повторитися".
Оригінал статті