Наближається 2009-й Новий рік, і в російсько-українських відносинах знову запахло газовим конфліктом, оскільки підходить час підписання чергового контракту про постачання «блакитного палива» з Росії в Україну, пише економічний оглядач РИА Новости Олег Мітяєв на сторінках видання.
З сумною сталістю російсько-українські "газові війни" відбуваються не перший рік, але, схоже, що вони так нічому і не навчили давніх партнерів. Зараз каменем спотикання став борг України за поставлений їй у 2008 році газ, який Росія оцінює в $ 2,4 млрд.
У кожного свої козирі на руках Основна проблема, яка ускладнює, російсько-українські відносини у газовій сфері в другій половині 2000-х, полягає в тому, що в них економічні фактори сильно ускладнюються політичними суперечностями.
За кілька років газових конфліктів сторони вже неодноразово викладали на переговорах свої економічні козирі. Російському читачеві хочеться зайвий раз нагадати, що "Газпром" продає Україні не російський газ, а центральноазійський (переважно з Туркменії). Причому, робить це з накруткою, в якій закладено плату за транзит, і комерційну складову. Про наявність останньої безперечно свідчить той факт, що довгі роки "Газпром" в торгівлі газом з Україною наполегливо тримається за свого посередника "Росукренерго", в якому російській газовій монополії належить 50-відсоткова частка. Прямо перед російсько-українським кордоном "Газпром" (зрозуміло, тільки на папері) перепродує куплений в Центральній Азії газ "Росукренерго", який, згідно з фінансовим документам, постачає його українській стороні. У 2008 році ціна на газ для України становила $ 179,5 за 1000 кубометрів (при середній націнці на центральноазійський газ близько $ 40 за 1000 кубометрів).
В той час як "Газпром" використовує своє майже монопольне становище на ринках газу СНД і Європи, то Україна користується своїм геополітичним положенням - монополіст-транзитер російського газу в Західну Європу.
Таким чином, багаторічні розмови про те, що Росія за рахунок свого дешевого газу спонсорує українську економіку, м'яко кажучи, "сильно перебільшені". Завдяки цій схемі ще з 1990-х років "Газпром" непогано, заробляв; а також не допускав конкуренції своєму пальному з боку центральноазійського газу в Європі, повністю скуповуючи його і поставляючи в країни СНД.
Зрозуміло, у виграші була й Україна. Вона отримувала "блакитне паливо" не тільки набагато дешевше, ніж західноєвропейські партнери "Газпрому", але й дешевше ніж більшість країн СНД. В той час як "Газпром" використовує своє майже монопольне становище на ринках газу СНД і Європи, то Україна користується своїм геополітичним положенням - монополіст-транзитер російського газу в Західну Європу. Близько 75-80% експортних поставок "Газпрому" в цей регіон йде через Україну, по газопроводам, які їй належать. У разі чого наш південний сусід може пригрозити сильним підвищенням плати за транзит газу через його територію.
Що відбувалося в 2008 році Однак цього року ситуація на світовому ринку енергоресурсів кардинально змінилася. На початку року ціна на нафту на світовому ринку впевнено подолала планку в $ 100 за барель, а в липні досягла історичного максимуму, перевищивши $ 147 за барель. Ціни на газ, реалізований в Західній Європі, прив'язані до цін на нафтопродукти, невпинно поповзли вгору. За таких умов країни Центральної держави за безцінь своє "блакитне паливо" "Газпрому" б не продали, а постаралися б пустити в іншому напрямку. Російській монополії довелося пообіцяти Туркменії, Узбекистану та Казахстану закуповувати газ за ціною $ 300 за 1000 кубометрів і вище. Нічого страшного для російської монополії в цьому не було, тому що при тодішній кон'юнктурі "Газпром" планував, що сам буде поставляти "блакитне паливо" в Європу цієї осені по $ 500600 за 1000 кубометрів.
Багаторічні розмови про те, що Росія за рахунок свого дешевого газу спонсорує українську економіку, м'яко кажучи, "сильно перебільшені".
Україна, як завжди, вважала, що вона залишиться на особливому положенні завдяки домовленостям, досягнутим на початку 2008 року між російськими та українськими прем'єрами і президентами. В Україні вважають, що ці домовленості гарантують Україні поетапне підвищення цін на газ до середньоєвропейського рівня впродовж трьох років.
Можливо, так би і сталося (ризикну припустити, що, в кінцевому рахунку, і станеться), якби не політичні розбіжності, які періодично виникають між Росією та Україною.
У червні, зі слів російського міністра закордонних справ Сергія Лаврова, ми дізналися, що газові ціни для України можуть бути підвищені в 2009 році в два рази, тобто до $ 360-400 за 1000 кубометрів. Характерно, що Лавров до переговорів по газу з Україною стосунку ніколи не мав. Його тодішнє застереження можна пояснити тільки обурення, викликаним зробленою за кілька днів до цього заявою Президента України Віктора Ющенка про припинення базування російського Чорноморського флоту на території України відразу після закінчення дії нинішнього договору з флоту між двома країнами в 2017 році.
Україна, як завжди, вважала, що вона залишиться на особливому положенні завдяки домовленостям, досягнутим на початку 2008 року між російськими та українськими прем'єрами і президентами
Але той спалах політичного напруження між двома країнами поступово згас. У першій половині листопада в Москві в спокійній атмосфері розпочався черговий раунд переговорів між "Газпромом" і "Нафтогазом України". Причому, про жодну прив'язку цін на газ для України до західноєвропейських не йшлося, навпаки, передбачалося підписати довгостроковий договір з фіксованою ціною на три роки. Російська сторона в умовах обвального падіння цін на нафту і, відповідно, на газові контракти вважає цей варіант вигідним для себе
Однак 20 листопада президент Росії Дмитро Медведєв доручив голові "Газпрому" Олексію Міллеру в добровільному або примусовому порядку стягнути з України борг в $ 2,4 млрд, про наявність якого від самого Міллера і дізнався. Того ж дня Міллер, не довго думаючи, оприлюднив свою заяву, в якій не виключив перехід на ринкові відносини з Україною з 1 січня 2009 року, за яких ціна на газ для неї може скласти більш ніж $ 400 за 1000 кубометрів, якщо українці не погасять свій борг в $ 2,4 млрд. Крім того, у разі несплати боргу "Газпром" збереже в якості посередника "Росукренерго", якого українська сторона давно прагне позбутися. 24 листопада в "Газпромі" заявили, що монополія підготувала необхідні документи для звернення в міжнародний арбітражний суд Стокгольма зі скаргою на Україну за несплату боргу.
Що рік прийдешній нам готує
Проблема полягає в тому, що російська та українська сторони розходяться в розумінні суми і структури боргу. Для простоти лише зазначу, що, за оцінкою української сторони, її борг становить максимум $ 1,3 млрд, адже завантажувати голову читачеві технічними деталями, які у кожної зі сторін свої, немає жодного сенсу.
Ввечері 24 листопада в Москву в терміновому порядку прилетів глава "Нафтогазу України" Олег Дубина. В результаті 25 листопада сторони домовилися, що "Нафтогаз" повинен погасити свій борг за поставки газу в вересні і частину боргу за жовтень до 1 грудня 2008 року. Конкретні цифри не наводяться.
Газові переговори Києва з Москвою можуть знову затягнутися до Нового року, а може бути і не довше
Таким чином, на даний момент склалася наступна ситуація. Зараз ціни на нафту на світовому ринку коливаються то трохи вище, то трохи нижче позначки $ 50 за барель. Газові контракти в Західній Європі в першому кварталі 2009 року складуть приблизно $ 350 за 1000 кубометрів. За цих умов вимагати від України $ 400 та більше за 1000 кубометрів абсолютно нереально. Неофіційно найбільш реальною ціною газу для України в 2009 році називалися $ 230-250 за 1000 кубометрів. Борги за газ, поставлений з Росії на Україну, також треба узгодити і сплатити.
Тому, очевидно, що газові переговори Києва з Москвою можуть знову затягнутися до Нового року, а може бути і не довше.