З Росією ЄС має нарощувати тісні зв'язки, а Тбілісі і Київ потрібно остерігатися приймати в НАТО, - пише політичний оглядач РИА Новости Андрій Федяшін на сторінках он-лайн видання.
У Європейському Союзі та НАТО починається сезон зимових самітів і нарад, які, зазвичай, закривають піврічне президентство ЄС і "натовський рік". Першою буде дуже важлива зустріч міністрів закордонних справ країн НАТО в Брюсселі 2-3 грудня, а потім, 11-12 грудня, там же, французький президент Ніколя Саркозі буде прощатися зі своїм головуванням в Європейському Союзі і передавати його Чехії.
Це найбільш напружена пора для європейських чиновників, які готують зустрічі та документи, але ніби весна для численних "мозкових трестів" та експертів, які беруться підказувати Брюсселю ЄС і Брюсселю НАТО, куди б їм краще рухатися наступного року. І куди б краще не заглядати, тому, що вони там вже були, і нічого гарного з цього не вийшло.
Всі останні зовнішньополітичні рекомендації, установки та директиви ЄС - "зливати" їх в друк давня традиція - та експертні поради до зустрічей дуже нагадують щось на зразок результатів запізнілого "кавказького розтину". В їх "загальній патологоанатомічній картині" (моторошне, зазначу, порівняння, але що ж тут поробиш, якщо схоже) зараз набагато більше ясності, ніж було відразу після серпневої війни на Кавказі. Два питання, схоже, визначилися майже остаточно: з Росією ЄС має нарощувати тісні зв'язки, а Тбілісі і Київ варто остерігатися приймати в НАТО.
Власне це і повинно було рано чи пізно статися. Цілком навіть можливо, що ті, хто ще не визначився остаточно з дорогою від "кавказького конфлікту" підштовхне до серйозних висновків останя клоунада з візитом у Тбілісі польського президента Леха Качиньського і "інцидент" з обстрілом 23 листопада машини пана Леха і Михайла Саакашвілі з південноосетинського прикордонного поста в Ахалгорі.
Одіозна дружба та вчинки обох президентів зараз досягли вищого ступеня фіглювання. "Який візит, такий і "замах", адже щоб не потрапити з 30 метрів в машину - потрібно мати сліпого снайпера". Ось так відреагував на "замах" на президента, голова Сейму Польщі Броніслав Коморовський, колишній міністр національної оборони Речі Посполитої. Зовсім не остання людина у польській владній ієрархії. Люди такого калібру, які поважають главу держави, як правило, такими словами замах на їх життя не коментують.
Те, що НАТО віддалилося від Саакашвілі і Ющенка, визнав навіть помічник держсекретаря США з Євразії Деніел Фрід. Саме він курирує в держдепі "пострадянський напрямок" і раніше був головним "тараном", за допомогою якого адміністрація Буша намагалася пробити через Німеччину, Францію, Італію та Іспанію членство Тбілісі і Києва. Фрід, розповідаючи журналістам про те, з чим США поїдуть на зустріч міністрів у Брюсселі 2-3 грудня, сказав, що Саакашвілі і Ющенка від запрошення в НАТО "відділяють роки". Менш ніж за місяць до цього все той же Фрід стверджував, що рішення про надання Києву і Тбілісі Плану дій щодо членства (ПДЧ) - "дорожньої карти" для вступу в блок, буде зроблено вже в Брюсселі. А остаточно схвалене на призначеному на квітень 2009-го, ювілейному, на честь 60-річчя заснування, саміті НАТО у французькому Страсбурзі й німецькому Келе. Замість цього, за Фрідом, на майбутній нараді НАТО "будуть думати, як відповісти" на пропозиції російського президента Дмитра Медведєва про створення нової архітектури загальноєвропейської безпеки. Європейці вже майже відкрито говорять, що приймати в НАТО таку неврівноваженість як Саакашвілі дуже небезпечно.
Що стосується Євросоюзу, то він зараз теж почав відкрито нагадувати країнам-членам, що відносини з колишніми радянськими республіками - це добре і їх треба зміцнювати. Але вони аж ніяк не повинні підміняти відносини з Росією. До загальноєвропейської газети EU Observer, потрапив проект директиви ЄС до все того ж майбутнього брюссельського саміту Альянсу. У ній роз'яснюється позиція Брюсселя стосовно Білорусі, України, Грузії, Молдови, Вірменії, Азербайджану та, окремо, Росії. Ця директива відповідь на "гарячковість" країн Балтії, які відкидають відновлення повноцінних зв'язків з Москвою.
Так ось у цьому документі йдеться про необхідність задовольнити "європейські прагнення" цих країн, навіть укласти з ними "угоди про асоціацію" в рамках програми "Східноєвропейського партнерства". Але вже в преамбулі до директиви розставлені всі крапки над i. "Східноєвропейське партнерство слід розглядати як доповнення до відносин між ЄС та Росією, що включає діалог по регіону нашого спільного сусідства". Більш того, в цій настанові для європейських дипломатів зазначено, що, на думку Єврокомісії, відносини ЄС-Росія є пріоритетними в порівнянні з відносинами ЄС і названими країнами програми "Східноєвропейського партнерства". Там же йдеться про те, що деякі "партнерські країни мають великі труднощі з розвитком своїх демократичних інститутів". Конкретно жодна країна не згадується. Але якщо врахувати, що Брюссель не розглядає навіть як близько демократичні ні Білорусь, ні Вірменію, ні Азербайджан, ні Молдову, то неважко здогадатися, що мова йде про Київ і Тбілісі.
До саміту ЄС приурочив і свій відкритий лист Брюсселю, колишній заступник директора відділу політичного планування в адміністрації Білла Клінтона Jim O'Brien. Зараз він один з зовнішньополітичних радників президента Барака Обами. Він взагалі стверджує, що сьогодні ні НАТО, ні ОБСЄ, ні СНД, не підходять для будівництва нової європейської архітектури безпеки. "Найкращою альтернативою буде повне переоформлення політичної архітектури та архітектури безпеки відносин між ЄС, Європейським Союзом та Росією на основі врахування інтересів всіх гравців, створення співтовариства безпеки, в яке повністю була б інтегрована Росія як рівний партнер". Якщо пригадати, що говорив російський президент Дмитро Медведєв на саміті ЄС-Росія в Ніцці, на саміті "великої двадцятки" у Вашингтоні, в серії останніх інтерв'ю французьким газетам, то дуже може здатися, що все це списано з його тез. Правда, Джима О'Брайана наразі на плагіаті не ловили.