Світова економічна криза, власне, могла б допомогти уряду в Києві, чия робота застопорилася, - як йдеться в редакційній статті Christian Science Monitor Загальмована революція в Україні.
Демократична Помаранчева революція в Україні, що відбулася чотири роки тому, знебарвилася. Уряд паралізований політичними колотнечами. Рейтинг лідера, який надихав своїх яскраво одягнених прихильників у 2004 році, за час його президентства впав до 5,4%. Але новий розвиток подій – економічна криза – власне, може допомогти підняти цю величезну стратегічно важливу країну.
Після нездійснених реформ та недотриманих обіцянок переважна більшість українців переконана, що країна рухається в хибному напрямку. Надзвичайна ситуація в економіці може сконцентрувати на собі увагу і, ймовірно – зробити зі сварливих політиків відповідальних дорослих людей, які ставлять потенціал України вище за свій власний.
А Україна таки має потенціал. Країна, територія якої більша за площу Франції, колишня провідна радянська республіка – могла б стати стабілізуючою силою в новому світі, поділеному на Схід і Захід, якби сама не була настільки політично та культурно розділеною.
Обдарована чвертю найбільш родючих ґрунтів Землі, Україна могла б бурхливо розвиватися як аграрна супердержава – якби виробила чітке законодавство у сфері земельних відносин. Як крупний ринок із 46-мільйонним населенням та виходом до Чорного моря, вона могла б залучати більше іноземних інвестицій та наростити торгівлю – якби у ній колись утвердилося верховенство права.
Частково лідери України могли дозволити собі розкіш ставити на перше місце політику з‘ясування особистих стосунків, тому що економічне зростання послаблювало тиск. Але ситуація змінилася. Зменшення у світі попиту на сталь (найбільшу статтю експорту України) спричинило падіння цін, що призвело до вражаючого скорочення виробництва на 20% всього за один місяць. Ситуація може ще погіршитися, коли Росія підвищить ціни на газ, що експортується в Україну.
Як і інші економіки світу, Україна насолоджувалася легким доступом до кредитів, що перетворили Київ на яскравий мегаполіс, вартість життя в якому – вища, ніж у столицях країн Західної Європи. Але коли кредити вичерпалися, уряд був змушений звернутися до Міжнародного валютного фонду (МВФ) за мега-позикою обсягом 16,5 млрд.дол.
У процесі переговорів про позику в країні сталася дивна подія. Президент Віктор Ющенко призупинив свій указ про дострокові парламентські вибори, тому що фінансова криза набула першочергового значення (окрім того, вартість майна олігархів, які спонсорують виборчі компанії, зменшилася). Парламент зайнявся роботою, і депутати ухвалили закони про реформи в банківській сфері, виконуючи вимоги МВФ для отримання допомоги. Це показує, що інтереси країни можуть виходити на перше місце, але Україна надто слабка, щоб пройти самотужки шлях до демократії.
Європейський Союз повинен і надалі заохочувати реформи, що він і робить шляхом переговорів щодо "угоди про асоціацію" із Києвом, який прагне здобути повне членство в союзі. Закордонні інвестори повинні бути далекоглядними та не тікати з України. А ідею про офіційне запрошення країни до можливого членства в НАТО (надання так званого ПДЧ) необхідно відкинути. Це провокує Москву, та й всередині НАТО немає одностайності щодо цього питання.
Так само й серед українців, чверть яких розмовляють російською та відчувають спорідненість з Росією. Протягом десятків років НАТО для них було словом із чотирьох букв – на позначення в кросворді "агресивного військового блоку". Лише 15% українців розглядають НАТО як варіант захисту. Краще просто просувати військове співробітництво між НАТО та Україною, як минулого тижня запропонували США, та залишити питання про членство відкритим, не вдаючись до офіційних кроків.
Минуло вже 17 років з того часу, як Радянський Союз розпався, а Україна стала незалежною країною – але лише чотири роки з того часу, як країна встала на шлях демократії. Вона ледве крокує ним та потребує будь-якої можливої підтримки.