Брюссель не має наміру фаворизувати Україну та пропонувати їй перспективи членства в Європейському Союзі. Підготовлений Європейською Комісією проект документу в рамках «Східного партнерства», прихильниками якого є Польща та Швеція, передбачає, що стосунки між ЄС та Україно, Грузією й іншими пострадянськими республіками – це лише «додаток» до партнерства з Росією, - пише Енджей Белецький у польській газеті Dziennik.
Брюссель також виключає прийняття, навіть за кілька десятків років, до Євросоюзу наших східних сусідів. Такі прогнози – особливо болісні для Києва, який розцінював ідеї Варшави та Стокгольму як важливий крок на шляху до інтеграції з Європейським Союзом.
Однак автори проекту запевняють, що шість держав, які має охоплювати програма (окрім України та Грузії – Вірменія, Азербайджан, Молдова та, якщо дійде до певного послаблення авторитарного режиму – Білорусь), можуть розраховувати на "певні вигоди" з "Партнерства". У документі, зміст якого оприлюднив учора веб-сайт EU Observer присутні, зокрема, пункти про створення між Євросоюзом та вищезгаданими республіками колишнього СРСР єдиного ринку, у рамках якого діяло б європейське право. У такий спосіб шість країн отримали б статус, який сьогодні мають Норвегія, Ісландія і Ліхтенштейн. Українські чи грузинські товари безперешкодно могли б продаватися в усій об’єднаній Європі, а українці та грузини мали б право працювати та пропонувати свої послуги на території Євросоюзу. Аналітики запевняють, що багато із цих пунктів можуть, однак, залишитися на папері.
Тарасюк: Ми хотіли б, щоб стосунки між ЄС та Україною були партнерськими, а не такими, які передбачають, що Європейський Союз щось вирішує, а нас ставить перед фактом.
"Це тільки теорія. Достатньо подивитися, наприклад, на Україну. Її судова та політична система і досі настільки радянізована, а економіка настільки вбога, що в найближчому майбутньому ця країна не має найменшого шансу відповідати вимогам єдиного ринку ЄС", - каже Dziennik аналітик Центру східних досліджень, який спеціалізується на Україні, Тадеуш Ольшанський.
Однак для прозахідного Президента Віктора Ющенка найбільш болісним звучить твердження про те, що його країна не заслуговує перспективи членства в ЄС. "Прийняття до договору про партнерство не має стосунку до європейських прагнень країн-партнерів", - читаємо в проекті документу.
У Парижі та Берліні досі панує міф про Росію як про супердержаву
"Факти свідчать про те, що Німеччина та інші країни Заходу ледве тягнуть фінансування останньої хвилі розширення ЄС на територію Польщі та інших країн Центральної Європи. А кошти, необхідні для інтеграції України чи Туреччини, були б набагато більшими", - каже Катінка Бариш – експерт лондонського Центру європейських реформ.
Дедалі більше Європейська Комісія не в захваті від демократичних змін, що проводяться в Україні чи Грузії. "Партнерські країни і досі змушені вирішувати серйозні проблеми, розвиваючи демократичні інститути", - записано в проекті документу.
Дедалі більше Європейська Комісія не в захваті від демократичних змін, що проводяться в Україні чи Грузії
Позиція Комісії очевидна: для Євросоюзу найважливіше – це стосунки з Москвою. "Східне Партнерство" треба розуміти як додаток до стосунків між ЄС та Росією", - зізналися автори документу, який мають ухвалити 27 країн-членів під час саміту в Брюсселі 11 грудня.
"Із перспективи старих членів ЄС, таких як Німеччина і Франція, основна різниця між Росією та Україною полягає в тому, що перша має нафту та газ, а друга – ні", - коментує Тадеуш Ольшанський. У свою чергу, польський дипломат, який просив не називати його імені, підсумовує: "У Парижі та Берліні досі панує міф про Росію як про супердержаву".
Інтерв'ю, проведене Міхалом Потоцьким з Борисом Тарасюком – депутатом українського парламенту, колишнім міністром закордонних справ України.
З: Чи буде Київ задоволений проектом документу про "Східне Партнерство", якщо в ньому не будуть наявні пункти про так звану перспективу членства в ЄС для України?
В: Ми хотіли б, щоб стосунки між ЄС та Україною були партнерськими, а не такими, які передбачають, що Європейський Союз щось вирішує, а нас ставить перед фактом. Ми хочемо, щоб процес розвитку наших взаємовідносин був двостороннім. Щоб Україна мала такий самий вплив на створення нових форм співпраці, як і Брюссель. Не може так відбуватися, щоб у Брюсселі створювалася концепція взаємної кооперації без консультацій з нами.
З: А Київ зацікавлений у статусі на зразок статусу Норвегії – близьке партнерство, але без участі в інституціях Євросоюзу та без офіційного членства?
В: Ми повинні ставитися до Європейського Союзу прагматично. Отже, треба було б на це погодитися. Але повинен сказати, що, на жаль, у діях ЄС не спостерігається стратегічних задумів. А стратегія тим і відрізняється від тактики, що має визначену остаточну мету. Я думаю, що врешті ЄС дозріє до твердження, що така мета – якщо йдеться про Україну – членство країни в Євросоюзі. Краще б це сталося раніше, ніж пізніше. З іншого боку, здається, що згідно з Амстердамським трактатом, Україна вже має перспективу членства. Однак ніхто в Євросоюзі не хоче називати речі своїми іменами.
З: Не секрет, що для деяких членів ЄС пріоритет – це стосунки з Росією, а відносини з Україною та іншими колишніми республіками СРСР – другорядні. Це серйозна загроза для устремлінь Києва?
В: Коли ми говоримо з нашими партнерами з ЄС про Росію, ми кажемо, що для всіх сторін дуже важливо мати хороші, нормальні та раціональні стосунки з Москвою. Україна та ЄС були, є і будуть у цьому зацікавлені. Розбіжності з’являються в оцінці дій Росії. Ми вважаємо, що, наприклад, поведінка росіян в Грузії була не стільки непропорційною реакцією, скільки порушенням зобов’язань перед ООН – звичайна агресія, порушення норм міжнародного права. Однак деякі політики за кордоном вважають інакше.
Оригiнал статті