І для чого нам те «Партнерство»! Програма «Східне партнерство» фактично нічого не дає Україні. Нам потрібен чіткий сигнал про можливість членства. Зрештою, саме членство теж не є самоціллю, важливо – реформувати країну, – стверджує в інтерв’ю польському виданню Dziennik голови Комітету з питань європейської інтеграції Верховної Ради України Борис Тарасюк.
З: Започаткування проекту "Східне партнерство" – це успіх української дипломатії?
В: Це перш за все успіх Польщі і Швеції. Україна не може говорити про якийсь успіх: усі поставлені в програмі цілі Київ уже досягнув.
З: Тобто ця програма зайва?
В: Із точки зору всієї Європи – це дуже позитивна ініціатива, вона допоможе тим країнам, які прагнуть, дотягнутися до стандартів ЄС. Але, з нашої точки зору, вадою "Партнерства" є те, що воно не дає чіткої перспективи вступу до Євросоюзу.
З: Однак усе вказує на те, що це буде довгий шлях. Проти вступу України виступають щонайменше Франція і Німеччина. Можливо, "Східне партнерство" - це лише утішний приз?
В: Я багато віддав би за те, щоб знати, які мотиви мають Франція і Німеччина, коли порівнюють нас з Вірменією чи Білоруссю. Цілі "Партнерства" для нашої країни вже є реальністю. Ми, зокрема, ведемо переговори з ЄС про безвізовий режим і зону вільної торгівлі. Після запровадження цієї програми ми повинні, однак, відстоювати наші інтереси через двосторонні угоди. Додатковою проблемою є фінансування: Брюссель має намір виділити на допомогу шістьом країнам всього 600 млн. євро за чотири роки. Одна лише Туреччина одержує стільки ж щороку.
З: Тобто Ви розчаровані пропозицією Євросоюзу для України?
В: Звичайно. Наші цілі – набагато амбітніші.
З: Тоді чого Ви очікуєте від Євросоюзу?
В: Чіткого сигналу про те, чи хоче ЄС, щоб ми стали членами Євросоюзу. Так, як на початку 90-их років це було зроблено для Польщі і інших країн. Тоді було прийнято спочатку політичне рішення, незважаючи на стан готовності окремих держав. Лише потім Євросоюз допомагав у підготовці до вступу. У нашому випадку все навпаки: спочатку ставлять нам умови, а рішення про вступ залишається на потім. Це несправедливо і свідчить про побоювання ЄС та НАТО реакції Росії.
З: Чи може дивувати те, що ЄС не хоче інтеграції з країною, зануреною у конфлікти з Росією? Якби ви були членами Євросоюзу, останній газовий конфлікт паралізував би весь ЄС.
В: А чи врегулював Євросоюз енергетичні питання з Росією? У цій справі ми нічим не відрізняємось. І Київ, і Брюссель – жертви Москви. Ви маєте такі ж погані відносини з Москвою.
З: Якщо ЄС, як і раніше, буде дистанціюватися від України, Київ змінить свої геополітичні пріоритети?
В: Не йдеться про те, щоб сподобатися якійсь інституції. Ми хочемо реформувати країну. Вступ не є сам по собі метою. Інша справа, що Росія відновлює свої сили та повертає впливи у колишніх республіках СРСР. У неї є на це гроші і вона продемонструвала свою рішучість, спровокувавши дві газові війни і одну справжню. Я переконаний, що Москва розігруватиме цю ситуацію так, немовби Україна була нічиєю землею. Прямуючи до ЄС і НАТО, ми хочемо вбити двох зайців: модернізувати країну та послабити зазіхання Кремля. Що довше ми будемо в підвішеному стані, то сильніше Росія хотітиме нас підкорити.
З: Чи може статися, що Росія спровокує війну з Україною, щоб відбити в Заходу бажання до зближення з Києвом?
В: Війна зазвичай вибухає у головах людей. Не треба порівнювати Україну з Грузією. У нас достатньо війська, щоб захиститися, тобто, якщо хтось хотів би зробити з Кримом те, що було зроблено з Осетією, то це був би великий прорахунок. Але до того часу, поки ми міцно не закріпимося на Заході, Росія буде невпинно підбурювати всіх проти нас.
Оригiнал матерiалу:
http://www.dziennik.pl/swiat/article374581/Partnerstwo_Wschodnie_…