Колишній дисидент радянської доби, співзасновник української Гельсінської групи коментує низку арештів союзників Тимошенко.
Окрім колишнього прем’єра Юлії Тимошенко, яка має дев’ятий раз з’явитися на допит до Генпрокуратури у четвер, влада проводить розслідування звинувачень у корупції та зловживаннях щодо приблизно 15 союзників колишнього прем’єра, 10 з яких перебувають за ґратами, очікуючи суду.
У четвер суд у Києві має вирішити щодо запобіжного заходу колишнього заступника міністра юстиції Євгена Корнійчука, якого було затримано 22 грудня за звинуваченнями у перевищенні службових повноважень.
На підписці про невиїзд перебуває колишній міністр транспорту Віктор Бондар, проти якого порушено справу за зловживання службовим становищем.
Нову кримінальну справу Генпрокуратура порушила щодо директора Укрмедпостачання Миколи Петренка і затримала його за фактом розтрати майна на суму близько півмільйона гривень.
У Лук’янівському СІЗО перебуває колишній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, якому Генпрокуратура висунула нове звинувачення щодо епізоду про отруєння Віктора Ющенка.
Мирослав Маринович, колишній дисидент радянської доби, співзасновник української Гельсінської групи, правозахисник, коментуючи в інтерв’ю Українській службі Бі-Бі-Сі низку арештів колишніх посадовців, каже, що "елемент політичних репресій є".
М. Маринович: На цю думку мене наштовхує не так сам факт притягнення до відповідальності колишніх посадових осіб, що цілком можливо, я не виключаю якихось порушень з їхнього боку, і не вважаю, що притягнення до відповідальності будь-яких посадових осіб є відразу ж політичними репресіями, але саме характер того, як притягають їх до відповідальності, змушує думати мене про те, що це все-таки є розправа з політичними опонентами. Оці обставини спрямовані на те, щоби викликати в інших людей страх, що це може відбутися також і з ними. Намагання викликати страх є для мене дуже вагомим свідченням того, що це все-таки репресії, а не намагання встановити істину і покарати винних у якихось зловживаннях.
Бі-Бі-Сі: Коли після Помаранчевої революції було здійснено низку арештів, і тоді можна було пригадати так само бронетранспортери під офісами компаній Ріната Ахметова, літаками вивозили свідків у справі із Донецька, чи ви вважаєте, що тоді йшлося про політичні репресії? Бо зараз представники теперішньої влади відкидають всі звинувачення у надмірному застосуванні сили зі свого боку зараз, вказуючи, що і попередня влада діяла так само.
М. Маринович: Я не виключаю цих моментів, я пригадую собі, що було і те, і друге. Були ті речі, про які ви говорите, і вони завжди створюють враження демонстрації сили чи прагнення залякати. З іншого боку, були випадки, і я те дуже добре пам’ятаю, коли по телебаченню оголошували про те, що наступного дня буде викликано на дачу свідчень таку-то, таку-то, таку-то людину, а на ранок наступного дня вже ця людина виїхала за кордон. Я згоден з тим, що і попередня влада так само використовувала фактор справедливого притягнення до відповідальності, як елемент політичної гри з своїми опонентами.
Бі-Бі-Сі: Ви відсиділи у в’язниці і таборах саме за політичні переконання, за незгоду з комуністичною ідеологією. Але зараз, фактично коли ми говоримо про представників влади, чиновників теперішніх чи колишніх, їхня ідеологія, їхня політика, політичні переконання, на думку багатьох людей, мало чим відрізняються. Просто вони змінюють одні промислово-фінансові еліти, інші еліти, але їхня ідеологія практично мало чим відрізняється, і тому для декого саме словосполучення "політичні репресії" в оцих переслідуваннях лунає просто нещиро.
М. Маринович: Слова "політичні репресії" можуть мати різний відтінок. Все-таки економічна складова була відсутня у випадку дисидентів, але і суспільство було повністю тоталітарне. Сьогодні групи ідеологічні мають велику економічну прив’язку. І від того, що ця прив’язка існує, я не можу зробити висновок, що немає політичних репресій. Переслідуючи групу економічних інтересів, влада тим самим ліквідовує, намагається ліквідувати опозицію.
Я можу нарікати попередній владі за те, що вона бавилася зі своїми опонентами, не виконавши головного гасла Майдану, а саме – встановлення верховенства права. Бо це гасло простонародне: "Бандитам – тюрми" - що за ним стояло? За ним стояло: введіть нарешті закон у державі! А цього зроблено не було. А було організовано щось типу шоу, такого як ми бачимо зараз, я не знаю, чим воно закінчиться.
Чи вони таки побавляться у стилі попередньої влади і відпустять чи вони все-таки засудять їх на тривалі терміни – це ще не зрозуміло. Але поки що це є забава у закон, а не верховенство права.
Сьогодні суспільство активно реагує на те, що робить влада, але влада робить щодня якісь порушення або закону, або нормальної логіки, або вже тих традицій, які встоялися. Характер цієї влади такий, що вона починає системно міняти ставлення до закону, ставлення до нормальної логіки розвитку держави. І вона це робить системно і щодня. І тому я вже не вірю в те, що протест, спрямований до президента, може дати якийсь ефект. І вже немає сенсу апелювати.