Завдяки голим грудям і нахабним перформансам ці дівчата привернули до себе увагу Заходу. Але в Україні наближаються вибори: чи здатний жіночий рух FEMEN щось реально змінити?
Двері офісу FEMEN прикрашені гіпсовою скульптурою: жіночі груди, розфарбовані в національні кольори – жовтий і блакитний.
Попри утиски з боку міліції та появу численних ворогів, поводитися скромніше учасниці руху не збираються.
У невеликій, скромно обставленій підвальній квартирі у центрі Києва переді мною на простій лаві сидять чотири молоді жінки. Найстаршій з них - 25.
Найвища, Олександра Шевченко, викладає ідеологію групи.
"Ми боремося з патріархатом у трьох його проявах: сексуальна експлуатація жінок, диктатура та релігія", – каже вона.
Шевченко – одна із засновниць руху. Його створили у 2008 році група дівчат, незадоволених приниженим, як їм здавалося, статусом жінки у пострадянській Україні. Вони вважали, що надто багато їхніх співвітчизниць приречені бути повіями або інтернет-нареченими.
"Ми вирішуємо самі"
Незабаром студентська феміністична група перейшла до акцій протесту у Києві.
Спершу FEMEN не оголювались. Але наполягають, що саме це допомогло їм привернути увагу широкої аудиторії і не вважають, що це суперечить їхнім поглядам.
"Протягом століть тіло та сексуальність жінки експлуатували чоловіки, – каже Олександра Шевченко. – Ми зрозуміли, що повинні самі контролювати своє тіло. Тільки ми повинні вирішувати, що робити зі своїм тілом, своєю сексуальністю, своїми грудьми – ховати їх чи показувати".
Але багатьох українців цей епатаж лишає байдужим. Найпоширеніша реакція на згадку про FEMEN – скептично піднята брова або смішок.
Люди не сприймають їх серйозно, вважають їх просто позерками і навіть підозрюють, що їхнє завдання – відвертати увагу від дій влади, яку FEMEN показово атакує.
На Заході дівчатам пощастило більше. Редактори охоче виділяють шпальти під феміністок, які розмальовують гаслами голі груди чи розмахують бензопилами.
Олександра Шевченко каже, що вони вже отримували запрошення приїхати і навіть фінансування від західних феміністичних груп.
За її словами, група налічує 40 активісток в Україні та ще 100, які приєдналися до протестів за кордоном.
"Секстремістська" тактика
Деякі західні феміністки привітали діяльність FEMEN, а також те, що медіа завдяки ним знову звернули увагу на призабутий жіночий рух.
Аліса Шварцер, редактор головного феміністичного журналу Німеччини Емма, назвала українських колег "сміливими, розумними" та "креативними".
Попри те, що вона завжди засуджувала експлуатацію оголеного жіночого тіла, фото FEMEN з’явилося на обкладинці її часопису.
"Голі груди, які зазвичай перетворюють жінку на об’єкт, стали їхньою зброєю", – заявила Шварцер німецькому журналу Spiegel.
Олександра Шевченко твердить, що сучасні неофеміністичні рухи повинні вдаватися до "секстремістської" тактики, щоб привернути увагу суспільства, – самих лишень аргументів не досить:
"Колись давно подібні методи використовували суфражистки, і я не розумію, чому інші феміністки нас критикують. Молоде покоління не хоче бути класичними феміністками, вони хочуть бути частиною нового фемінізму".
Їхніми однодумцями в цьому є жінки, які виходять на так звані "марші повій", чи учасниці російського панк-гурту Pussy Riot.
Частково із солідарності з засудженою трійцею з Pussy Riot FEMEN провела свою найбільш суперечливу акцію: оголена до пояса дівчина спиляла бензопилою дерев’яний хрест.
У FEMEN заявили, що цей жест було спрямовано проти релігії.
Ця акція не просто обурила багатьох вірян у релігійній Україні. Хрест, за даними українських ЗМІ, був пам’ятником жертвам сталінських репресій 1920–1930 рр.
Олександра Шевченко це заперечує: йдеться, мовляв, про інший хрест. Хай там як, а ця акція розгнівала і відштовхнула багатьох людей, у тому числі потенційних симпатиків FEMEN.
Вона також кинула тінь на значно ширшу боротьбу за права людини на території колишніх радянських республік.
Білоруські погрози
На краю лави сидить Оксана Шачко. Вона позіхає, оскільки переважно не розуміє нашої розмови: інтерв’ю йде англійською.
Оксана брала участь у головних політичних акціях FEMEN.
Саме вона спробувала торік на президентських виборах у Росії поцупити виборчу урну, в яку опустив бюлетень Володимир Путін. Після чого провела два тижні за ґратами.
Значно більше ризикувала Шачко в Білорусі. Минулого грудня вона разом з двома соратницями висміяла Олександра Лукашенка, якого представили "останнім диктатором Європи". Акцію провели у першу річницю його переобрання. Дівчата роздягнулись до пояса. Одна з них мала поголений череп і штучні вуса впізнаваної форми.
Далі вони спробували втекти, але їх затримали. Оксана Шачко розповідає, що після тривалого допиту їм одягнули мішки на голову і відвезли до лісу, де роздягнули і облили олією, а також погрожували ножем.
"Ми думали, нас зґвалтують. Найстрашніше було, коли вони змусили нас зняти штани і білизну і стати навкарачки, – каже вона. – Ще у них була лопата. Коли нас облили олією, я думала, нас підпалять".
Згодом дівчат залишили в лісі – вибиратися самотужки.
Те, як вони кидають виклик східноєвропейським можновладцям, без сумніву, дуже сміливо. FEMEN твердять, що їхня діяльність може надихнути борців за демократію у цьому регіоні.
Але чи допомагають вони жінкам якось покращити своє становище – запитання відкрите.
Вихідними в Україні відбудуться
парламентські вибори, і у FEMEN кажуть, що не довіряють ані владі, ані опозиції.
"В Україні немає справжніх політиків, – каже Олександра Шевченко. – Усі вони представляють різні олігархічні групи. У нас немає ідей, ідеологій, справжніх партій. Є лише ті, у кого купа грошей або впливові друзі, чиї інтереси треба лобіювати".
FEMEN однозначно не підтримує ув’язнену лідерку опозиції Юлію Тимошенко, яку вони вважають такою ж корумпованою, як і її суперників.
Дівчата кажуть, що мають великі плани зі зриву виборчої кампанії.
На результат виборів FEMEN навряд чи вплине. Але, принаймні, приверне до них хоч трохи уваги Заходу.
Джерело: ВВС Україна