Попит на симпатичних приматів серед нелегальних торгівців тваринами знищує популяцію сонних лорі в Індонезії. Але вони не єдині примати, про яких мало хто чув, але які вже опинилися на межі зникнення.
Деякі з них настільки рідкісні і живуть у настільки ізольованих місцях, що найменші зміни у їхньому ареалі чи популяціях можуть мати серйозні наслідки.
Сонний Лорі (Nycticebus spp)
"Лорі виглядають як симпатичні немовлята – форма їхнього тіла схожа на дитячу, в них великі круглі очі, маленькі ручки – майже як людські", - каже Анна Некаріс, спеціаліст з лорі в університеті Оксфорд Брукс у Великій Британії.
"Людей із західних країн дуже приваблюють тварини, що схожі на немовлят – це так званий "інстинкт симпатичності", - каже вона.
Але їхня "симпатичність" дуже дорого коштує приматам. Попит на сонних лорі як домашніх улюбленців стрімко зріс після появи відеороликів про них на YouTube.
Сонні лорі мешкають у Південно-Східній Азії. Це нічні хижаки з довгими хвостами і лапками, які допомагають їм хапати здобич і непомітно пересуватися.
Вони виділяють отруту, що змішується зі слиною при укусі. Саме через це "при перетворенні їх на домашніх улюбленців з ними поводяться дуже жорстоко, видаляючи їм нижні різці та ікла", - каже професор Колін Гроувз з Австралійського Національного Університету.
"Продавець зазвичай бере щипці і відламує їх. Вочевидь, це дуже боляче і означає, що тварина не зможе самостійно годуватися, і, як правило, невдовзі після того, як їх купують як домашніх улюбленців, вони помирають", - каже професор Гроувз.
Згідно з Конвенцією про міжнародну торгівлю дикою фауною та флорою, яка перебуває під загрозою знищення (CITES), ці тварини не можуть буду предметом комерційної торгівлі, проте Анна Некаріс була свідком того, як їх утримують в нелюдських умовах в клітках та продаються на вулицях Джакарти по 25 доларів за тварину. За її словами, їх продають багатіям Індонезії, Росії, Китаю та Японії.
"Ява відома своїм біорізноманіттям, і багато заможних людей, що можуть собі це дозволити, хочуть придбати такого екзотичного домашнього улюбленця як лорі", - розповідає Некаріс.
"З п’яти видів сонних лорі відомих зараз, яванський сонний лорі перебуває у найбільшій небезпеці, і ми запропонували Міжнародному союзу охорони природи (IUCN) підняти рівень небезпеки, яка йому загрожує, до критичного, бо ареал поширення цих тварин є найменшим", - каже вона.
Ще один вид лорі – червоний тонкий лорі – також перебуває у небезпеці.
Галаго Рондо (Galago rondoensis)
"Коли люди чують слово "примати", вони зазвичай уявляють собі шимпанзе і горил, і забувають про таких, як галаго", - каже Анна Некаріс.
"Але цей нічний вид з Танзанії еволюціонував окремо, відділившись від лорі 40 мільйонів років тому", - зазначає Некаріс.
Andrew Perkin
Галаго Рондо важить менше 100 грамів
Ці крихітні нічні істоти важать менше 100 грамів і, за її словами, "мають красивий голос".
"На відміну від лорі, вони вміють стрибати", - каже Некаріс.
Хоча на них не полюють, ці тварини перебувають на межі зникнення, бо їхня популяція мешкає в лісовій зоні площею менше 100 квадратних кілометрів, і ці тварини поступово втрачають свій ареал існування.
Вирубування лісів в цій місцевості спричинює зменшення кількості галаго, і зараз вони внесені до Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи (IUCN ) як такі, яким загрожує зникнення.
Довгоп’яти (Tarsius spp)
Ці крихітні нічні істоти є одними з найменших приматів на Землі, але з десяти відомих видів один перебуває під особливою загрозою – довгоп’ят острова Сіау, внесений до Червоної книги IUCN.
Довгоп’ят tarsius tumpara мешкає в дуже обмеженому ареалі на острові Сіау, що входить до складу архіпелагу Сангіхе, й основна загроза полягає у втраті природного середовища існування, каже Майрон Шекелле, дослідник приматів, що описав і назвав цей вид.
AP
Довгоп’яти - одні з найменших приматів у світі
"Більшості людей важко зрозуміти, наскільки все це складно… Значно складніше, ніж просто прийняти закон і визначити територію, що потребує охорони і збереження", - пояснює Шекелле.
"Існує величезна кількість наукових праць і дослідників, які займаються проблемою збереження й охорони навколишнього середовища, але немає успішної практики, а наявні успіхи є незначними для загальному тлі. Перемагають деструктивні сили", - каже він.
На острові також є активний вулкан, і його виверження може стати катастрофою для виду.
Але існують і інші проблеми, наприклад, місцеві мисливці.
"Їх (довгоп’ятів) підсмажують на вертелі і подають з дуже гострим соусом чилі, і цю страву місцеві жителі називають тола-тола", - каже Майрон Шекелле.
"Наскільки мені відомо, професійних досліджень цього явища немає… але як я зрозумів, з тола-тола пов’язаний своєрідний культ мужності, бо страва готується з м’яса впольованих диких тварин", - припускає Шекелле.
"Геологія цих маленьких, ізольованих вулканічних островів у поєднанні зі звичкою регулярного поїдання впольованої дичини може дуже швидко перетворити архіпелаг на "порожні острови", де місцеві жителі буквально з’їдять власну природну спадщину", - розповідає вчений.
Але, на думку Майрона Шекелле, відношення до довгоп’ятів поступово змінюється.
"Під час моїх нещодавніх подорожей на острів у мене склалось враження, що люди почали пишатися своїми довгоп’ятами, і соромились того, що на острові їх їдять", - каже він.
Торгівля довгоп’ятами дозволена CITES, але для чого? Згідно з даними організації Traffic, яка займається торгівлею тваринами, 520 довгоп’ятів привезли в Німеччину з Індонезії в 2010 році для наукових потреб.
Бірманська кирпата мавпа (Rhinopithecus strykeri)
Лише тоді, коли вчені знайшли у місцевих мисливців мавпячі шкури і черепи у східній М’янмі, вони змогли ідентифікувати цей вид.
Мавпи мають біле хутро на вухах і підборідді, висунуті вперед губи і незвично широкі, вертикальні ніздрі.
Dr Tomas Geissmann
Цифрова реконструкція Бірманської кирпатої мавпи доктора Томаса Гейсманна
"Ті, хто описали цей вид, вважали, що він налічує не більше пари сотень особин, і якби його не знайшли й описали у 2010 році, через п’ять років він міг би зникнути. ... Кілька сотень років тому їх могли бути тисячі в північній частині Бірми (М'янми)", - каже Вінсент Нійман, експерт з дослідження приматів університету Оксфорд Брукс.
Інші види кирпатих мавп мешкають в Китаї та В’єтнамі, і їм також загрожує зникнення.
"Якби ви були приматом у В’єтнамі, Лаосі чи на півдні Китаю, перспективи для вас були б не найкращі – ваше зникнення було б лише питанням часу", - каже Вінсент Нійман.
"Якщо взяти, приміром, Мадагаскар, то питання лише в тому, хто швидше туди добереться – вчені, браконьєри чи мисливці", - додає Нійман.
Мавпи kipunji (Rungwecebus kipunji)
"Мавпи kipunji особливі і незвичайні з багатьох причин", - каже доктор Тім Девенпорт, директор товариства Охорони дикої природи (WCS) у Танзанії.
"Мавпам kipunji випала сумнівна честь бути найбільш рідкісним видом мавп в Африці, тому вони класифікуються як такі, що перебувають на межі зникнення. В дикій природі залишилося менше 1200 особин", - каже він.
Бі-бі-сі
Kipunji властиве голосне "крикливе гавкання", не притаманне жодним іншим мавпам
Це був перший цілком новий рід мавп, відкритий у Африці за більш ніж 80 років. Доктор Девенпорт каже, що незважаючи на те, що вони живуть на деревах, вони найближчі родичі бабуїнів. Але бабуїни призвичаїлись до життя в саванні, тоді як мавпи kipunji обрали дерева.
Для життя в лісах на височинах еволюція забезпечила їх довгим товстим хутром на тілі і голові.
На думку доктора Девенпорта, білий кінчик хвоста, вірогідно, використовується для комунікації на верхівках дерев, і в той же час їм притаманні певні риси поведінки бабуїнів.
Їм властиве голосне "крикливе гавкання", не притаманне жодним іншим мавпам. Вони мешкають у двох лісистих ареалах, які розділяють 350 км, і які, на думку доктора Девенпорта, раніше були з’єднані лісом. Але над цими приматами нависла загроза втрати середовища існування (вирубування лісу, сільськогосподарська і вугільна промисловість), а також полювання.
Вони, як і багато інших маленьких приматів, ризикують зникнути до того, як їх зможуть вивчити.
Анна Некаріс каже: "Найжахливіше спустошення, яке може вчинити людина, це знищити цих приматів на маленькому ареалі існування, де вони і так є рідкістю".
Вінсент Нійман вважає, що вчені будуть продовжувати відкривати нові види, і будуть сподіватись знайти більше приматів цього нового роду.
"Якщо замислитись над тим, де ми знаходимо приматів зараз, стає очевидним, що мало бути набагато більше видів, що почали зникати задовго до того, як люди почали їх описувати", - каже він.