Всесвітнє опитування встановило, що італійська паста, яка має 600 видів і форм, є найулюбленішою стравою всіх народів.
Паста, або італійська локшина, очолила результати всесвітнього опитування щодо улюблених страв.
Хоча не всім відома різниця між видами пасти - фарфалле, феттучині і фузіллі - багатьом людям у світі добре знайомий смак спагетті болоньєз чи фаршированих листків лазаньї.
У результатах всесвітнього опитування благодійної організації Oxfam ця страва обігнала м'ясо, рис та піцу.
Макаронні вироби опинилися серед кулінарних фаворитів не лише на Європейському континенті, а й на Філіппінах, у Гватемалі, Бразилії та Південній Африці.
А статистика Міжнародної організації пасти демонструє, що другий найбільший споживач страви після Італії - це Венесуела. Туніс, Чилі та Перу - також у першій десятці.
Силу любові до пасти відображають суми від продажу макаронів у світі, які зросли з $13 млрд у 2003 році до $16 млрд у 2010-му. До того ж, аналітики прогнозують подальше зростання.
Як страві, яка так сильно асоціюється з Італією, вдалося стати основною стравою на столах усього світу?
Секрет успіху
Джим Віншіп із британської Асоціації піци, пасти та італійської їжі каже, що ця страва - дешева, універсальна і зручна, а соус до неї можна зробити із доступних продуктів:
"Із пасти можна приготувати безліч різних став. Вони добре смакують, макарони також мають тривалий термін зберігання, тому їх можна тримати у шафі до потрібного моменту".
Але це лише частина формули популярності. Пасту також легко запустити в масове виробництво і транспортувати по цілому світу, вона не потребує охолодження, що робить її популярною і серед виробників харчових продуктів.
Утім для виготовлення макаронних виробів потрібне дороге обладнання, а ціни на пшеницю, з якої їх виготовляють, також не низькі.
Мандри крізь час і простір
Походження пасти не є суто італійським, і це не дивно, оскільки для її приготування потрібні лише зерно і вода.
Греки і римляни споживали схожі на пасту страви, але вони, як правило, не варили їх, а пекли. У стародавньому Китаї готували вареники, але те, що венеціанський мандрівник Марко Поло повернувся у 1295 році з цієї країни із пастою - це міф.
Найбільш загальноприйнятою вважають версію, згідно з якою арабські завойовники, які вторглися на Сицилію у 8 столітті, привезли з собою продукт, схожий на суху локшину. Ця рання паста була приготована із твердих сортів пшениці, які вирощували на Сицилії. Згідно з італійським законом, суху локшину, або ж пасту секка, можна готувати лише з цього виду пшениці.
І попри те, що зараз її вважають дешевою їжею, спочатку паста була їжею заможних людей.
Перша згадка про італійську пасту датується 1154 роком в описах сицилійської фабрики, яка виготовляла цей продукт на експорт. Прорив відбувся у 18 столітті, коли паста стала звичайною їжею, якою можна було нагодувати велику кількість населення.
Але кругосвітні мандри локшини й набуття нею статусу італійської національної страви припали на злам 19 і 20 століть, коли італійці почали масово емігрувати до країн Нового Світу.
"Нехитрий харч для бідних"
Італійський ресторатор Антоніо Карлуччо каже, що хоча паста має багату історію, італійський внесок у неї - це томатний соус.
За його словами, за межами Італії пасту, в основному, споживають у вигляді спагетті, але насправді існує 600 різних її видів і форм, до того ж кожний регіон готує страву на власний лад.
"Я не знаю жодної людини, яка не любила би пасту", - каже Антоніо Карлуччо.
Але у світі є принаймні одна людина, чиє серце не піддалося спокусам італійського наїдку. Британський кулінарний критик Джайлз Корен вважає локшину переоціоненою їжею, орієнтованою на дітей:
"Запитайте футболістів, що вони можуть приготувати, і ті завжди відповідатимуть - спагетті. Це те, що ви дістаєте із шафи, коли там більше нічого немає. Це нехитрий харч для бідних. Це все одно, що хліб, але макарони потрібно лише проварити, а не випікати в печі".