Фото: ВВС
Кочнєва сказала, що не планує повертатися в Україну
Анхар Кочнєва сказала, що не планує повертатися в Україну, а залишиться в Дамаску, щоб скористатися набутою за час полону славою і розповісти решті світу правду про події в Сирії.
Такі наміри Кочнєва висловила в розмові з ведучим Російської служби Бі-бі-сі Сєвою Новгородцевим.
Анхар упродовж цілого інтерв'ю називала сирійських повстанців "бандитами" і не приховувала своїх симпатій до режиму президента Башара Асада.
Вона вважає, що західні ЗМІ спотворюють ситуацію в Сирії і відкрито стають на бік опонентів режиму.
153 дні полону
Анхар Кочнєва сказала, що пережити 153 дні полону їй допомогло вільне володіння арабською мовою і знання Сирії, у якій вона працює як туристичний гід з 1999 року.
Кочнєва сказала, що від початку збройного повстання в Сирії співпрацювала з російськими телеканалами як перекладач і експерт.
Про обставини того, як вона потрапила в полон до сирійських повстанців, Анхар розповіла, що викрадачі втішилися, побачивши її закордонний паспорт громадянки України.
"Ми помітили якийсь дивний рух на дорозі, але оскільки бандити були вбрані у форму урядового війська, то ми вирішили, що то проста перевірка документів. Але на нас направили дула автоматів і змусили вийти з машини. Водія і супутника, якого ми підібрали по дорозі, бо тоді там було мало транспорту, так от обох чоловіків запхнули в багажник, мене залишили на пасажирському місці, один бандит сів за кермо, другий позаду - і нас повезли кудись полями - кудись у село", - розповіла Анхар Кочнєва в інтерв'ю Російській службі Бі-бі-сі.
Як людина, що захоплюється психологією, Анхар, за її словами, переконала повстанців у тому, що вона їм корисніша живою і запропонувала спробувати її на щось поміняти.
"Перша думка в них була - поміняти мене на в'язнів. Це була розумна думка: випустити мене - і випустити з тюрми людей, добро в обмін на добро. Але вони самі згодом від цього плану відмовилися. Другий план полягав у тому, щоби обміняти мене на гуманітарну допомогу. Бо з того регіону селяни повтікали, коли туди прийшли бандити, і з продуктами стало погано. Тобто, була можливість нагодувати голодних в обмін на моє звільнення. Вони потім і від цього відмовилися. Натомість, почали вимагати за мене гроші, щоб купити на них зброю - і далі вбивати".
Порядні "бандити"
На запитання, чи коректно себе поводили викрадачі, Анхар Кочнєва сказала, що бувало по-різному, але ставлення до неї погіршувалося з плином часу.
"Перші днів 40 було нормально. Я знайшла спільну мову з моїми охоронцями. Ми собі жартували. На моє харчування грошей їм не давали, і вони годували мене з власної зарплатні. А зарплатня в них - десь 100 доларів, з яких половина йшла на сигарети. Так от, бували ситуації, коли охоронці годували мене, а самі ходили голодні. Мене годували в першу чергу, - розповіла в інтерв'ю Анхар. - Але потім їм це набридло. І почалися образи".
Анхар сказала, що вела в полоні щоденник, де ретельно описала події кожного зі 153 днів полону.
Приспавши увагу своїх охоронців, вона посеред ночі втекла. Планувала йти на північ у надії знайти доброзичливих сирійців, але дорога вивела її на південь.
Вона каже, що пройшла десь 15 км, коли надибала чоловіка, який виявився прихильником влади і допоміг їй повернутися до Дамаска.
На запитання, чи повернеться вона в Україну, Анхар сказала: "Ні. Я буду тут, тому що тут, на жаль, стало гірше. Раніше, коли ми чули десь далеко стрілянину, то це було щось надзвичайне. Тепер бандити обстрілюють місто ракетами і снарядами".
Джерело: ВВС Україна