RU
 

Стівен Пайфер: у Білому домі не бачать причин їхати в Україну

BBC Україна,  23 квітня 2013, 12:45
0
12
Стівен Пайфер: у Білому домі не бачать причин їхати в Україну
Фото: ВВС
Стівен Пайфер був послом США в Україні у 1998-2000 роках

Екс-посол США в Україні, а нині співробітник Інституту Брукінгс, Стівен Пайфер в інтерв'ю ВВС Україна розповів про те, чому в Україну найближчим часом не приїде ніхто з американських лідерів та чому відносини Києва із Заходом нині є гіршими, ніж наприкінці 1990-х.

- 15 років тому, коли Ви приїхали в Україну як посол США, у Вас були певні бачення перспектив цієї країни, певні сподівання щодо її майбутнього. Якщо порівняти їх з нинішнім Вашим баченням, що змінилося за цей час?

- Найбільше турбує те, що в останні кілька років сталося у царині демократії, і це є рухом назад порівняно з прогресом, досягнутим у період з 2005 по 2009 рр.

Президент Янукович став президентом, вигравши чесні та вільні вибори у 2010 році, і це одна з причин, чому країна визнала його упродовж кількох днів, бо він мав демократичну легітимність. Але зараз іде рух назад: вибори, які відбувалися в країні в останні роки, не відповідають тим стандартам виборів, які Україна встановила у період з 2005 по 2009 рр. Це одна проблема.

Інша проблема полягає в тому, що Україна, як виглядає, зійшла зі шляху до євроінтеграції і скотилася до зони між ЄС та Росією. Українська зовнішня політика завжди була спрямована на те, щоб, з одного боку, інтегруватися до ЄС, а з іншого - вибудувати конструктивні відносини з Росією, але не на те, щоби скотитися у "нічию" зону між цими двома опціями. Однак через внутрішню політику та через ускладнення, які призвели до затягування з підписанням угоди про асоціацію (З ЄС. - Ред.) я побоююся, що Україна може потрапити в ту сіру зону.

- Тобто з якоїсь точки зору можна сказати, що ситуація зараз навіть гірша, ніж була наприкінці 1990-х?

- Все не було ідеально у 1998 році, було дуже багато проблем. Але тоді у вас були значно активніші відносини зі США. Україна тоді розбудовувала відносини з НАТО. У 1997 році Україна підписала Хартію про особливе партнерство з НАТО, розвивала відносини з ЄС. Був позитивний момент в тому, що люди обговорювали розширення зв'язків України з Європою. Але зараз ви цього особливо не почуєте, і це є кроком назад порівняно з тим, як було тоді.

І я думаю, що це не питання зовнішньої політики, це питання внутрішньої політики. Зокрема, вибіркове переслідування, яке, як ми чуємо на цій конференції (6-й Київський безпековий форум Безпека в небезпечному світі. - Ред.), залишається приводом для занепокоєння в Європі, так само як і брак адекватної реакції на це. І, звичайно, рішення помилувати пана Луценка сприймають у європейських столицях та Вашингтоні як позитивний крок. Але, як кажуть, це необхідно, але не достатньо: потрібно більше, необхідні дії, інакше можуть виникнути перепони для підписання угоди про асоціацію.

Звільнити Тимошенко - недостатньо

- Крім помилування Луценка, чи бачите Ви прогрес у реалізації Україною вимог, які ЄС висунув для підписання угоди про асоціацію?

- Все зосереджується довкола особистостей, як-от Тимошенко чи Луценко, бо це легше, і саме так люди мислять. Але насправді йдеться про зміну самої системи, щоб не було вибіркового переслідування, щоби закон був для всіх однаковим, незалежно від того, чи є людина в опозиції, чи в більшості. Але судять про це по тому, як вирішують окремі справи, і тут, на жаль, є деякі визначні справи, які ще треба вирішити.

- Складно очікувати, що Україна змінить систему за кілька місяців....

- Люди чекають сигналів. Для ЄС рішення звільнити пані Тимошенко буде дуже потужним сигналом. Багато хто розцінить це як сигнал, що Україна розуміє проблему і готується серйозно її розв'язувати.

- Чи буде цього сигналу достатньо?

- Складно сказати. ЄС має вимоги щодо виборчого законодавства, щодо реформ, щодо вибіркового переслідування... Мені здається, що вибіркове переслідування зараз є найбільшою проблемою. Але я не можу відповісти, чи буде достатньо звільнити пані Тимошенко, проте це усуне величезну перепону. Це буде серйозним кроком для розвіювання занепокоєння тих країн в ЄС, які вважають, що нині дії України не заслуговують Асоціації з ЄС.

Немає причин їхати в Україну

- Ви згадали про спад інтенсивності у відносинах України та США. В чому, на Вашу думку, причина?

- Є кілька причин. По-перше, подивіться, на нинішній порядок денний зовнішньої політики США та на виклики, які стоять перед США: це КНДР, Іран, Близький Схід, Китай. Це точно складніший світ, ніж він був у 1990-х роках. І це означає, що США приділяють менше уваги Україні.

Інший аспект - це те, що Україна вирішила відмовитися від руху до ПДЧ (План дій щодо членства в НАТО - Ред.). Це певним чином усунуло інструмент допомоги Україні з боку США.

Але в останні два роки це також і питання того, що відбувається всередині України. Це дуже засмучує. Ви переживаєте демократичну регресію, і це ускладнює все. Якщо ви відповідаєте за Україну в державному департаменті, то які аргументи ви використаєте, щоб довести, що президенту варто приїхати до Києва? Чи держсекретарю? Зараз це значно складніше, ніж раніше. І це тому що тут існують проблеми. Коли ви говорите з представниками держдепу, відповідальними за Україну, то відчуваєте їхнє засмучення. Вони б хотіли робити більше, розвивати відносини Україна-США, але як сказав мені один чиновник: "Нам немає з чим працювати".

- Тобто зараз важко уявити, щоби президента України запросили до США з будь-яким візитом, окрім як візит на Генасамблею ООН?

- Так, я не бачу ознак цього. До вас приїжджала заступник держсекретаря Шерман. І я підозрюю, що в осяжному майбутньому це найвищий представник виконавчої влади США, який приїде до України. У світі відбувається багато важливого, навіщо комусь з високопосадовців приїжджати сюди? Згадуючи свій попередній досвід, коли мені треба було обґрунтовувати подібні візити, я розумію, що зараз це дуже складно зробити.

- Чи бачите Ви ознаки того, що ставлення до справи Тимошенко на Заході, у США та в ЄС, змінилося з новими справами проти неї? Зокрема, зі справою про вбивство Щербаня?

- Мені здається, що ні. Пані Тимошенко є свого роду символом вибіркового правосуддя в Україні. І суд у 2011 році і в Вашингтоні, і в Європі, - наскільки я можу зробити висновок зі своїх розмов - розглядався як юридичний фарс. Це так сильно дискредитувало юридичний процес, що поставило під сумнів будь-який майбутній судовий розгляд. Тому що люди будуть думати: якщо тоді це було так погано, чому ми маємо очікувати, що цього разу все буде інакше? І ця справа теж викликає запитання. Зараз говорять чимало речей, які не озвучували раніше. В контексті того, що сталося у 2011 році, на Заході є дуже високий рівень підозри. І більшість на Заході вважатиме це просто продовженням вибіркового переслідування пані Тимошенко.

Зі Стівеном Пайфером спілкувалася Дар'я Тарадай.

Джерело: ВВС Україна

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Читати коментарі