Корреспондент розбирався, як бунтівний півострів забезпечуватиме себе газом, електрикою і водою у разі виходу зі складу України.
Вже в неділю Крим може перестати бути частиною України і ввійти до складу Росії, до якої багато жителів півострова так прагнуть приєднатися. Проросійськи налаштована частина населення Криму впевнена, що нові господарі будуть безмірно раді гостям і в найкоротший час вирішать всі їхні проблеми.
Наприклад, як обіцяв голова місцевого парламенту Володимир Константинов, зарплати бюджетникам істотно збільшаться, оскільки розраховуватимуться "за стандартами РФ", а соціальні виплати взагалі зростуть у чотири рази.
Відразу кілька представників російської влади пообіцяли виділити півострову 40 млрд руб. (близько $1,1 млрд) і забезпечити приплив інвестицій з боку російського бізнесу. І, звичайно ж, врятувати Крим від "бандерівців".
Трохи тихіше в загальному потоці інформації з кремлівського рогу звучать й інші речі.
Зокрема, що дефіцит бюджету півострова становить близько $1 млрд, тобто виділені Росією гроші майже повністю підуть на латання дірок, а не на розвиток.
Що обіцяні інвестиції, за словами заступника голови комітету держдуми РФ з промисловості Павла Дорохіна, призначені в першу чергу підприємствам оборонно-промислового комплексу та машинобудування, а також компаніям, які обслуговують судна, в тому числі Чорноморський флот Росії, а отже, першочерговий розвиток, якщо таке буде, торкнеться лише вельми специфічної сфери економіки.
Що майбутній курортний сезон, який приносить Криму, а особливо звичайним домогосподарствам, основну частину доходів, цього року опиниться під великим питанням, тому що левова частина туристів приїжджала з України. Тепер Крим може перетворитися для українців у закордон з неприємним осадом, а для росіян не зміниться нічого, крім того, що більшість з них віддадуть перевагу відреставрованому Сочі.
Але головне, про що вперто мовчать усі сторони, - це повна залежність Криму від материкової України в енергетичному плані, в першу чергу від поставок електрики і прісної води. Якщо Росія і наважиться виділити кілька мільярдів доларів на організацію передачі енергоресурсів зі своєї території, на це піде щонайменше не один рік. Тому кримській владі в будь-якому випадку доведеться домовлятися з Україною.
"Як такої енергетики Криму немає. Є єдина енергетична система України, яка частково територіально зосереджена в Криму", - говорить Корреспонденту Вадим Гламаздін, заступник генерального директора українського Центру досліджень енергетики.
Темрява у кінці тунелю
Єдиний ресурс, яким Крим більш-менш може себе забезпечити самостійно, - це газ. Споживання блакитного палива на півострові, за даними Республіканського комітету АРК з палива, енергетики та інноваційної політики, становить 1,7-2,0 млрд кубометрів на рік. Торік місцева газовидобувна компанія Чорноморнафтогаз видобула 1,65 млрд кубометрів, не в останню чергу завдяки скандально відомим "вишкам Бойка" Петро Годованець і Незалежність. Підприємство може забезпечити півострів газом в обсязі від 82% до майже 100% - залежно від споживання.
Проблема полягає в тому, що Чорноморнафтогаз - на 100% державна компанія і належить Нафтогазу. Але кримська влада вже знайшла нехитрий спосіб її вирішити – вона пообіцяла націоналізувати Чорноморнафтогаз, як і все інше майно України, в тому числі і військовий флот.
"Український флот у Севастополі буде націоналізований весь, у повному обсязі. Їхні кораблі ми не збираємося нікуди випускати. Ми і флоту Чорноморнафтогазу закрили вихід", - відзвітував журналістам про перші успіхи самопроголошений кримський прем'єр Сергій Аксьонов.
Зовсім по-іншому йдуть справи з електрикою. Півострів забезпечує себе струмом лише на 20%, і помітна частина його джерел - державні вітряні та приватні сонячні електростанції. Останні пов'язують з колишнім главою Адміністрації президента Андрієм Клюєвим, і, незважаючи на обіцянки кримської влади не чіпати приватну власність на півострові, Аксьонов уже допустив можливість націоналізації цих об'єктів.
Днями міністр палива та енергетики Юрій Продан заявив про спроби кримської влади відокремитися від загальноукраїнської системи електропостачання і замінити її на автономні газотранспортні агрегати, здатні виробляти електрику. За словами Продана, в цьому заході брали участь високопоставлені особи з уряду Росії.
Проте експерти не вірять у вірогідність реалізації такої заміни, особливо враховуючи спожиту республікою кількість електроенергії.
"У такому обсязі неможливі альтернативні джерела", - повідомив Корреспонденту екс-глава Мінпаливенерго Іван Плачков.
Продан також попередив кримську владу про реальну загрозу техногенної катастрофи і повної втрати електропостачання півострова в результаті таких дій.
Тим не менше, гарячі голови із різних сфер нерідко наполягають, що з Києвом домовлятися не доведеться і Крим зможе обійтися без української електрики вже найближчим часом.
Наприклад, російський політолог, колишній депутат держдуми Сергій Марков днями запевнив видання Дело, що російські військові інженери побудують кримчанам електростанцію протягом двох-трьох тижнів. Інші запевняють, що електрику півострів отримає від силових установок атомних підводних човнів Чорноморського флоту Росії, а треті вже дізналися, що до берегів Криму вирушила якась експериментальна плавуча АЕС.
Найбільш осудним варіантом відмови півострова від української електрики є перекидання багатокілометрового силового кабелю з Кубані, але на це потрібна не одна сотня мільйонів доларів і кілька років підготовки. А доти єдино можливий спосіб отримувати електроенергію полягає у підтримці нинішніх поставок з материкової України, в першу чергу - із Запорізької АЕС.
Ще один неприємний для кримчан момент полягає в повній залежності від поставок води з материка. На півострові практично немає власних джерел прісної води - вона надходить з Дніпра по Північно-Кримському каналу. Від цих поставок залежать міста, поля, виноградники - загалом, вся життєдіяльність АРК. Альтернативи їм немає.
"Північно-Кримський канал так само можна перекрити, як і електропостачання. Це трохи довше робиться, з моменту закриття заслінок вода десь ще тиждень буде надходити, але потім все одно поставки припиняться", - пояснює Гламаздін.
Залежить Крим від України і в плані телекомунікацій - швидкісний і дешевий інтернет він отримує з материка по оптоволокну, а зв'язок - по магістральних кабелях Укртелекому. Все це також можна відключити. Хоча, на думку експертів, перекинути на півострів свої телекомунікаційні кабелі Росія зможе відносно швидко.
Незважаючи на всю різку і безкомпромісну риторику, кримським керівникам все ж доведеться остудити запал і сісти з українською владою за стіл переговорів. При цьому дуже ймовірно, що домовлятися потрібно буде і про газ: якщо Аксьонов з Константиновим дійсно виконають свої погрози і націоналізують Чорноморнафтогаз, Київ зможе перекрити подачу електрики і води, змусивши кримську владу відмовитися від таких ідей і піти на поступки.
І це не все. У разі вступу Криму до РФ можлива націоналізація буде проведена вже на користь цієї країни, і тоді у відповідь Україна зможе націоналізувати російські підприємства, які розташовані на її території, такі як нафтопереробні заводи та відділення держбанків.
Подібний стан справ як мінімум допоможе вберегти Україну від економічних втрат на півострові. А якщо сторони зуміють домовитися, Крим буде купувати енергоресурси за набагато вищими цінами. Втім, там заявили про готовність це робити.
"Воду [ми] готові купувати в України навіть за завищеними цінами. Якщо вони не захочуть нам її продавати, то куди ж вони у себе її будуть дівати", - запитав днями Константинов у журналістів.
З іншого боку, в ці переговори, ймовірно, втрутиться Росія, яка все ще має значний важіль тиску на Україну у вигляді газових поставок. Київ поки не може від них повністю відмовитися навіть за допомогою закупівель газу в Європі і готується купувати блакитне паливо за цінами, які знову зросли: після зміни влади в Україні Москва відразу ж скасувала знижку на газ, обіцяну в кінці минулого року.
Вже найближчим часом всі сторони, які беруть участь у конфлікті, швидше за все, відмовляться від гучної риторики та спробують нарешті домовитися. Адже прожити без України Крим не зможе ще дуже довго, а можливо, взагалі ніколи.
***
Цей матеріал опубліковано в № 10 журналу Корреспондент від 13 березня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.