Рік, що минає, став справжнім випробуванням для української енергетики.
Корреспондент з'ясував, з чим галузь зустрічає Новий рік і до чого українцям варто бути готовими в році наступному, пишуть Дмитро Горулько та Роман Козаченко у №51 видання від 26 грудня 2014 року.
Надзвичайно тепла для грудня погода і натяк на затишшя на валютному ринку дозволили вітчизняній енергетиці трохи перевести дух, але не більше того. Стан у різних секторах варіюється від сезонного загострення хронічних хвороб до критичного стану, що передбачає термінові реанімаційні процедури.
Все це ускладнюється політичною складовою і процесом кадрових перестановок у Міністерстві енергетики та вугільної промисловості, викликаної зміною складу уряду.
Новому главі міністерства Володимиру Демчишину відчутно не вистачає досвіду роботи в галузі, а навички та бекграунд фінансиста поки що не дуже сприяють пошуку коштів, необхідних для вирішення цілої низки питань, які потребують негайного фінансування.
Корреспондент уже скерував новому главі Міненерговугілля список питань, що здаються нам гострими і актуальними. Правда, перші особи – люди зайняті, а вже наявного матеріалу цілком достатньо, щоб зробити власні висновки і прогнози.
Ціни ростуть, якість падає
Видобуток і переробка нафти цього року уникли тих тектонічних зрушень, яких зазнали, наприклад, видобуток вугілля або електроенергії. Однак новини, де фігурує Одеський НПЗ ВЕТЕКу, останнім часом більше нагадують кримінальну хроніку через велику кількість згадок про невідомих озброєних осіб і, чомусь, про губернатора Дніпропетровської області Ігоря Коломойського. Хоча, враховуючи роль і вагу групи Приват на ринку нафтопродуктів і її великі інтереси в Одеській області, їхнє сусідство випадковим не виглядає.
Найбільшому гравцеві роздрібного ринку загалом вдалося утримати свої позиції. Багато в чому – завдяки тому, що держава не особливо на них претендувала. Як, втім, і на чиї-небудь ще позиції в цьому сегменті.
Вплив влади на ринок нафтопродуктів переважно обмежився підвищенням акцизів і рентних платежів, включаючи видобуток нафти і газу
Вплив влади на ринок нафтопродуктів переважно обмежився підвищенням акцизів і рентних платежів, включаючи видобуток нафти і газу. Деяке пожвавлення іноді вносив Антимонопольний комітет України, який періодично заявляв про те, що роздрібні ціни на дизпаливо відчутно завищені. Остання така заява прозвучала 22 грудня – комітет повідомив, що середня вартість бензину А-95 повинна становити 15 грн/л, при тому, що в цей день ціна на стелах АЗС в середньому була 17,6 грн/л.
Розбіжність теорії з реальністю пояснюється досить просто – 80% нафтопродуктів в Україні мають імпортне походження, а проблеми із закупівлями валюти не є секретом ні для кого, так само як і існування офіційного курсу та курсу чорного ринку. Однак АМКУ у своїх розрахунках оперував офіційним курсом 15,76 грн/$, недоступним для трейдерів.
Якщо цінами на пальне державні органи хоч якось цікавилися, то в питаннях контролю якості бензинів і дизпалива, що заливаються в бензобаки, рік, що минає, ознаменувався ослабленням хватки держави
Втім, якщо цінами на пальне державні органи хоч якось цікавилися, то в питаннях контролю якості бензинів і дизпалива, що заливаються в бензобаки, рік, що минає, ознаменувався ослабленням хватки держави. Результат не забарився – за оцінками Консалтингової групи А-95, частка некондиційного пального ще в жовтні налічувала не менше 20% продажів.
Не принесло полегшення вітчизняним автолюбителям і зниження цін на нафту і нафтопродукти, що широко висвітлювалося в пресі. Навіть майже 40%-го зниження ціни пального з початку року в Європі виявилося недостатньо, оскільки гривня за цей самий період встигла подешевшати майже в 2,5 рази. У найближчій перспективі швидше слід очікувати подальшого подорожчання нафтопродуктів у вітчизняних мережах АЗС.
Як заявив Корреспондент.net Леонід Косянчук, президент Асоціації Об'єднання операторів ринку нафтопродуктів України, погана новина зараз полягає в тому, що бензин подорожчав на 1 грн/л, а хороша – що тільки на 1 грн, а не відразу на 3 грн/л. За його словами, оператори АЗС стримують зростання цін, роблять його більш плавним, побоюючись зниження продажів. «Якщо абстрагуватися від реалій, то сьогодні бензин А-95 повинен коштувати від 18,85 до 19,40», – каже експерт.
Не варто виключати і сюрпризів від влади у вигляді підвищення акцизів. Зокрема, запропонований Кабміном проект змін до Податкового кодексу вже передбачає підвищення акцизів на бензин і дизпаливо на 2-3%, що неминуче відіб'ється на цінах.
Розрахунки і прорахунки
У сфері природного газу, рік, що минає, запам'ятається, насамперед, черговою «газовою війною», підсумок якої перемогою України можуть назвати хіба що чиновники і керівництво НАК Нафтогаз України з службового обов’язку.
«Протистояння між Нафтогазом і Газпромом у 2014 році можна охарактеризувати словами відомої пісні Бориса Гребенщикова: «По новым данным разведки, мы воевали сами с собой», – каже Корреспонденту Валентин Землянський, директор енергетичних програм Центру світової економіки і міжнародних відносин НАН України. – Давайте згадаємо, прем'єр-міністр Арсеній Яценюк в липні заявляв, що Україна не дасть ціну більше $ 268 за 1 тис. куб. м. А вже у жовтні – назвав перемогою $ 378 за 1 тис. куб. м російського газу».
На думку експерта, такий підсумок – це, по суті, повернення до харківських домовленостей 2010 року, але в ще більш невигідному варіанті. Угода має тимчасовий характер, і знижка у $ 100 за 1 тис. куб. м діє до 31 березня 2015-го.
До числа прорахунків можна віднести і безглузду економію на гарячій воді влітку, і заяви про можливість перезимувати без імпорту російського газу, про що Корреспондент писав раніше. Проте Нафтогаз публічно визнавати своїх помилок не поспішає – представники компанії, яка відновила закупівлі газу в Газпрому на початку грудня, пояснюють це певними міркуваннями вищого порядку, посилаючись на тристоронні домовленості за участю Брюсселя і Москви.
На внутрішньому ринку Нафтогаз залишається вірним собі і дотримується колишнього курсу, нехай навіть цифри в графі «план» і «факт» істотно відрізняються. 23 грудня держкомпанія випустила прес-реліз, згідно з яким загальне споживання газу за 1-10 грудня перевищило план на 34%. Заява відсилає до липневої постанови Кабміну про ліміти газу для споживачів, але не містить жодного натяку на відповідь про те, на скільки вистачить газу за такої розбіжності планів з реальністю.
«У грудні голова правління Нафтогазу Андрій Коболєв заявив, що Україна до кінця опалювального сезону купить у Газпрому 5 млрд куб. м. Тобто чиновники дезавуювали власні заяви піврічної давності, навіть не спробувавши пояснити громадськості свої явні прорахунки і промахи», – вважає Землянський.
Вогні гаснуть
Стан справ в електроенергетиці та вугільній галузі зараз чи не найгірший. Бойові дії на Донбасі позбавили Україну левової частки вугілля, що видобувається, включаючи антрацитові марки А і Т, що різко стали дефіцитними. У підсумку з 1 грудня країна офіційно живе в режимі віялових відключень, хоча джерела стверджують, що Україну «накрило віялом» ще наприкінці листопада, просто тоді це не афішувалося.
Як побоювався Корреспондент, відключення прийшли в життя українців всерйоз і надовго. Минулого тижня заступник міністра енергетики та вугільної промисловості Олександр Светелик змалював ці перспективи чітко і недвозначно. «Ми не пройдемо цю зиму, якщо введемо штатну ситуацію в країні. Не буде цієї зими штатної ситуації», – зазначив він.
За даними джерела в галузі, на 23 грудня запаси на складах ТЕС знизилися до 1,09 млн т, з яких антрацит – лише 240 тис., що означає близько десяти днів роботи ТЕС навіть в економному режимі.
При цьому ситуація з видобутком вугілля погіршується колишніми темпами. Минулого тижня місцеві ЗМІ повідомили про відключення від електроенергії за борги шахти Великомостівська державного об'єднання Львіввугілля. Відключення шахти, в принципі, суперечить усім нормам безпеки, однак суть інциденту навіть не в цьому – шахти не розраховуються за електроенергію, якщо їм не платять за видобуте і відвантажене вугілля.
У ході зустрічі керівництва Міненерговугілля з представниками шахтарських профспілок співробітники західноукраїнських вугільних держкомпаній заявили, що востаннє їхні шахтарі отримували зарплату мало не влітку.
Тим часом у понеділок Трипільська ТЕС держкомпанії Центренерго повідомила про зупинення вугільних блоків через брак палива. На ТЕС працював один газомазутний блок, що споживає природний газ. Це означає виробництво електроенергії собівартістю до 2 грн/кВт. год – удвічі вище, ніж собівартість електроенергії, одержуваної від спалювання вугілля. І разів у шість вище, ніж за цю електроенергію заплатять окремі категорії споживачів, наприклад, домогосподарства.
Дефіцит потужності в середині грудня сягав 5-6 тис. МВт, або понад 20% пікового споживання, незважаючи на незвично високу для цієї пори року температуру. Чим це може обернутися в разі, якщо, а точніше, коли вдарять морози і споживання зросте, енергетики однозначно прогнозувати не беруться. Коментарі фахівців з цього питання дуже ємні, але або не цілком цензурні, або абстрактно-алегоричні.
«Ситуація хитка. Регулярного підвезення вугілля в достатньому обсязі немає, про імпорт електроенергії з Росії все ще не домовилися. Один різкий рух – і стане темно», – міркує співробітник Міненерговугілля.
Чиновники ретельно уникають вживання звучного терміна блекаут, або, у вітчизняній трактуванні, системна аварія. Точно так само, втім, півроку тому вони уникали і терміна «віялові відключення».
Різних сценаріїв порушення режиму роботи всієї енергосистеми країни або значної її частини вистачає. У різні роки на різних континентах величезні території і мільйони людей на них залишалися повністю без енергопостачання. Наслідки цих аварій усувалися протягом годин або, в окремих випадках, навіть кількох днів. Досі ця напасть оминала Україну. Як це може виглядати в умовах нашої зими і скільки часу і грошей може потім знадобитися на відновлювальні роботи – можна тільки міркувати.
Запаморочення без успіхів
Державне регулювання в енергетиці весь цей рік грішило явними перекосами. Кабмін невтомно винаходив все нові і нові способи ручного регулювання ринку газу на користь Нафтогазу України, пускаючи справи у сфері якості нафтопродуктів на самоплив. А втручання державних мужів в електроенергетику та питання постачань вугілля принесло, скоріше, більше шкоди, ніж користі. У всякому разі, результати діяльності всіх, хто тільки міг втрутитися в цю ситуацію, видно вже неозброєним оком.
Одним з досягнень нової влади прийнято вважати закон, що дозволяє створити СП на базі української газотранспортної системи за участю компаній з ЄС і США. Однак її можливість і доцільність реалізації на практиці викликають сумніви.
«Цю ідею можна сміливо назвати новаторською й оригінальною. Вперше у світовій практиці транзитер збирається створити консорціум без участі основного постачальника ресурсу, залучаючи в нього американські компанії, що не мають ніякої економічної зацікавленості в торгівлі газом у Європі», – каже Землянський.
На думку експерта, «відставка» російського Газпрому з цього проекту різко знижує його комерційну привабливість. Політика Нафтогазу вже привела до зниження обсягів транзиту газу через Україну.
«Справедливості заради зазначимо, що цьому також сприяло зниження попиту в Європі, але не настільки, щоб обсяг транзиту в листопаді скоротився майже наполовину, а за 11 місяців на 25%, склавши 57,9 млрд куб. м», – уточнює аналітик.
Українська ГТС працює сьогодні на межі рентабельності, пояснює Землянський. «У разі скорочення обсягів транзиту мову треба буде вести вже не про модернізацію, а про консервацію частини системи та будівництво інтерконекторів не з Європи в Україну, а з однієї області в іншу, оскільки частина споживачів ризикують залишитися без газопостачання, яке безпосередньо залежить від використання магістральних газопроводів», – резюмує він.
Локальним успіхом у плані відстоювання інтересів держави можна назвати проведення зборів акціонерів Укрнафти в жовтні, за підсумками яких було прийнято рішення про перерахування дивідендів у розмірі 1,9 млрд грн до бюджету до 10 квітня 2015 року. У проекті держбюджету зазначено, що Кабмін розраховує отримати не менше 1,8 млрд грн дивідендів від Укрнафти, тобто кошти все ще не перераховані.
Не все гладко вийшло і з «податком на олігархів», підвищенням рентної плати на видобуток корисних копалин, введеним влітку. Судячи з регулярних заяв Державної фіскальної служби про зростання заборгованості з боку контрольованої Коломойським Укрнафти, компанія просто перестала їх платити з серпня.
Важелем тиску на незговірливого олігарха можна вважати зареєстрований групою депутатів від Блоку Петра Порошенка на чолі з Мустафою Найємом і Сергієм Лещенком законопроект, що передбачає зниження кворуму для проведення зборів акціонерів з власників 60% акцій до «понад 50%».
До цього часу Нафтогаз, який володіє 50%+1 акція Укрнафти, не міг провести збори Укрнафти, не заручившись згодою Привату. Схожі спроби робилися неодноразово й успіхом не увінчалися. Роки йдуть, а Приват, як і раніше, контролює найбільшого українського видобувача нафти, володіючи понад 40% його акцій.
З чим у держави досі не виникало проблем, так це з підвищенням тарифів для побутових споживачів. Однак судячи з того, як розвиваються події в енергетиці та заяв перших осіб, основні підвищення нас чекають попереду.
При цьому розраховувати на поступове і плавне зростання тарифів на газ, електроенергію і комунальні послуги особливо не варто. Раніше передбачалося, що підвищення може бути розтягнуто на три роки, але зараз чиновники визнають, що можливості для маневру звузилися до мінімуму, та й девальвація дає про себе знати. Такий сценарій додає нових відтінків буквальності завданню «вижити у 2015 році», озвученого прем'єром Арсенієм Яценюком.
***
Цей матеріал опубліковано в №51 журналу Корреспондент від 26 грудня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.