Дощ, холод та інші капризи заполярного літа не заважають отримувати задоволення від ловлі риби на Лофотенських островах в Норвегії, пише журналіст і фотограф Євгенія Маслова у №26 журналу Корреспондент від 4 липня 2014 року.
Слово «риболовля» малює перед очима картину: сусід дядько Сашко в камуфляжному одязі з рюкзаком, який пахне швидше горілкою, ніж рибою. Загалом, щось дуже чоловіче і що не має відношення власне до ловлі риби. А ще – комарі, холод та інші принади нецивілізованого відпочинку.
Приблизно з таким настроєм ми їхали на риболовлю на Лофотенські острови біля атлантичного узбережжя північної Норвегії. Перше потрясіння сталося в кемпінгу, коли виявилося, що до кожної ділянки підводиться електрика, а інтернет-залежним навіть видають пароль від wi-fi. Гарячий душ, кухня для приготування і чищення риби, пральня, гриль під навісом і сауна були виявлені пізніше і викликали тільки одне запитання – чому ми раніше не їздили на риболовлю?
Перше потрясіння сталося в кемпінгу, коли виявилося, що до кожної ділянки підводиться електрика, а інтернет-залежним навіть видають пароль від wi-fi. Гарячий душ, кухня для приготування і чищення риби, пральня, гриль під навісом і сауна
Більшість рибалок живуть у будиночках (hytta) або рибальських будиночках (rorbuer), але хтось віддає перевагу фургончикам – це як у равлика: і будинок, і засіб пересування. Другу «травму» ми отримали, коли в одному з кемпінгів нас селила мила дівчина з немовлям на грудях, яка, побачивши машину, помахала нам у бік порожнього місця і пояснила, що розрахуємося завтра. Тікати, не розплатившись, в наші плани не входило, але така довіра викликає заздрість. А ось душ найчастіше платний, для чого варто заздалегідь запастися монетками (у Норвегії швидко відвикаєш від фізичних грошей, оскільки скрізь використовуєш картки).
Краще вибирати ті стоянки, які розміщені ближче до фіордів, щоб прямо з ранку закинути вудку, не відходячи від намету. Ранок на Лофотенах – поняття відносне. Острови розташовані за полярним колом, і влітку сонце не заходить, а лише спускається до лінії горизонту. Організм протестує, бо засмагати о третій годині ночі він не звик – але спати все ж таки треба.
Острови відомі своєю тріскою, тут навіть проводять чемпіонат світу з ловлі цієї риби – взимку, коли вона йде на нерест. На островах тріску сушать або в'ялять прямо на вітрі: сонячних днів тут замало, а от вітер – явище цілорічне. За нашими мірками сушена тріска дорогувата – в усякому разі, це була найдорожча позиція в чеку з супермаркету. Але повірте, це дуже смачно, і коштує витрачених грошей.
Рибалити в озерах і річках Норвегії дозволять лише після отримання ліцензії. А от у морських фьордах це можна робити абсолютно безкоштовно. Хоча є ряд правил, наприклад, обмеження розміру виловленої риби і заборона на її продаж. Їх краще вивчити до початку риболовлі, а не під час виплати штрафу за порушення.
Риби багато. Так багато, що в якийсь момент доводиться кричати «горщику, не вари». Зберігати її ніде, а за 40 хвилин ми примудрялися наловити і на вечерю, і на сніданок. Ми довго намагалися зрозуміти, що ж ми ловимо. Якщо вірити гуглу і нашим фото, це був оселедець. Ми звикли його їсти в дуже солоному або маринованому вигляді, але свіжа риба виявилася дуже солодкою і смачною.
Тим, у кого є бажання пополювати в прісній воді на форель або лосося, слід оплатити риболовне мито. Зробити це можна через інтернет або на пошті, ліцензія діє весь рік. До речі, серед рибалок-любителів модно ловити і відпускати рибу (попередньо зробивши фото, камера зберігає десяток фотографій гордих вікінгів, що обнімаються з лососем).
Тягти рибальське спорядження з собою не обов'язково. Враховуючи специфіку місцевості, в кожному супермаркеті є полиці з усім необхідним для риболовлі і життя на природі. У кожному разі, місцеву блешню купують всі, хоча б як сувенір.
«Погода на Лофотенських островах мінлива» – саме цією фразою починається левова частка повідомлень і постів на форумах, присвячених подорожам по Норвегії. До цього ми і готувалися, хоча насправді вийшло, що погода на островах був жахливою.
З іншого боку, якби постійно світило сонце, ми ніколи не побачили б суворих вікінгів-серфінгістів, які за температури +13 йдуть підкорювати штормові води, навіть не здригнувшись. Після запливу вони так само суворо п'ють какао, дивлячись на прибій – видовище зворушливе, особливо з теплого дому.
Незважаючи на те, що Лофотени розташовані за полярним колом, сезон тут не закінчується з настанням зими, адже температура рідко опускається нижче нуля. Правда, полярна ніч – випробування не для всіх, зате є шанс побачити північне сяйво. Плюс покататися на лижах, наловити тріски і походити на снігоступах.
Норвегія не може похвалитися архітектурними дивами, але природа тут вражає. Фіорди, гори, водоспади, сувора північна краса
Влітку, крім риболовлі і споглядання полярного дня, варто покататися на каяках, зайнятися рафтингом або проїхатися на велосипеді. Норвегія не може похвалитися архітектурними дивами, але природа тут вражає. Фіорди, гори, водоспади, сувора північна краса – навіть у дощ і туман.
Дістатися до Лофотенів можна на поромах з різних частин Норвегії. На дорогу краще мати в запасі кілька днів. Справа в тому, що під час шторму, який тут не рідкість, сполучення з землею припиняється, і виїхати з островів нереально. Пороми і човни в цей період терпляче чекають, коли вода заспокоїться.
По дорозі туди або назад, якщо буде можливість, не згайте шанс проїхатися на потязі з Будьо до Осло, з пересадкою в Тронхеймі. Це дійсно гарна дорога – та сама, яка є в заставці серіалу Ліллехаммер. Вона приваблива і влітку, і взимку.
***
Цей матеріал опубліковано в №26 журналу Корреспондент від 4 липня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.