У Непалі можна не тільки насолодитися гірськими пейзажами, а й знайти спокій і умиротворення, пише Андрій Легейда, генеральний продюсер телепроекту АВТТорські подорожі, у №27 журналу Корреспондент від 11 липня 2014 року.
Під час польоту над територією Непалу з ілюмінатора відкривається один з найбільш приголомшливих пейзажів у світі. То тут, то там зі щільних хмар виринають білосніжні вершини. У світлі сонячних променів вони здаються ще більш могутніми і недоступними.
Коли розумієш, що летиш на висоті 9 тис. м, стає трохи страшно за людей, які без особливої для себе вигоди, долаючи біль і холод, підіймаються на ці біло-сірі піраміди. Еверест, Манаслу, Аннапурна – у Непалі розташовані 8 з 14 «восьмитисячників» світу.
Але знайомство з країною починається не з вершин, а зі столиці. Заснований у I столітті Катманду знаменитий своїми буддійськими й індуїстськими храмами, захопливою площею Дурбар та колоритними вуличками. Тут практично немає громадського транспорту, дуже хаотичний вуличний рух, маса торговців і кілометри електричних проводів, переплетених у немислимі візерунки. Загалом, типова картина невеликого індійського мегаполісу.
Катманду – справжня знахідка для любителів старовини і фотографів. Ступа Сваямбунатх, вона ж Мавпячий храм, – одна з найбільших непальських ступ, шанованих як буддистами, так і індуїстами. Її сторони розгорнуті на 60 градусів: будівельники вірили в стародавній переказ, що колись давно вищі сили повернули Північний полюс саме на такий кут, і увічнили це в архітектурі комплексу.
Друга дуже яскрава й енергетично потужна ступа – Боднатх. Побудована в VI столітті, вона часто згадується у священних текстах, а заразом є тлом для кінематографістів, що знімають фільми про буддійських ченців. Навколо ступи за годинниковою стрілкою постійно рухається безліч вірян, паломників і простих туристів, охочих доторкнутися до таїнств і набути хоча б маленького шматочока земного щастя.
Правда, у давньої святині є великий сучасний мінус: по всьому її периметру розташована величезна кількість сувенірних лавок, міні-готелів і ресторанів, що не дозволяє повністю поринути в себе і злегка зрушує цю величну споруду з розряду духовних центрів в розряд туристичних об'єктів.
А ще в Катманду є богиня. Вона має ім'я Кумарі і живе у власному палаці на площі Дурбар. Богиня рідко виходить у люди, але, якщо пощастить, її можна побачити в одному з вікон палацу. Стати Кумарі може будь-яка дівчинка, а оскільки вона символізує чистоту і невинність, тривалість її перебування на «престолі» регулюється особливостями людського організму – до перших «жіночих днів».
Але Непал знаменитий не тільки своєю столицею. Коли залишаєш місто і прямуєш у бік національних парків або Покхара, реалії місцевого життя відриваються зі ще яскравішого і цікавішого боку.
Через гористий рельєф і бідность Непал не може похвалитися шириною і рівним покриттям трас. Тут постійно трапляються аварії, вантажівки зриваються в прірву. Уздовж доріг я часто бачив спеціальні споруди, що виконують роль домкратів для підняття чергового бідолахи, який упав. Тому рух тут дуже повільний, незвичний для наших водіїв.
Кожен мандрівник може вибрати для себе два шляхи пізнання країни. Один Непал – для любителів релігії та езотерики. Другий – для натуралістів.
Шанувальники першого напряму переважно здійснюють гірські сходження до місць «сили духу». Один з найпоширеніших маршрутів – кора навколо Кайласа. Корою непальці називають ритуальний обхід однієї зі святинь. Паломники рухаються за годинниковою стрілкою навколо монастирів, ступ або священних вершин. Вони вірять, що той, хто обійшов 108 кіл навколо Кайласа, гарантовано відродиться в Чистих землях на небесах, бо божественна сила цього місця здатна повністю очистити карму.
Другий вид подорожей Непалом – знайомство з дикою природою. Це, звичайно, не Африка, але деякі цікаві види тварин тут є, наприклад носороги, леви і слони. Я відчув справжню гордість, коли після трьох годин подорожі верхи на слоні по трав'яних заростях нарешті побачив і сфотографував величезного чорного носорога в компанії з двома симпатичними цікавими дитинчатами.
Непальці вітаються словами «Я вітаю в тобі бога». Адже спокій можна знайти тільки у вірі й мудрості. І поїздка по Непалу може стати точкою відліку на шляху до себе справжнього
Непал обов'язково викликає емоції. Враження можуть бути різними, але байдужим точно не залишишся.
Коли на зворотному шляху проходиш відразу три пости безпеки (два в аеропорту й один, з повним дослідженням вмісту сумок, прямо перед трапом), розумієш: не все так мирно навіть у цих зовні спокійних й умиротворених громадян.
А спостерігаючи непальський ритуал спалення тіл померлих, усвідомлюєш, наскільки ми різні. Я навіть не знаю, як відреагувала б моя бабуся, побачивши, що тіла її покійних родичів в порядку живої черги за 20 хвилин спалюють на березі річки, а останки змахують у воду звичайною мітлою. Але тут цьому всі радіють, адже людина перейшла в інший, досконалий і справедливий світ – головне в цьому не сумніватися.
Не дарма ж непальці вітаються словами «Я вітаю в тобі бога». Адже спокій можна знайти тільки у вірі й мудрості. І поїздка по Непалу може стати точкою відліку на шляху до себе справжнього.
***
Цей матеріал опубліковано в № 27 журналу Корреспондент від 11 липня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.