Фото: АР
Незвичайний автобус для туристів у Будапешті працює одночасно і як теплохід
Одноколісний велосипед, плавучий автобус і лікарня для ляльок – чим вражає Будапешт крім палаців і музеїв розповідає художниця Анастасія Альошина у №30 журналу Корреспондент від 1 серпня 2014 року.
Столиці імперій, нехай навіть колишніх, зазвичай тиснуть своєю монументальністю. Будапешт не виняток. Неоготична будівля парламенту на березі Дунаю, королівський палац і Рибальський бастіон на Фортечній горі – все це налаштовує на серйозний настрій і не дає розслабитися. Але коли я, виконавши «обов'язкову програму», стала заглиблюватися в деталі, угорська столиця показала мені абсолютно іншу обличчя.
Але про все по черзі. Поки пострадянські мегаполіси марно намагаються вирішити проблему пробок, Європа відмовляється від машин і пересідає на екологічні види транспорту. У Будапешті це не тільки «туристичний» трамвайний маршрут № 2, що йде уздовж набережної Дунаю, – є й дещо цікавіше і сучасніше.
Як і належить європейському місту, Будапешт щільно окупований велосипедистами. Це, звичайно, ще не Копенгаген, де двоколісні перебувають під особистою опікою її величності. Але пронестися по доріжках з вітерцем і поганяти замріяних пішоходів для місцевих «наїзників» буденні речі.
Серед них виділяються люди, що котяться на одному колесі і відштовхуються від асфальту палицями, схожими на лижні. Це не перформанс окремих фріків, а модний тренд у велосипедному русі під назвою gauswheel. Зізнатися, я не випробувала на собі радість одноколісного пересування, але навіть спостереження за тим, як це роблять інші, приносить задоволення.
Зате прокотилася на іншому незвичайному будапештському транспорті. Якщо у колишніх громадян СРСР слово «амфібія» асоціюється з повістю Олександра Бєляєва про Іхтіандра або з військовою машиною захисного кольору, то в Будапешті амфібія – це насамперед туристичний атракціон River Ride. Від ланцюгового мосту Сечені чотири рази на день стартує екскурсійний автобус. Спочатку машина мирно колесить центральними вулицями міста, а потім диво-автобус на повному ходу в'їжджає в Дунай і продовжує прогулянку вже як теплохід. Відчуття передати неможливо.
Не менше за водний автобус мені сподобалося й інше судно, хоч воно і не ширяє дунайськими просторами, а тихо стоїть на приколі біля мосту Петофі. Це своєрідний шматочок батьківщини – коли в «минулому житті» баржа возила вантажі по великій європейській річці, вона називалася Артемівськ-38. Після другого народження назву скоротили до А-38, а саме судно переобладнали під нічний клуб.
Там, де лежали вантажі, тепер працює концертний зал. Де гуркотів дизельний агрегат – міксує коктейлі бармен. Репертуар баржі-клубу – джаз, рок, етно. Цікаві й відвідувачі: на борт частенько піднімаються відомі художники, музиканти та інший культурний бомонд. Приходити на обід краще в неділю всією родиною – в цьому випадку отримується знижка.
Якщо ритм нічного життя Будапешта не хоче відпускати, зазирніть у єврейський квартал, де вдалині від головних магістралей причаївся Szimpla Kert, один з найодіозніших клубів міста. Своїх недавніх сусідів по авіакріслу ви точно не зустрінете: клуб окупує переважно місцева молодь. У цього місця теж було минуле життя – будинок був прибутковим будинком. Саме в колишніх квартирах, а заразом у дворику і розташувалося свято безумства, яке являє собою Szimpla Kert.
Клуб з навмисно обшарпаним стінами, різнокольоровими графіті та іншими елементами художнього безладу закохує в себе відразу і безповоротно. Прекрасне приховується в деталях: якщо підняти голову, можна побачити хитросплетіння численних проводів, серед яких туляться старі телевізори, радіоприймачі та комп'ютерні монітори середини 1990-х.
Предмети меблів, якими обставлений клуб, поважна господиня негайно винесла б на смітник. Здається, саме на смітниках Будапешта і збирали власники клубу всі ці чудернацькі стільці часів Остапа Бендера, продавлені дивани з поролоном, що стирчить із дірок, і дерев'яні табурети з потрісканою фарбою. Але весь цей бедлам, скупо освітлений рідкісними лампочками, здався мені дуже романтичним і душевним. Затишну атмосферу доповнюють демократичні ціни: закуски в Szimpla Kert коштують дешевше, ніж у будь-якому кафе центральної частини міста.
Але якщо креативний нічний клуб знайдеться в кожному європейському мегаполісі, то лікарню для ляльок знайдеш далеко не скрізь. А ось в Будапешті – будь ласка. Baba Klinika біля великого готельного комплексу Astoria – це майстерня і магазин одночасно. Сюди можна здати в лагодження поламану ляльку або порваного плюшевого ведмедя.
Магазин зовсім маленький, тому крім «пацієнтів» можна побачити і «лікаря» – господиню на ім’я Джудіт, яка зашиває і склеює іграшки прямо біля прилавка. До неї таким незвичайним ремеслом займалися і мама, і бабуся – їхні портрети висять у майстерні. У Baba Klinika можна купити старовинні іграшки, наприклад порцелянову ляльку. Щоправда, як мені здалося, істинні раритети не продаються, їх приносять тільки на реставрацію. Адже клієнти Джудіт не з тих, хто кидає друзів – нехай навіть пластикових або плюшевих.
***
Цей матеріал опубліковано в № 30 журналу Корреспондент від 1 серпня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.