Завоювавши популярність серед українців і поляків, Львів починає боротьбу за азербайджанських, ізраїльських і китайських туристів.
Щойно польський гід Богдан Мілевський оголошує тур вихідного дня до Львова і його околиць, досить швидко набирається повний автобус туристів, пише Любов Чигир у №35 журналу Корреспондент від 4 вересня 2015 року.
«Всю дорогу звучить польською батярська пісня Lwow jest jeden na swiecie (Тільки у Львові) – її поляки знають напам'ять. Їдуть туристи в пошуках історичної ностальгії, адже Старий Львів за багато років мало змінився. І, на відміну від польських міст, він більш драйвовий та екзотичний. Плюс дуже доступні ціни на пиво, їжу», – розповідає гід.
Статистика відвідуваності європейцями Львова та області починається з рядка Поляки. Найближчих західних сусідів приваблюють три види туризму – історичний, міський та активний
Статистика відвідуваності європейцями Львова та області починається з рядка Поляки. Найближчих західних сусідів приваблюють три види туризму – історичний, міський та активний. Крім прогулянок по Львову та екскурсій по околицях безліч польських груп носяться з трекінговими палицями по Карпатах, а молодь випробовує велосипеди на місцевому бездоріжжі.
Для чиновників та активістів, які розвивають внутрішній туризм в Україні, досвід Львова став еталоном, особливо в частині туристичного маркетингу. За кілька років команда міськадміністрації і громадські активісти розвинули ідею, що Львів – найкраще місце для вікенду, і кожен громадянин, який себе поважає, повинен хоча б двічі на рік з'їздити в це місто.
Сіті-брейк у Львів – модно. Корпоратив у Львові – престижно. Так просто сісти на потяг, проїхати якихось п'ять годин, випити кави у кількох концептуальних кафе, просидіти вечір в атмосферному клубі, відвідати джазовий фестиваль чи концерт модного гурту. Кожен окремо взятий заклад у центрі Львова – розкручений бренд, що працює на загальний імідж міста, яке пахне кавою і шоколадом.
Товарний вигляд
З місцями розміщення у Львові немає проблем – столичній публіці цілком доступні готелі, компанії надають перевагу апартаментам, а студенти обирають хостели.
«Хостели стали темою номер один для невеликих інвесторів. Сьогодні місто може запропонувати ночівлю за будь-яку ціну – від 100 грн за ніч. Хостели дуже гнучко реагують на попит, вловлюють тенденції. Нещодавно відкрився Екоготель у мінімалістичному екостилі – той самий хостел, але з великим комфортом, для великих груп. Багато молодіжних готелів приваблюють атмосферою і концепцією», – каже Леся Довганик, директор Львівської обласної молодіжної хостел-асоціації.
На початок 2015 року готельна база Львова була представлена 270 закладами різних категорій (10.860 кімнат). У серпні рахунок поповнив готель мережі Ібіс на 77 кімнат.
Холдинг емоцій !Fest, що увірвався вісім років тому у львівське громадське харчування, перевернув уявлення про ресторанну культуру не тільки у своєму місті. Скандальні Криївка і Мазох-cafe, семиповерховий Дім легенд, парадоксальні Найдорожча ресторація Галичини, Антикризова кнайпа і стильні Вар'яти надали Львову нового смаку і змусили туристів ходити від закладу до закладу в пошуках атракцій.
Львів – велике гастрономічне свято, де панують театр і чорний гумор. Кожен заклад – новий поворот
«Львів – велике гастрономічне свято, де панують театр і чорний гумор. Кожен заклад – новий поворот. У туристів з'являється азарт: а що за прикол чекає в цьому закладі?» – каже киянка Ірина Лозниця, яка нещодавно побувала у Львові з подругою.
Ще одна перевага Львова – туристична інформація. Це, мабуть, єдине місто в Україні, де її надають привітно безкоштовно. В асортименті туристично-інформаційних центрів (ТІЦ) – брошури п'ятьма мовами.
Олена Ліпшей, провідний спеціаліст ТІЦ аеропорту Львів розповідає, що найактивнішими відвідувачами центру стали поляки, які прилітають з Варшави. Просять карту, запитують дорогу в готель, дізнаються, що цікавого в місті.
«Європейські туристи приїжджають більш підготовленими. Гості з українських міст часто прилітають без конкретної мети і надовго затримуються біля наших стійок у надії спланувати своє перебування у Львові з нашою допомогою», – зазначає Ліпшей.
При міськадміністрації працює Lviv Convention Bureau, завдання якого – розвиток ділового туризму.
«База конференц-сервісу у Львові хороша. Тому українські компанії вибирають місто для проведення своїх заходів. На жаль, поки в країні війна, до нас не їдуть корпоранти з-за кордону. Діловий туризм передбачає високий ступінь безпеки. Але про імідж міста свідчить факт, що наступна конференція Міжнародної асоціації конгресів і конференцій, ICCA, відбудеться у 2017 році у Львові. Це велика честь і відповідальність», – розповідає Ліна Остапчук, директор Lviv Convention Bureau.
Маркетингова складова туризму у Львові відпрацьована до дрібниць – залишаються питання інфраструктури. Це водопостачання та стан житлового фонду. У місті йде реконструкція, відремонтовано 62 вулиці. Мер Андрій Садовий до списку виконаних обіцянок також включив два нові внутрішні авіарейси – в Одесу та Дніпропетровськ.
Важкий шлях до прекрасного
Дмитро Ареф'єв, власник Садиби Ареф'євих на карпатському курорті Славське, відзначає сплеск туристичного попиту цього літа.
«Гостей приїхало багато, як ніколи раніше. У Славському чутно англійську, польську мови. Але основний контингент відпочивальників – жителі різних міст України. Цього року на громадські кошти сільрада поставила дерев'яний монумент Святославу, який 1 тис. років тому воював в тутешніх краях. Туристи підходять, фотографуються. Доходимо висновку, що селищу потрібні громадські зони, інсталяції, скульптури. У селищі немає об'єднання учасників турбізнесу, а тема спільних рішень і справ ой як назріла».
Сьогодні в області працюють 150 зареєстрованих садиб зеленого туризму, а разом з «неврахованими» – близько 500. Як і в попередні роки, їх обіцяють підтримувати, вчити і відправляти за досвідом у найближчу Польщу.
Найбільш відомий і затребуваний туристичний маршрут області – Золота підкова Львівщини, що об'єднує Свірзький замок, Унівську лавру поблизу села Міжгір'я, Золочівський, Підгорецький та Олеський замки. Це зразок сентиментального туризму (є й такий), насичена екскурсія одного дня, яка добре продається гостям Львова і жителям міст України. Такі маршрути є підмогою малому бізнесу в районі туристичних центрів – це громадське харчування, сувеніри, торгівля.
У 2013 році чотири дерев'яні церкви, розташовані у Львівській області, увійшли до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Це церкви Зіслання святого духа у Потеличі, собору Пресвятої Богородиці у Маткові, Пресвятої Трійці у Жовкві, Святого Юра в Дрогобичі.
«Маршрути до духовних святинь незвичайні: це занурення в глибинку, де немає туризму як такого, йде буденне життя, а храм часто відкриває священик, який живе поряд. Правда, проїзд у деякі села ускладнений жахливим станом доріг», – каже краєзнавець Станіслав Власенко.
Проте область працює над просуванням на світовому ринку. Директор відділу міжнародного співробітництва з туризму Лев Захарчишин розповів про інфотури, які цього року пройшли для журналістів і туроператорів Ізраїлю, Азербайджану, Фінляндії. Готується ознайомча поїздка для представників китайського турбізнесу.
«Інфотури – найкращий спосіб познайомити перспективні ринки зі своїм турпродуктом. Ізраїль і Азербайджан цікавляться оздоровленням на наших бальнеологічних курортах. Китайцям цікаво все – природа, колорит, кухня».
Сусідство з Європою і участь у транскордонних проектах дозволяє Львівщині активно переймати західний досвід та ініціювати проекти, які підтримуються різними донорськими організаціями
Сусідство з Європою і участь у транскордонних проектах дозволяє Львівщині активно переймати західний досвід та ініціювати проекти, які підтримуються різними донорськими організаціями.
«Жовква стала партнером проекту Євросоюзу Шлях Яна ІІІ Собеського як транснаціональний туристичний продукт. Зараз ведеться робота з включення маршруту до списку європейських маршрутів культурної спадщини, що ставить його в один ряд з такими відомими туристичними трасами, як шлях Сантьяго де Компостела або Замки Луари», – каже Любомир Кравець, директор центру туристичної інформації історичного міста Жовкви.
***
Цей матеріал опубліковано в №35 журналу Корреспондент від 4 вересня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.