Майже півроку українці платять утилізаційний збір під час купівлі іномарок. Корреспондент розбирався, чи з'явилася за цей час можливість здати на утилізацію стару машину, пише Євгенія Вецько у №5 журналу від 7 лютого 2014 року.
Автомобіль Таврія сім'я Лавріна Новицького отримала завдяки його батькові. Петро Новицький, інвалід II групи, у 2002 році отримав машину в подарунок від держави. Вже кілька років господаря Таврії немає в живих, а сама вона давно перетворилася на непотрібну купу металобрухту. Але про те, щоб утилізувати батьківську машину, Новицький всерйоз не замислювався.
«Хіба що якщо за неї можна буде отримати якусь компенсацію, – міркує він. – Але поки що гра не варта свічок».
Благими намірами
Український автопарк – це понад 8 млн машин, третина з яких старше 25 років. Влітку минулого року проблемою перейнялися народні депутати. 4 липня 2013-го Верховна Рада прийняла закон про утилізацію транспортних засобів, яким створювалася мережа пунктів прийому і розбирання автомобілів. Того самого дня депутати ввели утилізаційний збір – з 1 вересня його платять виробники імпортних машин.
Але закон, який мав позбавити Україну реліктів автопрому, не працює. За даними Всеукраїнської асоціації автоімпортерів і дилерів (ВААІД), за півроку українці не здали на утилізацію жодної машини. Водночас витрати на сплату утилізаційного збору фактично лягли на плечі українських покупців іномарок.
Розмір збору розраховується з урахуванням базових ставок (5,5 тис. грн. для легкових автомобілів й 11 тис. грн. для решти автотранспортних засобів) і може досягати 30 тис. грн. При цьому вітчизняні виробники – Запорізький автомобільний завод (ЗАЗ), Богдан, Єврокар і Кременчуцький автоскладальний завод (КрАСЗ) – від його сплати звільнені.
За рахунок нового податку в український бюджет буде щорічно надходити 2 млрд грн., прогнозують у Кабміні. За даними Міністерства доходів і зборів, за вересень-грудень 2013 року він вже приніс у скарбницю 440 млн грн. Всі кошти надходять до спеціального фонду Мінекології. У нинішньому році з його резервів на утилізацію автомобілів буде виділено 960 млн грн. як компенсація витрат пунктам прийому списаних автомобілів. Ще кілька десятків мільйонів підуть на будівництво десяти великих центрів утилізації.
«У Європі один такий [центр] коштує близько 7 млн євро», – розповідає народний депутат України, почесний президент корпорації УкрАвто Таріел Васадзе.
За словами парламентаря, первинний капітал на створення центрів стане формуватися із грошей, які українські та зарубіжні виробники перераховуватимуть до бюджету держави. Імпортери сплачуватимуть кошти на кордоні, а внутрішні виробники – інвестуватимуть у створення інфраструктури.
Реєстр пунктів прийому автомобілів, що підлягають утилізації, вже створений. Сьогодні зареєстровано близько 400 таких точок. Вони є в кожному місті з населенням понад 50 тис. осіб, їхні адреси можна знайти на сайті Мінекології. За даними міністерства, 103 пункти відкрила корпорація УкрАвто, 89 – компанія АІС.
«Якщо ви екологічно свідомі, то ви просто зв'язуєтеся з пунктом прийому і привозите свій старий автомобіль», – пояснює Корреспонденту заступник директора департаменту екологічної безпеки Мінекології Олександр Семенець.
Але насправді все виявляється не так просто.
Через терни
По-перше, утилізувати автомобіль можна тільки після того, як він знятий з реєстрації. Процедура сама по собі клопітна, особливо якщо машина не на ходу, а саме такі машини найчастіше і потребують утилізації.
У такому разі її доведеться доправляти в Міжрайонний реєстраційно-екзаменаційний відділ (МРЕВ) на евакуаторі – природно, за гроші. Інший варіант – запросити інспектора ДАІ прямо в гараж або на стоянку, щоб він міг на місці оглянути автомобіль. Але влаштувати це проблематично.
Більшість пунктів прийому машин на утилізацію існують лише на папері. Судячи з реєстру, опублікованому на сайті Мінекології, в Києві здати автомобіль можна в трьох місцях. Але це тільки теоретично
По-друге, більшість пунктів прийому машин на утилізацію існують лише на папері. Судячи з реєстру, опублікованому на сайті Мінекології, в Києві здати автомобіль можна в трьох місцях. Але це тільки теоретично.
За першою адресою, на вул. Новокостянтинівській, розташовано кілька автосалонів. Жодного оголошення про те, що десь тут приймають списані машини, в них немає. А менеджери салонів щиро дивуються запитанням на цю тему. На Столичному шосе і в Балтійському провулку ситуація дещо інша. Тут є технічні ресурси та майданчики для прийому старих автомобілів, але все це поки що не працює.
«Приймати машини ми готові, але що з ними робити потім? Грошей на утилізацію нам ще ніхто не давав», – пояснює Корреспонденту працівник Автоцентру на Столичному Вадим Сорока.
Схожу відповідь ми почули і в компанії Автокрай-Україна, що входить до холдингу АІС.
«Ми здійснюємо утилізацію автомобілів, випущених на КрАСЗ. Утилізаційний пункт розташований у Кременчуці», – розповідає начальник відділу сервісу компанії Тарас Тимченко. За його словами, компанія планує брати участь у держпрограмі з утилізації старих машин. «Але поки жодної копійки на це з держбюджету не виділено», – констатує Тимченко.
Скільки було утилізовано автомобілів за останні півроку, в Мінекології виданню відповісти не змогли: за словами чиновників, вони « чекають звітів від суб'єктів господарської діяльності». А ось у ВААІД дають більш чітку відповідь: жодного.
«Навіть якщо такі пункти десь існують, то там сидить «дядя Вася», отримує зарплату і чекає, що хтось колись привезе йому свою машину, – обурюється генеральний директор ВААІД Олег Назаренко. – А виділений на ці пункти майже 1 млрд грн.».
Тим часом співавтор закону про утилізацію, народний депутат Ярослав Сухий (Партія регіонів), закликає не поспішати з висновками. На його думку, на те, щоб закон реально запрацював, потрібен як мінімум рік.
Батогом і пряником
За розрахунками депутатів і вітчизняних автовиробників, на рік українці повинні позбавлятися від більш ніж 100 тис. автомобілів. Внутрішнє виробництво транспортних засобів, відповідно, зросте на 25%, сказано в пояснювальній записці до закону про утилізаційний збір. Але правом на безкоштовне здавання «мертвих» машин наші співвітчизники користуватися не поспішають. Тому влада, з одного боку, обіцяє їм економічну вигоду, а з іншого – лякає новим податком на машини старше 15 років.
Перший законопроект вже зареєстрований у Верховній Раді. Механізм виплати компенсацій у ньому не прописаний – закон поки тільки ставить перед Кабміном таке завдання. Але судячи із заяв екс-прем'єра Миколи Азарова і віце-прем'єра Юрія Бойка, йдеться про 12 тис. грн. за одну здану машину.
Щоправда, власник переданого в утиль транспортного засобу не отримає грошей на руки – в обмін на стару машину йому видадуть сертифікат, який можна буде обміняти на знижку під час купівлі вітчизняного автомобіля. Та й то якщо утилізована машина відповідає низці вимог: не зняті основні агрегати і вузли, збережені оздоблення салону і сидіння, мотор, трансмісія, вихлопна система і колеса. Також здаваний автомобіль має перебувати у власності останнього власника не менше року і бути знятим з реєстрації.
Якщо Кабмін введе таку схему, то це буде відкритий саботаж доручень Президента, вважає Назаренко. У серпневому дорученні уряду Віктор Янукович говорив не про знижку, а про компенсацію за передані в утиль транспортні засоби.
«До того ж така ініціатива сама по собі є дивною, – зазначає експерт. – А якщо я не хочу купувати новий і тим більше вітчизняний автомобіль? А раптом я хочу витратити ці гроші на велосипед і тим самим поліпшити екологію?».
Другий законопроект стосується нового екологічного податку – ним будуть обкладатися всі старі машини, що стоять на обліку в ДАІ. Мінімальна ставка для машин у віці три роки складе 60 євро. З кожним роком податок підвищуватиметься і до 15 років зросте у десять разів. Тобто тримати автомобіль у гаражі буде дуже невигідно, як і продавати його на запчастини, адже в цьому випадку він все одно зареєстрований за своїм власником.
«Такий закон готувався, я бачив пояснювальну записку до нього, але поки в Партії регіонів обіцяють не голосувати за цей документ», – каже Назаренко.
Легкий вибір
А тим часом старі машини приймають в будь-якому пункті прийому металобрухту, та ще й платять за них живі гроші. Середня ціна – 2 грн. за 1 кг ваги автомобіля (в Одесі тарифи сягають 4 грн.). Якщо в машині є хоч одна робоча деталь, вона стає дорожчою.
Можна продати автомобіль приватникам, які займаються утилізацією. В одному тільки Києві функціонує кілька десятків фірм, що скуповують машини в будь-якому віці і стані, в тому числі несправні та аварійні. Не доведеться навіть витрачатися на евакуатор – працівники таких контор самі вивозять куплені автомобілі.
«Утилізація автомобіля – прибутковий бізнес. Машина – це 76% чорного металу і 23% кольорового, навіть дорогоцінні метали є. Все це коштує грошей», – наголошує Назаренко.
Проблеми з утилізацією автомобілів в Україні немає, а отже, утилізаційний збір абсолютно безболісно можна скасувати
За словами гендиректора ВААІД, витрати на саме розбирання копійчані, а прибуток від продажу металу та запчастин досить високий. Тому він переконаний: проблеми з утилізацією автомобілів в Україні немає, а отже, утилізаційний збір абсолютно безболісно можна скасувати.
Згоден з експертом і глава Федерації автоспорту України, народний депутат від Партії регіонів Віктор Янукович-молодший.
«Такі заходи, як утилізаційний збір, не здатні захистити національного виробника, – вважає політик. – Автомобільний ринок внаслідок обмежень вже скоротився на 7%. На мій погляд, це абсолютно неефективна підтримка підприємств за рахунок покупців, оскільки основний удар лягає на плечі споживачів».
Але навіть якби утилізаційні пункти працювали, це навряд чи допомогло б Новицькому позбутися старої Таврії. Пільговий автомобіль перебуває на балансі Центру соціального захисту, без згоди якого його неможливо зняти з обліку.
«З досвіду знайомих знаю, що це проблематично», – нарікає Новицький.
Наприклад, до центру соцзахисту потрібно подати письмовий дозвіл власника автомобіля, тобто покійного батька Новицького. Теоретично вирішити цю юридичну колізію можливо. Але поки українець не бачить сенсу витрачати на це свій час і Таврія продовжує гнити в гаражі.
***
Цей матеріал опубліковано в №5 журналу Корреспондент від 7 лютого 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.