Колишній президент Федерації тенісу України Юрій Сапронов в ексклюзивному інтерв'ю кореспонденту СПОРТ bigmir)net Данилу Вереїтінову розповів, як сьогодні йдуть справи з тенісом в країні
- Еліна Світоліна, яку ви давно підтримуєте, вперше в кар'єрі увійшла в топ-20 рейтингу WTA. Чи задоволені ви тим, як розвивається її кар'єра?
- Звичайно, задоволений. Напевно, коли я укладав семирічний контракт з 11-річною дівчинкою, мене розумним в цій країні ніхто не називав. Я ж багато помилявся з гравцями. Еліна - корінна одеситка. Чому я часто акцентую на цьому увагу: коли успіхи Еліни стали світовими, то одесити в фейсбуці пишуть, що вона одеситка. Ні, вона - харків'янка. А ви, одесити, - жлоби. Тому що не змогли разом зібратися бізнесом і утримати висхідну зірку. А вона - харків'янка. Тому що приїхала до Харкова в 11 років, їй надали всі умови для тренувань, всі фінанси, які потрібні. І вона стала тією зіркою, якою є зараз.
Еліна Світоліна Getty Images
- Наприкінці минулого року ви стали спонсором Сергія Стаховського. Які у нього зараз перспективи? І що можете сказати про наш чоловічий теніс, який останнім часом дещо здав позиції?
- Про Стаховського можу розповісти все, що хочете, але я не вважаю себе експертом в чоловічому тенісі. Принаймні, в українському. Як старий уболівальник і людина, яка давно грає, звичайно ж, я можу висловлюватися, але я все ж таки більше спеціалізуюся на жіночому тенісі. За всіма, кому вже виповнилося 12, я стежу під лупою. Я їх усіх знаю і можу про кожну щось розповісти. Про хлопців - ні.
Стаховському - 29 років, він дуже цікава людина. Рідкісна риса для спортсмена - досить високий інтелект і значне IQ, скажімо так. У нього академічна родина, тато - професор. Він ріс в обстановці, де знання, де книги, де хороше виховання були нормою. І все це ввібрав в себе. Але йому 29. Коли він торік посипався в рейтингу, полетів кудись за сотню, ми з ним багато дискутували. Багато говорили на минулому «Ролан Гаррос», що щось потрібно робити. 29 років - це ще не багато, особливо для стилю Сергія, який не є силовим. Обговорювали кандидатури різних і дорогих тренерів. Потім взяли паузу і зустрілися на торішньому Вімблдоні, виникла кандидатура Фабріса Санторо, який, з одного боку, начебто ще нікого особливо не тренував, але при цьому, відмовив Жо-Вільфреду Цонга. Французу, своєму земляку. Але у нього унікальна техніка - це відомо всім, не треба на цьому акцентувати увагу.
- В українському тенісі зараз склалася така тенденція, коли спортсмена підтримує один або кілька спонсорів. Як юному тенісистові домогтися спонсорства?
- А у кого кілька спонсорів? Ось півтора роки тому Еліна почала грати з нашивкою компанії «Жан». Це фірма одного відомого в Одесі бізнесмена. Ну, заради Бога, нехай грає, ну добре. Він теж причетний, можна сказати
- Ви говорили, що спостерігаєте за юними тенісистками з 12 років. Чи є вже якісь перспективні спортсменки?
- Є звичайно. У нас дуже хороші кадри 2000 року народження. Тобто, дівчаткам зараз по 15, комусь вже виповнилося, комусь ні. Є чудова дівчина з Одеси, це Даяна Ястремська. Зараз з нею працює Магнус Норман. А до цього працював Валера Кутузов - це батько Вікторії Кутузової, чудовий тренер, з досвідом, пройшов тур WTA. Цього ж року народження є прекрасна дівчина з Луцька - Катаріна Завадська. Є ще одна дівчинка з Одеси - Олександра Андрєєва ...
- Держава взагалі підтримує теніс в країні? Хоч на якомусь рівні?
- Я не хочу говорити про роль держави тут. Напевно, треба поставити це питання Сергію Лагуру, президенту Федерації тенісу. Знаю, що формально існують якісь гроші. Може, 1,5 мільйона гривень на рік. Але на що категорично потрібні гроші? В першу чергу - на збірну України в Кубку Девіса, на збірну України в Кубку Федерацій. На юніорську збірну, на юнацьку збірну і так далі.
- Говорячи про спонсорство, хотілося б позначити певні позиції витрат: що сюди входить? Це витрати на збори, турніри, що ще?
- На прикладі Еліни Світоліної можу сказати, що треба рахувати все. Вона тренується в Харкові, корт все одно коштує стільки-то грошей на годину. Вона за це ніколи не платила, бо тренувалася на моїх майданчиках, а їх у Харкові 24, з різними покриттями. А взагалі, витрати це: корт, тренер, якщо це спортсмен до 13 років, то весь інвентар, потім вже, коли вони потрапляють у якийсь рейтинг, з'являються технічні контракти. І вже за цими контрактами їм надаються ракетки, струни, можливо, форма. Ну і 70-80% витрат - виїзди на турніри. Це квитки, проживання, харчування. Років у 18, якщо це гравець рівня Еліни Світоліної, треба мати не тільки тренера, яким для неї сьогодні є Ян Х’юз. Треба мати тренера з фізичної підготовки, фізіотерапевта, тобто, як мінімум тягати за собою три людини.
- Ви вже багато років підтримуєте теніс. Бували якісь критичні моменти, коли хотілося кинути цю справу?
- Звичайно. Коли летимо 0:5 Австралії в Харкові, в Кубку Федерацій, то я розумію, що так не повинно бути. Я ж ще й така людина, можу і різких речей наговорити. Я їх і наговорив. І Альоні Бондаренко, і Каті Бондаренко. Пролетіли цього року в Будапешті, не вийшли з першої Євро-Африканської зони - я теж наговорив. З одного боку, це дуже тонка матерія, жіночий теніс. Перед ними потрібно весь час танцювати ламбади, говорити їм добрі слова. Але хтось повинен, і я готовий, взяти на себе функцію поганого поліцейського. У мене досвіду багато, можу говорити прямо і в обличчя. Хтось повинен говорити, як воно є насправді.
- Чи є у вас улюблений тенісист? Якщо дивитися не тільки серед сучасних спортсменів?
- Якщо тенісист, то, напевно, їх два. Це Агассі і Федерер. Вони дуже різні. Агассі - це типовий хуліган за типажем. А Федерер - навпаки, це приклад швейцарської машини. Обох я більше всіх поважаю в сучасному тенісі. У дівчаток мені подобається Мартіна Хінгіс. Зараз вона вже не виступає в одиночному розряді, але грає в парному. Серена Вільямс - це професор, я її дуже поважаю. А Радванській або Возняцкі нічим вигравати. У них немає божевільного форхенда або бекхенда, вони грають у шахи на корті, грають головою.
- Відомо, що ви любите гольф. Це для вас хобі чи інвестиція?
- Гольф - це ідеальний майданчик для бізнес-переговорів будь-якого рівня. Раунд в гольф триває 4,5-5 годин. Якщо ми з вами не знайомі, але у нас є теоретичний інтерес один до одного в плані бізнесу, то ми пройдемо з вами один раунд, 18 лунок. Це займе п'ять годин. Я абсолютно точно скажу, захочу я з вами працювати чи ні, точно так само, як і ви зробите висновок про мене. Це дуже розумна гра.
- До слова, Андрій Шевченко любить грати в гольф, і навіть мав намір взяти участь в Олімпійських Іграх-2016. Як ви вважаєте, це піар-хід чи щира любов до цього виду спорту?
- Ми з Андрієм вже давно дружимо. Коли я перебуваю в Лондоні, завжди буваю в нього вдома. Коли він приїжджає до Харкова, ми зустрічаємося, граємо. Андрій виправдовує фразу «талановита людина талановита в усьому». Спортсмен до мозку і кісток. На аматорському рівні він грає дуже пристойно. У нього гандикап 1-1,5 - це дуже високий показник для любителя. Він грає і виграє в аматорських турнірах. І не в Україні. У Великобританії, у себе в клубі і в інших англійських клубах. Тому Андрій дуже добре грає в гольф. Тим більше, він лівша, а це дуже цікава конфігурація в гольфі, адже гравців з лівосторонньої стійкою всього 4%.
- Які ще види спорту, крім гольфу і тенісу, вам би хотілося підтримати?
- Мені не хотілося б підтримувати більше ніяких видів спорту, але багатьма видами я і займався, і займаюся. У мене є спортивні розряди, навіть кандидат в майстри спорту, з дзюдо, легкої атлетики, лижних гонок. І навіть з баскетболу, незважаючи на мій маленький зріст, у мене другий спортивний розряд. Я граю в багатьох видах спорту, але підтримувати більше нікого не хочу. Це дуже затратно. Я не можу обійняти весь світ.
Данило Вереїтінов, СПОРТ bigmir)net