Дослідження американських науковців показало, що генетично ми більше схожі на наших друзів, ніж на незнайомців.
Дослідження американських науковців показало, що генетично ми більше схожі на наших друзів, ніж на незнайомців.
Вивчаючи особливості 2 тисяч людей, залученими для дослідження серцевих проблем у маленькому американському містечку, вчені виявили, що в середньому друзі мають на 0,1 відсоток більше спільної ДНК, ніж незнайомці.
Хоч показник і невеликий, він такий же, як рівень схожості між далекими родичами. Втім, решта науковців скептично поставились до дослідження, опублікованого в Наукових записках Національної академії наук США.
"Думаю, що це незвичні висновки, а це зазвичай викликає критику науковців", - заявив професор Джеймс Фоулер, один із авторів дослідження і професор медичної генетики і політології Каліфорнійського університету в Сан-Дієго.
Разом із професором Ніколасом Хрістакісом із Єльського університету Фоулер проаналізував близько 500 тисяч однорідних генетичних маркерів з генома, використовуючи дані з дослідження Framingham Heart Study.
Результати виявились корисними, оскільки, окрім надання зразків ДНК, учасників попросили розповісти про найближчих друзів. "Дослідження почалося у маленькому містечку, тож багато людей, які були названі друзями, також виявилися залученими до експерименту", – пояснив професор Фоулер.
Тож він разом із професором Хрістакісом дослідив генетичні маркери пар друзів і незнайомців і вирахував "коефіцієнт збігу", виявивши, що він є трохи вищим між друзями.
"Ми насправді не заявляємо про особливі гени кандидатів. Ми заявляємо про структурні характеристики в усьому геномі", – повідомив BBC професор Фоулер.
Суперечливі висновки
Інші дослідники висловили сумнів у зв'язку з різними факторами, що можуть вплинути на результати, наприклад "етнічність населення", що може зробити людей і генетично схожими, і більш схильними бути друзями.
Професор Еван Чарні із Дюкського університету, який критикував попереднє дослідження Фоулера та Хрістакіса, сказав, що такий тип аналізу ефективний лише за умови, якщо жоден із піддослідних ніяк не пов'язаний з іншим, що складно підтвердити.
"Ці дослідження базуються на припущенні, що ви вивчаєте тисячу людей, які ніяк не пов'язані", – сказав він BBC.
Тим не менш, автори спробували зробити поправку на будь-яке накладання або сімейні зв'язки і провели простіше дослідження, в якому взяли участь 907 пар друзів і було проаналізовано близько 1,5 мільйона генетичних маркерів.
"Ми виключили усіх, хто хоч якось був пов'язаний з рештою. Ми не хотіли, аби хтось думав, що у дослідженні були люди, чиїми друзями раптом виявилися далекі родичі і які нас про це не попередили", – пояснив професор Фоулер.
Доктор Рорі Боуден, спеціаліст зі статистики та лектор у Оксфордському дослідному центрі Wellcome Trust Centre for Human Genetics, також висловив думку що, дослідження можна піддати сумніву через "дуже слабку структуру генетичної популяції".
"Не впевнений, що [ці методи можуть] повністю пояснювати фактори, які сприяють формуванню дружніх стосунків, на кшталт відвідування церкви, спортивних заходів чи інших культурних взаємин, які теж могли б призвести до кореляції з генотипом, оскільки вони відображають різницю у європейських місцях, звідки родом учасники дослідження Framingham" – сказав він.
Професор Чарні далі пояснює, що подібні дослідження можуть переоцінювати важливість самої послідовності ДНК. "Люди не мають однакового генома в усіх клітинах та тканинах тіла," – сказав він.
Визнаючи певні винятки на кшталт мутацій, що можуть спричинити рідкісні генетичні захворювання, професор Чарні зазначає, що однорідні генетичні маркери, які використовуються у подібних дослідженнях, не надають надто багато інформації про людські риси і поведінку навіть коли науковці аналізують значну кількість таких маркерів.
Але автори дослідження лишаються певними. "Більшість людей навіть не знають своїх далеких родичів! Однак ми якимось чином примудряємось обирати друзями людей, схожих на наших родичів", - сказав професор Хрістакіс.