Політики, переслідувані новою українською владою, намагаються в Європі довести свою невинуватість.
Після перемоги Євромайдану проти кількох представників колишньої української влади були порушені кримінальні справи і введені санкції Європейського союзу, які заморозили їхні активи за кордоном.
Корреспондент.net розбирався, як колишні українські чиновники і політики домагаються справедливості в Європі.
За допомогою до правозахисників
Народний депутат Верховної Ради VII скликання від Партії регіонів Микола Левченко звернувся в міжнародну правозахисну організацію Human Rights Watch - політик не згоден з порушеною проти нього в Україні кримінальною справою.
СБУ вбачає у виступах Левченка в парламенті ознаки ч. 3 ст. 110 Кримінального кодексу України - посягання на територіальну цілісність і недоторканність держави, яке призвело до загибелі людей чи інших тяжких наслідків.
16 січня 2015 року Левченко був оголошений у розшук.
"Я три місяці домагався цього, писав в міжнародну правозахисну організацію Human Rights Watch. Нарешті я добився того, що матеріали моєї справи прийняли до розгляду: вони видали папір про те, що матеріали прийняті і будуть розглянуті. Це було вчора. Я був в офісі Human Rights Watch в Цюриху і там же на зустрічі домовився про це, домігся цього", - повідомив Левченко агентству Інтерфакс-Україна.
Колишній нардеп стверджує, що кримінальне провадження щодо нього було відкрито за сфабрикованими матеріалами.
"Зокрема, це експертиза. Я виступав у парламенті, вимагав, щоб зупинили АТО, вели переговори і проводили реформу Конституції. СБУ підібрала "експерта", який зробив нібито лінгвістичну експертизу, в якій він інтерпретував мій виступ із закликом зупинити АТО, провести мирні переговори і впровадити реформи як спробу піти на поступки сепаратистам і як образу української армії. Так написано в експертизі", - говорить Левченко.
Політик вважає порушення СБУ кримінальної справи проти нього незаконним, адже на той момент він був народним депутатом України, виступав з трибуни парламенту, а згідно з Конституцією, переслідувати депутата за його політичні виступи не можна.
Факт кримінального переслідування за виступ порушує право людини на свободу слова - так Левченко аргументує своє звернення в Human Rights Watch.
При цьому політик наголошує: те, що він пропонував з трибуни, сьогодні записано в мінських угодах.
Перші перемоги екс-чиновників
Найбільш успішним в судових розглядах з Україною і Європейським Союзом є колишній заступник голови Адміністрації президента Віктора Януковича - Андрій Портнов.
Головний юрист минулої влади був внесений до списку санкцій ЄС на підставі листа від Генеральної прокуратури про порушення проти нього кримінальної справи за незаконне заволодіння власною зарплатою викладача в Київському університеті ім. Тараса Шевченка.
Портнов домігся зняття із себе санкцій ЄС, а в Україні виграв більше 10 справ у Генеральної прокуратури з приводу необгрунтованого подання в Євросоюз на додавання його до списку санкцій.
Окрім того, на території ЄС юрист судиться і з колишнім керівництвом Генпрокуратури - Олексієм Баганцем і Олегом Махніцьким. Екс-прокурорів Портнов звинувачує в шахрайстві і фальсифікації документів, поданих для введення проти нього санкцій Євросоюзу.
У понеділок суд Європейського Союзу, розташований в Люксембурзі, ухвалив рішення у справі "Портнов проти Ради ЄС". Суд визнав, що накладення санкцій лише за ознакою співпраці з колишньою владою є незаконним і неприпустимим.
Також Євросоюз зобов'язаний відшкодувати юридичні витрати українського чиновника, а Портнов має право вимагати відшкодування майнової і моральної шкоди.
Відповідно до рішення, суд ЄС встановив, що єдиною причиною для накладення санкцій на Андрія Портнова був лист від Генеральної прокуратури України, в якому ГПУ стверджувала, що нібито інформація слідства дозволяє говорити про причетність Портнова до "розтрати значної кількості державних коштів і їх нелегального виведення за межі України".
Однак, за даними суду, лист від України не містив жодних інших деталей щодо фактів, звинувачення в яких приписувалося Портнову.
На думку суду, це недостатня підстава для введення санкцій проти чиновників.
До речі, таке саме формулювання (за відсутності доказів) було застосоване для накладення санкцій на інших представників попередньої влади, включаючи екс-президента.
На цьому Портнов не збирається зупинятися і готує позови на президента України, посла ЄС в Україні і ГПУ.
Інші позови
Рішення суду ЄС за позовом Портнова може бути застосоване як пілотне для рішень у справах інших українців, які оскаржують накладені на них санкції.
Колишній перший віце-прем'єр-міністр України Сергій Арбузов за прикладом Портнова вже судиться з Генпрокуратурою через надання недостовірної інформації, яка стала підставою для введення санкцій ЄС.
Також в європейських судах оскаржують введення санкцій проти них Микола Азаров із сином, Віктор Пшонка, брати Сергій і Андрій Клюєви, Олександр Клименко, Сергій Курченко, Сергій Арбузов, Едуард Ставицький, син Віктора Януковича Олександр. А сам колишній президент позивається і в Європейський суд з прав людини "через регулярні порушення Україною прав людини щодо нього", скаржачись на відсутність справедливого суду, права на захист і дискримінацію через політичну позицію.