Що пише світова преса про нове загострення між Україною і Росією через Крим.
Непрофесійні диверсанти - Der Spiegel
Після інциденту на кордоні між анексованим Росією Кримом і Україною справа цілком може дійти до нового загострення кризи. Президент Путін вже заявив про те, що Україна перейшла до терору. Київ спростував це, але привів свої війська в стан повної боєготовності.
На кордоні між Кримом і українським материком у ніч проти понеділка, ймовірно, дійсно відбувся якийсь інцидент. Місцеві жителі в соцмережах підтвердили, що чули стрілянину рано вранці. Правда, сумнівним є твердження Москви про те, що диверсанти були українським спецназом: їхні дії виглядають вкрай непрофесійно.
Дивно й те, що після провалу першої групи до Криму спробувала проникнути друга група.
Можна припустити, що українські активісти хотіли діяти в тилу ворога на свій страх і ризик, тим більше, що в листопаді татари вже зривали поставки електроенергії на півострів.
Більш того, аж ніяк не як спецназівець виглядала і людина, яку показало російське ТБ: на чоловікові були розтягнуті тренувальні штани, він мав надмірний живіт, а сам був водієм.
Те, що відбулося, відкине далеко назад всі спроби мирного врегулювання кризи в Україні. Жорстка риторика Путіна і можливий зрив переговорів можуть бути ознакою того, що Москва знову почала брязкати зброєю.
Тим часом по Україні щосили поповзли страхи щодо того, що в такий спосіб Росія просто шукала привід для військової кампанії проти неї.
Олімпійські війни Путіна - Tagesanzeiger
Після інциденту на кордоні з Кримом і перекидання російської військової техніки на північ півострова напруженість по обидва боки породила чутки про нове загострення кризи в Україні.
Багато хто провів паралелі з більш ранніми військовими акціями Росії. Так, війна з Грузією у 2008 році трапилася під час Олімпіади в Пекіні.
Тоді за кілька тижнів до загострення повідомлялося про інциденти з військовими і перекидання військ як у Південній Осетії, так і в Грузії. В останній день зимової Олімпіади-2014 у Сочі Путін поклав початок російській анексії Криму.
Тепер же, як зазначили в Кремлі, Путін розпорядився про введення додаткових заходів безпеки для Криму.
У підсумку на тлі цієї передісторії відразу ж виникає питання: а чи не планує Путін під час Олімпіади в Ріо-де-Жанейро більшого?
Спецслужбам не варто довіряти - Ведомости
Російські спецслужби запевняють, що українська розвідка готувала теракти в Криму. Є мікроскопічний шанс, що це так, але раціональна поведінка вимагає виходити з того, що звинувачення ці вигадані.
Повідомлення про дивні події надійшло від Федеральної служби безпеки. Це вже червоний прапорець: оскільки ресурсом спецслужб служить таємничість і непідзвітність, вони ніколи не можуть самі по собі бути достовірним джерелом інформації.
Це в повній мірі відноситься і до Служби безпеки України. Коли дві спецслужби закликають повірити їм на слово, не варто вірити жодній з них.
ФСБ нерідко розповідає публіці про теракти і терористичні групи українського походження, але раз по раз ці повідомлення або не отримують незалежних підтверджень, або і зовсім виявляються повним пшиком. У квітні 2014 року ФСБ вже заявляла про арешт 25 осіб, які готували теракти в семи регіонах Росії, - звинувачень нікому пред'явлено не було, трьох просто видворили з країни.
Висновок про винуватця нинішнього передбачуваного теракту спецслужби зробили вкрай швидко. Закінчення докладного розслідування не став чекати і президент, оголосивши про скасування зустрічі в "нормандському форматі". Така поспішність сама по собі підозріла.
Нашій країні доводилося навіть розв'язувати війни після відмінних атак неіснуючого супротивника, і ніщо в діях і словах Володимира Путіна не дозволяє судити, що він не сприймає таких методів.
Нарешті, оскільки передбачувані події трапилися в Криму, важко не згадати, що саме щодо військових дій на півострові президенту вже доводилося публічно вводити суспільство в оману - і публічно в тому визнаватися без найменших слідів каяття: коли він спочатку заперечував, а потім визнавав участь російських військ в операції з приєднання Криму. Це означає, що президент або не дуже правдивий, або вважає допустимим брехати в політичних цілях. Не відомо, що гірше.
Не дуже просто привчити себе не вірити жодному слову людей, які відповідають за безпеку країни, - керівників спецслужб і верховного головнокомандувача, - але, на жаль, це раціональна поведінка.
Чи бути великій війні? - Лента.ру
Серед експертів, які вірять в український слід, йде гаряча заочна дискусія: чи буде відповідна реакція Росії?
Переважна думка - що видимих військових наслідків атаки диверсантів для Києва все-таки не буде: мовляв, якби Москва хотіла реальної військової ескалації, то це б уже давно трапилося, адже у 2014 році на територію Ростовської області залітали українські снаряди і заходили цілі загони ЗСУ.
Ще одна популярна думка - що має місце певна спецоперація з дискредитації України в очах Заходу, а мета її - змусити представників ЄС примусити Київ виконати мінські угоди щодо Донбасу.
Новий сюрприз від Путіна - The Wall Street Journal
Володимир Путін - майстер домагатися геополітичних переваг, коли відчуває самовпевненість Заходу.
У нових звинувачень проти України є характерні ознаки путінської дезінформації. Зокрема, насторожує відсутність вагомих свідчень.
У цього ходу можуть бути дві цілі: вихід Росії з переговорів "Великого двадцятка" і виправдання нового вторгнення російської армії на територію України.
Наступ проросійських сил на сході України оголив би провал західної демократії, яка, головним чином, обмежує можливості самозахисту для України.
Путін почав війну в Грузії в останні дні адміністрації Джорджа У. Буша вісім років тому, і зараз він, можливо, хоче створити нові проблеми, поки Барак Обама йде до виходу.
Наступному американському президентові треба буде переглянути відмову Обами продавати Києву смертельну зброю.
В очікуванні виборів - The Washington Post
Російський президент Путін знову грає з вогнем. Цього разу це, можливо, річний блеф - або, можливо, привід для ескалації війни з Україною.
У будь-якому випадку це відображає тверді наміри Путіна вдаватися до обману і підривної діяльності щоразу, коли це відповідає його цілям, і у своїй країні, і за кордоном, користуючись тим, що США і Європа відволіклися на інші питання.
Навіщо тепер розпалювати нову битву? Путін сподівається на приплив наснаги в Росії напередодні парламентських виборів, який, можливо, відверне росіян від економічних проблем.
Можливо, Путін також вважає, що в той час, як США відволіклися на виборчу кампанію, Європа стурбована брекзитом і міграційною кризою, а світ дивиться Олімпіаду, можна діяти, не побоюючись серйозних заходів у відповідь.
У 2014 році президент Обама і держсекретар Керрі закликали Путіна скористатися з'їздом з шосе - утриматися від ескалації війни на Україні. Але Путін не зважає на вказівки регулювальників.
Росії потрібна відміна санкцій - Time
Судячи з того, що ми знаємо, у Путіна може бути на думці пара сценаріїв, з яких більш ймовірний - найбільш банальний. Росії потрібно, щоб Захід скасував санкції, введені у відповідь на захоплення Криму. А для цього потрібно переконати Захід, що глухий кут у мирних переговорах - цілком провина Києва.
Заяви Путіна в середу можуть стати таким же casus belli (лат. "формальний привід для оголошення війни"), як сфальсифіковані напередодні окупації Криму повідомлення про те, що владу в Києві захопили фашисти.
Щоб по-справжньому закріпити свою владу над цією територією, Росії знадобиться або витратити величезну кількість грошей на нову інфраструктуру, яка зв'яже Крим з материковою Росією, або ж почати тотальне вторгнення в Україну, щоб забезпечити собі сухопутний коридор до самого Криму.
Але Путін, швидше за все, розуміє, що не може собі дозволити ні того, ні іншого. Також зовсім неясно, чи підтримає таку війну російський народ.
З урахуванням спаду цін на нафту і скорочення національної економіки, Росії потрібно, щоб Захід дозволив відновитися нормальним торговельним відносинам.
Путін занадто гордий і стурбований своїм іміджем, щоб просити Захід скасувати ембарго.
Але він може, принаймні, спробувати досягти тих же цілей, представляючи керівництво України як групу терористів. Як мінімум це означає запропонувати західним лідерам відійти від їхньої тривалої підтримки України. Тепер їм належить вирішити, чи приймати таку пропозицію.