Цього дня 13 березня 1961 року, в результаті прориву захисної греблі в Бабиному Яру, селовий потік висотою з 4-х поверховий будинок затопив майже 30 га Києва. Наслідки і сам факт трагедії замовчувався протягом десятиліть.
Прорив греблі стався о 6 год. 45 хв. За півтори години її розмило вже в багатьох місцях, а о 9 год. 20 хв. - прорвало. Перша висота селевого валу, або лавини, досягла 14 м (висота 4-поверхового будинку), а швидкість склала майже 5 м/с.
Близько 9.30 лавина дісталася Куренівки, знищивши площу майже 30 га. Поступово рідка маса стала твердою, як камінь. Вже у такому вигляді її висота досягала трьох метрів. До 10 години ранку потік води зупинився. Внаслідок затоплення було зруйновано 68 житлових будівель. Стали непридатними для проживання 298 житлових квартир, в яких проживало 1 228 осіб.
Було евакуйовано 800 людей, з них 117 – таких, що постраждали. Витягли 25 трупів, в числі яких 4 чоловіки, 19 жінок і двоє дітей. 15 трупів не було впізнано. 25 га площі опинилися під 3-метровим шаром пульпи. За наявними даними, в результаті катастрофи 145 осіб загинуло, 143 було поранено. Знищено трамвайне депо імені Красіна, склади і дві фабрики. Тривалий час влада Києва замовчували цю подію.
47 років тому чиновники й відповідальні працівники КДБ, судів і прокуратури, які очолювали слідчі комісії з розслідування причин аварії, давали підписку ”про нерозголошування причин і наслідків” жахливої катастрофи.
Журналіст і нардеп від НУ-НС Володимир Ар’єв зняв фільм про цю трагедію - "1961.Таємниці київського потопу".
Щоб добути потрібні для фільму матеріали, Ар’єв скористався мандатом народного депутата.
„Керівництво СБУ відкрило для мене колись засекречені архіви КДБ. Там я й виявив кіноматеріали, зняті Укртелефільмом, заборонені в ті роки. Слідча справа була знищена. Як, наприклад, і епізод, коли родичі загиблих намагалися побити партійних керівників, що виїхали на місце трагедії”, розповів Ар’єв.
За матеріалами Сегодня, ForUm