6 січня (24 грудня за старим стилем) - день Навечір'я Різдва Христового або Різдвяний святвечір, - останній день 40-денного Різдвяного посту напередодні свята Різдва Христового.
Сама назва "Святвечір" походить, як вважають, від слова "кутя" (те ж, що коливо - варені зерна рису або пшениці). Споживати кутю або коливо було прийнято в переддень свята тільки після літургії (богослужіння). У православних християн існував звичай не споживати їжу до появи першої вечірньої зорі, що нагадує про появу зірки на сході, що сповістила про народження Ісуса Христа, але богослужбовим статутом ця традиція не закріплена.
Канон святкування Різдва був остаточно сформований у IV столітті. У сучасній богослужбовій практиці в навечір'я свята у храмі читаються Царські години, згадуються старозавітні пророцтва і події, що мають відношення до народження Ісуса Христа.
Чин Царських годин складений Кирилом Олександрійським у IV столітті. Царськими вони називаються тому, що в Константинопольській церкві на них були присутні імператори з усім двором. Царські години здійснюються при відкритих царських воротах (головні ворота іконостасу), серед храму, перед Євангелієм, покладеним на аналой (високий столик з похилим верхом, на який кладуть ікони чи богослужебні книги).
У Різдвяний святвечір православні християни згадують євангельську розповідь про поклоніння волхвів зі сходу Богонемовляті Христу. Східні мудреці принесли Новонародженому дари: золото, ладан і смирну. Золото було принесено Христу як Царю, ладан - як Богу і смирна - як Людині на поховання.
Типікон (церковно-богослужбова книга, що містить порядок і спосіб здійснення церковних служб) наказує пост до кінця вечірні (богослужіння).
Однак служба вечірні у Святвечір поєднується з літургією (суспільне богослужіння, за яким відбувається таїнство Святого Причастя) і вчиняється вранці, тому й православні християни постяться до того моменту, коли в центр храму виноситься свічка і перед свічкою співається тропар Різдву Христовому. У сам же день Святвечора пост вже не такий строгий, як в попередні дні найбільш суворого тижня Різдвяного посту.
Якщо Святвечір співпадає із суботою або неділею, то години Навечір'я Різдва Христового переносяться на п'ятницю, і в цей день літургія не здійснюється взагалі. Це пов'язано з тим, що суботні та недільні дні в Церкві виділяються серед інших, і вони за своїм характером не пісні, а святкові.
У Святвечір в давнину готували сочиво або коливо, яке протягом кількох годин варили із зерен пшениці або ячменю, додаючи мед і горіхи.
Зерно символізувало воскресле життя, а мед - солодке майбутнє блаженне життя.
Також на стіл ставили узвар з яблук, груш, слив, родзинок, вишень та інших плодів, зварених у воді. Стіл, на якому стояла трапеза, вистилали сіном або соломою, що нагадували ті ясла, в які покладений був Ісус Христос.
Наші пращури намагалися Різдвяний святвечір ознаменувати справами християнської благодійності.