Понад 20 тис. іноземців в Україні вперше відсвяткували Новий рік у новому статусі – в 2013-му вони отримали право постійного місця проживання в країні. Але стати громадянами України їм буде непросто через бюрократичні перепони, пише Дмитро Русин у №1 журналу Корреспондент від 10 січня 2014 року.
Для 22-річного узбека Закіра із Самарканда новий, 2014 рік – перший, який він зустрів в Україні. Він погано розуміє мову, але сподівається, що зможе закріпитися в країні і вона стане для нього другою батьківщиною.
«В Узбекистані теж можна жити і працювати, але тут краще. Сюди мене покликав дядько, який пообіцяв допомогти встати на ноги. Потім, можливо, і свою справу зможу розпочати», – каже Закір через перекладача, свого дядька Максата, який живе в Україні вже 15 років.
Київ молодому іммігранту подобається, хоча після кількох місяців життя тут він ще мало знайомий з ним.
«Велике місто, багато хороших людей, – вважає Закір. – Ставлення до наших [співвітчизників] нормальне. Немає такого, щоб постійно казали: чого ти сюди приїхав, повертайся до себе».
Дядя Максат додає, що недружелюбно налаштовані до іммігрантів українці, звичайно, зустрічаються.
«Як кажуть, пальці на одній руці всі різні, – міркує Максат. – Але до нас тут ставляться не так, як у Росії, – там таких [агресивно налаштованих] людей набагато більше».
Плани Закіра на життя в Україні далекі від наполеонівських.
«Буду працювати у дядька, вчитися готувати смачну їжу. Навчуся розмовляти [українською]. Потім, можливо, одружуся», – сподівається він.
Межа мрій – своя справа, але це в далекій перспективі.
«Щоб навчитися робити смачну їжу, треба багато разів її приготувати, багато працювати», – додає Максат.
Разом з дружиною-українкою Максат відкрив на Подолі ресторан узбецької кухні, де працюють тільки його співвітчизники-родичі , яких він запросив в Україну.
Узбеки не хочуть фотографуватися і називати свої прізвища: бояться репресій з боку влади Узбекистану.
«У нас до емігрантів дуже погано ставляться, і якщо влада дізнається, що ми тут, то у наших родичів можуть бути великі проблеми, – побоюється Максат. – У мене там теж є бізнес, і його можуть закрити».
У нього є постійна посвідка на проживання в Україні, але узбек подумує про отримання громадянства.
«Зараз багато говорять про вступ до Євросоюзу, про безвізовий режим для українців, от і думаю оформити собі громадянство», – пояснює Максат.
Чужа справа
На сьогоднішній день в Україні на постійній основі проживають понад 247 тис. зарубіжних громадян, ще більш ніж 71 тис. іноземців живуть тут тимчасово. У Державній міграційній службі вважають, що легалізувати своє перебування іноземцю зараз набагато легше, ніж кілька років тому.
«У 2011 році був прийнятий закон Про правове становище іноземних громадян і внесені зміни до законодавства про українське громадянство, тому зараз проблем з легалізацією в іммігрантів практично немає», – заявив Корреспонденту голова прес-служби відомства Сергій Гунько.
Левова частка всіх випадків оформлення постійного місця проживання – це возз'єднання сімей, коли старі батьки переїжджають до своїх дітей, які укорінилися в Україні
Левова частка всіх випадків оформлення постійного місця проживання – це возз'єднання сімей, коли старі батьки переїжджають до своїх дітей, які укорінилися в Україні. Для них отримати посвідку на проживання дійсно не становить великих труднощів. Набагато складніше доводиться тим, хто не пов'язаний з Україною корінням, а приїжджає сюди працювати або створювати свій бізнес.
В Україні є дві посвідки на проживання: постійна і тимчасова. Остання діє протягом року і вимагає регулярного продовження. Щоправда, багато іммігрантів з недавнього часу відмовилося від оформлення короткострокових посвідок на проживання.
«Після того як ввели нову процедуру, вартість оформлення зросла з 170 до 3.400 грн. Така ціна виявилася занадто високою: хтось поїхав, а хтось став вирішувати проблему по-іншому», – каже адвокат Микола Кривошеєв, який займається питаннями перебування для іноземців.
Багато іммігрантів з недавнього часу відмовилося від оформлення короткострокових посвідок на проживання через велику вартість процедури
Більшість іммігрантів, які користувалися річним дозволом, – вихідці з країн СНД і Євросоюзу, для яких в'їзд в Україну є безвізовим. Вони можуть безвиїзно перебувати тут протягом 90 днів і зараз, щоб заощадити, раз на три місяці перетинають кордон і повертаються.
Щоб отримати право на постійне місце проживання, іммігрантам треба або протягом двох років перебувати в шлюбі з громадянином України, або потрапити до квоти, яка щорічно затверджується Кабінетом Міністрів і розподіляється по областях.
«Принципи розподілу та затвердження законодавством не визначені, і у моїх клієнтів були випадки, коли їм відмовляли в постійному місці проживання на підставі відсутності вільних місць», – каже Кривошеєв, зазначаючи, що з такими фактами йому доводилося стикатися, працюючи з польськими підприємцями.
За словами юриста, це дуже заважає малому і середньому бізнесу, коли його власникам необхідна постійна присутність для управління підприємствами.
«Тому деякі підприємці відмовилися особисто керувати своїм бізнесом і перейшли в статус засновників», – розповідає Кривошеєв.
Громадянські війни
Максат тільки думає над тим, щоб отримати громадянство, а от казашка Айгюль Муканова сподівалася стати громадянкою України ще наприкінці минулого року. Зі столиці Казахстану Астани вона переїхала до Харкова сім років тому, вийшовши заміж за українця. Зараз вона працює юристом і координатором проектів у Харківській правозахисній групі.
«Статус постійного місця проживання мене цілком влаштовує, а обмеження – відсутність виборчого права, неможливість працювати на держслужбі – не бентежать: мені це не потрібно. Уся справа в синові», – пояснює Муканова.
Айгюль Муканова зіштовхнулася з бюрократичними перешкодами під час оформлення українського громадянства
Фото з особистого архіву Айгюль Муканової
Її синові від першого шлюбу скоро виповниться 16 років, і, щоб він зміг автоматично отримати громадянство, їй необхідно самій стати українською громадянкою.
«Можливо, якби я не працювала, то змогла б вже оформити документи. Виявляється, на це треба витратити багато часу і сил», – нарікає Муканова.
Незважаючи на те що вона за освітою і фахом юрист, найбільшою проблемою для казашки виявилася відсутність інформації про необхідні документи, довідки, процедуру їхнього подання та оформлення.
«Приходжу в управління міграційної служби. Мені кажуть, що треба звертатися в такий-то кабінет. Там велика черга. Я її вистояла, а потім виявилося, що треба було звертатися зовсім в інший кабінет», – згадує Муканова типовий випадок.
Головна проблема під час отримання громадянства – відсутність повного переліку необхідних документів
Казашка вважає, що головна проблема під час отримання громадянства – відсутність повного переліку необхідних документів. Термін дії довідок обмежений трьома місяцями, і якщо здобувач не встиг за цей час зібрати повний пакет документів, йому доведеться збирати всі папери знову. Є й бюрократичні курйози.
«Не розумію, чому довідка про знання української мови діє тільки три місяці, ніби за цей час я розучуся розмовляти?» – дивується Муканова.
З нею згоден Кривошеєв.
«Законодавство не прописує повний перелік документів, тому для економії часу краще звернутися по допомогу до тих, хто постійно працює з оформленням документів, має контакти з чиновниками і знає всі підводні камені процесу», – пропонує адвокат.
Охочим отримати громадянство Кривошеєв рекомендує спочатку доручити справу юристам, а не займатися всім самостійно.
За рік Муканова так і не змогла зібрати всі необхідні документи.
«Поки чекала довідку від прикордонної служби, інші довідки вже застаріли. Тепер доведеться все починати спочатку», – каже майбутня громадянка України.
Зараз прогнози Муканової про отримання нового громадянського статусу не такі оптимістичні, як раніше, – отримати український паспорт вона сподівається як мінімум через два роки.
Менше, та краще
У Державній міграційній службі констатують, що приплив іноземців в Україну досить стабільний. Є незначний приріст в межах 5%, але це відбувається за рахунок збільшення кількості зарубіжних студентів в українських вузах.
І хоча будь-яка країна з настороженістю ставиться до припливу іммігрантів, великої трагедії в таких показниках немає. Адже важливе не число нових громадян, а їхня «якість» – здатність інтегруватися у суспільство, приносити йому вигоду, а не сидіти на соціальній допомозі. З цією проблемою в останні роки зіткнулися держави Євросоюзу.
А ось в Україну за «соціалкою» іноземці вже точно не поїдуть. Максимум, на що вони зможуть розраховувати, – це допомога з безробіття. Але і її, згідно з українським законодавством, їм ще потрібно «заробити». Адже розмір виплат і їхню тривалість розраховують з урахуванням офіційно зароблених грошей і відрахувань у скарбницю держави.
З іноземців в українці
Формальна процедура отримання українського громадянства виглядає нескладною
Претендент повинен:
- безперервно проживати на території України більше п'яти років;
- мати дозвіл на імміграцію (за винятком осіб, які отримали посвідку на постійне проживання в Україні);
- володіти українською мовою;
- мати законні джерела доходів (за винятком людей, які отримали статус біженця);
- відмовитися від попереднього громадянства або пообіцяти зробити це;
- подати документи до територіального управління Державної міграційної служби України.
Шлях закритий:
- тим, хто скоїв злочин проти людства чи геноцид;
- засудженим в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості);
- тим, хто вчинив на території іншої держави діяння, визнане законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.
Основні документи:
- заява на ім'я Президента України;
- три фотографії;
- декларація про відсутність іноземного громадянства або зобов'язання відмовитися від нього;
- підтвердження про безперервне перебування в Україні (копія паспортного документа);
- дозвіл на імміграцію в Україну або посвідка на проживання;
- довідка про володіння державною мовою або атестат про закінчення навчального закладу з вивченням української мови;
- довідка про доходи за півроку чи наявності заощаджень на суму не менше 12 прожиткових мінімумів на одну людину.
Рішення про прийняття особи в українське громадянство приймає Президент України і видає про це відповідний указ.
***
Цей матеріал опубліковано в № 1 журналу Корреспондент від 10 січня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.