Іван Охлобистін, Виртуозы Москвы, Русский балет і Яндекс отримали в Україні аншлаг зі знаком мінус. Після побутових товарів виробництва РФ співвітчизники піддали остракізму російське кіно, театр та інший інтелектуальний продукт, пише Руслан Іванов у №30 журналу Корреспондент від 1 серпня 2014 року.
Відомому російському акторові і сценаристу, зірці серіалу Інтерни Івану Охлобистіну з Україною не пощастило: йому не судилося представити нашим глядачам свій інтерактивний моноспектакль Духовні бесіди.
Спектакль Івана Охлобистіна в Києві 31 жовтня 2014 року скасований, висить оголошення на сайті столичного концертного агентства Перекресток, де Корреспонденту пояснюють, що причина скасування – обурення вітчизняних глядачів позицією артиста щодо України.
«Сподіваюся прокинутися і дізнатися, що війська РФ підходять до Одеси», – це лише одна з багатьох українофобських заяв Охлобистіна, якими він налаштував проти себе українських шанувальників, тепер уже колишніх.
Співвітчизники завалили місцевих антрепренерів актора вимогами скасувати його виступ у Харкові, а потім і в Києві, і квитки на них так і не були продані.
«Я завжди вважала Охлобистіна талантом і, напевно, пішла б на нього, – міркує київський підприємець Наталія Соловйова. – Але те, що він говорить про Україну, – повна неадекватність».
Крім того, завзята театралка Соловйова відмовилася йти і на вистави московського державного театру Русский балет, який буває в Києві щорічно, і більше не буде витрачатися на нові книги фантаста Сергія Лук'яненка, який висловився на підтримку російської агресії в Україні.
Співвітчизників, які розлюбили сучасну російську культуру, стає все більше, стверджують експерти. Показова статистика найважливішого з мистецтв. Хоча кінодистриб'ютори поки не бачать глобального падіння обсягів продукції РФ на своєму ринку, але збори говорять самі за себе.
За даними бокс-офісу порталу Кіно-театр.ua, в лютому, до анексії Криму, комедія Нереальне кохання за 11 днів перегляду зібрала понад $ 120 тис. А в травні, після початку повномасштабного протистояння на сході, приблизно такого ж рівня комедійний бойовик Газгольдер за 18 днів прокату ледь подолав планку $ 63 тис.
«Спеціально організованого бойкоту не існує, немає програми «не купуйте квитки на російських артистів», це відбувається само собою, – пояснює Корреспонденту позицію глядачів Дмитро Прикордонний, гендиректор квиткового агентства Карабас. – Українці розуміють, що, купуючи російські товари, вони підтримують країну-агресора. Така сама ситуація і з артистами».
Зайві квиточки
Просувати ідею відмови від продукції з РФ Надія Прудяк, адміністратор сайтів, а тепер ще й лідер руху бойкоту російських товарів Відсіч, починала з кількома десятками однодумців, а тепер їх близько 1 тис. Це ті самі молоді люди, які падають «замертво» в кафе і магазинах російських франшиз і брендів, проводячи флешмоб Російське вбиває.
«Не кожен може взяти в руки зброю і піти воювати, не у кожного є можливість перерахувати гроші на допомогу армії, – пояснює Прудяк. – Але кожен може відмовитися від російського товару».
Фото надано рухом Відвіч
Один із флешмобів "Російське вбиває"
Активісти руху кілька разів намагалися провести флешмоб на показах російських картин, проте ця акція у них зривалася – її просто не було перед ким проводити.
«Виявлялося, що перед сеансом продано лише кілька квитків – люди не ходять на російські фільми», – констатує Прудяк.
Глядацьке протестне голосування гривнею, хоча це і суперечить бізнес-інтересам, вітають і експортери інтелектуальної продукції. З ініціативи кінодистриб'юторів і низки кінотеатрів героїчні фільми про російських силовиків – 22 хвилини про морпіхів, що рятують корабель від піратів, і Вісімка про омонівців, які борються з бандитами, – завдяки їхньому змісту навіть не дійшли до прокату.
А Національна опера після численних пікетів та звернень глядачів в адміністрацію відмовила в гастролях усім артистам, які підписали листа Діячі культури Росії – на підтримку позиції президента щодо України і Криму або відзначилися антиукраїнськими висловлюваннями.
27 березня не відбувся концерт піаніста Дмитра Мацуєва, 24 квітня – прими Большого театру Світлани Захарової, 2 червня – Русского балета, а 19 червня – Виртуозов Москвы. У підсумку близько десятка великих російських проектів в Україні провалилося.
Соловйова бойкотувала не тільки Русский балет, а й спектакль з колись улюбленою нею Іриною Апексімовою, яка скаржилася в прямому ефірі ТБ, що її одеські друзі бояться розмовляти російською, виходити на вулицю і дуже хочуть у Росію.
Втім, киянка зробила свій вибір ще у 2013 році, коли РФ ввела обмеження на ввезення української продукції. Вона спочатку відмовилася від російської їжі і промтоварів, а тепер ще й від програмного забезпечення.
«Яндекс карти, антивірус Касперського, програма акроніс, – швидко перераховує активістка те, чого тепер немає в її комп'ютері. – І ще видалила всі російські торенти».
Прудяк майже відповідає збірному портрету представника руху бойкоту, складеного GfK Ukraine. Це дівчина чи хлопець переважно у віці до 30 років, які живуть у західних та центральних областях України.
Більше половини українців підтримують ідею бойкоту всієї російської продукції, і майже 40% в ньому вже беруть участь
А за даними іншої дослідницької компанії, TNS, більше половини українців підтримують ідею бойкоту всієї російської продукції, і майже 40% в ньому вже беруть участь.
Різні спільноти, об'єднані ідеєю бойкоту, ледь не щомісяця з'являються в соціальних мережах. Зараз тільки серед прихильників Facebook число противників російського становить близько 100 тис. Активісти стверджують, що реальна цифра в рази більше.
І все ж бойкот по-українськи не можна назвати безкомпромісним. Приміром, співвітчизники не відмовляються від медикаментів, спеціальної технічної літератури та інших необхідних товарів виробництва РФ, що не мають аналогів.
Що ж до культури, то українці не сприймають лише ті твори і артистів, які ображають нашу країну й підтримують агресію. Водночас гастролі виконавців, які підтримали Україну, проходять на ура.
Наприклад, у рок-співачки Діани Арбеніної в липні в Києві був повний аншлаг. Вона почала з того, що зі сцени вибачилася перед слухачами за невиразну позицію своїх колег-музикантів щодо України.
А за квиток на листопадовий концерт Андрія Макаревича, який став культовою фігурою в Україні за його критику на адресу російської політики, українці готові викласти до 1.590 грн. Причому вільних місць практично не залишилося.
Однак Соловйовій такий вибірковий підхід не подобається. Таким, як вона, під гарячу руку потрапила співачка Крістіна Орбакайте, яка хоча і не висловлювалася проти України, але залишилася без концерту в столиці: на нього було продано лише 28 квитків.
«Я обожнювала книги Лук'яненка, старі його твори перечитувала багато разів, у мене ось стільки його книг, – зізнається Соловйова, показуючи розмахом рук, який стос книжок цього автора зберігається вдома. – Тепер думаю, що з ними робити. Він говорив, що фашисти в Україні скоро книги палитимуть. От і думаю: може, влаштувати такий флешмоб?»
Небажана гастроль
Соловйову не надто засмучує перспектива відмови від російських естради і мейнстримівського кіно, які, на її думку, є низької якості, а от з балетом і хорошою літературою їй важко розлучатися, але – справа принципу.
«Вважаю, що росіяни ведуть з нами інформаційну війну, тому в нашому інформаційному полі вони не повинні заробляти, – відрізає підприємниця. – Якщо вони перестануть до нас їздити, то в матеріальному плані вони це відчують. Зазвичай квитки на їхні виступи коштують космічних грошей, і при цьому вони збирали повні зали».
Гастролі, що не відбулися в Україні, для багатьох російських артистів – це до 10% їхнього річного заробітку
За підрахунками Прикордонного, гастролі, що не відбулися в Україні, для багатьох російських артистів – це до 10% їхнього річного заробітку. Наприклад, згідно з опублікованою декларацією доходів, у Володимира Співакова, керівника Виртуозов Москвы, він склав $ 1,657 млн, і скасування київських концертів позбавить його майже $ 166 тис. А Охлобистін, за оцінкою російського Forbes, заробляє до $ 2 млн на рік і цього разу не дорахується $ 200 тис.
«Мистецтво не може бути поза політикою, – вважає Вадим Кравчик, викладач фізики та математики з Вінниці, який відмовився від Яндекса, програми для читання Дежавю та іншої російської продукції, аж до побутової хімії і котячого корму. – Тим більше коли публічна людина робить образливі заяви щодо іншої країни, а потім вважає нормальним їхати і давати там концерти».
Втім, експерти зазначають, що тотальної беззастережної відмови від усього, зробленого в сусідній державі, не буде, але тенденція вибіркового бойкоту продовжить набирати обертів.
Що стосується нейтрального, не ідейного російського кіно, то на нього глядачі йдуть, ділиться спостереженнями Роман Мартиненко, директор дистриб'юторської компанії Аврора фільм. Наприклад, комедія Кухня в Парижі – про ресторани, кухарів і кохання – від бойкоту не постраждала.
«Ми плануємо продовжувати працювати з російським кіно, але однозначно відмовимося від проектів з політичним підтекстом, – каже Мартиненко. – Робитимемо ставку на сімейне кіно і комедії. У найближчих перспективах очікується продовження комедії Гірко і франшизи Ялинки».
Державне агентство України з питань кіно тепер ретельно відслідковуватиме на предмет антиукраїнської риторики зміст російських картин, що виходять у нас у прокат. У кінотеатри потраплять тільки нейтральні фільми.
З іншого боку, на думку Мартиненка, будь-які заборони лише приведуть до процвітання нелегального ринку.
«Коли зобов'язали дублювати російські фільми, був сплеск піратства, і зараз буде те саме, – вважає він. – Я б не виділяв російське, українське кіно. Головний критерій – хороше кіно».
Те саме і з книгами, погоджується з Мартиненком президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Олександр Афонін. Він проти прямого грубого і всеохопного бойкоту.
«Скільки б ми не говорили про те, що гроші, заплачені за російську книгу, працюють на агресію, російську армію, потрібно враховувати, що книга від книги різниться, – міркує експерт. – Сьогодні Україні дуже потрібна серйозна наукова, технічна література. Ці жанрові ніші у нас практично порожні».
І все ж книжковий ринок не залишиться осторонь бойкоту, і російська книга вже втрачає свої позиції, констатує Афонін. Великі українські видавництва вже зараз роблять ставку на заміщення цієї книги українською через те, що частина читачів переорієнтується на вітчизняних авторів і національні переклади світової літератури.
З урахуванням того, що обсяг книжкового ринку становить $ 100 млн на рік, і поки що 80% займає російська книга, втрати видавництв РФ можуть виявитися досить відчутними. Крім того, найближчим часом під час імпорту книг від північного сусіда митниця почне контролювати їхній зміст на предмет екстремізму та шовінізму.
У підсумку економічний ефект від бойкоту тільки інтелектуальної російської продукції становитиме кілька мільйонів доларів на рік, прогнозують аналітики.
***
Цей матеріал опублікований в № 30 журналу Корреспондент від 1 серпня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.