Тисячі покинутих переселенцями із зони АТО собак і кішок намагаються вижити в умовах бойових дій. Волонтерам вдається врятувати лише десятки з них, пише Вероніка Мелкозерова у №36 журналу Корреспондент від 12 вересня 2014 року.
Переселенка зі Стаханова Луганської області Катерина Гавриш зустрічає Корреспондент біля воріт чужої недобудованої дачі в районі київського Сирця. Біля її ніг стрибає лабрадор Аманда, а йоркширський тер'єр Міка вітально гавкає, зустрічаючи гостей.
«Це не всі мої біженці – нагорі ще три коти», – так Гавриш називає тварин, вивезених нею в липні із зони війни на сході.
Як волонтер вона допомагала евакуювати частину вихованців стахановського притулку. Деяких з них погодилися взяти до себе додому громадяни Німеччини.
Повернутися за наступною партією чотирилапих Гавриш уже не змогла: у місті почалися бої. У захопленому Стаханові залишалися і п'ять її власних домашніх вихованців.
«Потяги тоді вже не ходили, і довгий час мої звірі були там самі, – розповідає колишня жителька Донбасу. – Однак знайомі все таки взяли їх у свою машину, коли тікали з міста, і привезли до Києва».
Тимчасове житло рятівниці братів менших надали чуйні кияни у відповідь на заклик про допомогу в інтернеті.
Фото Дмитра Ніконорова
Переселенці зі Стаханова Катерині Гавриш вдалося вивезти із зони бойових дій усіх своїх тварин
"Зараз шукаємо квартиру, правда, поки ніхто не бере до себе з тваринами", – нарікає Гавриш.
Чотириногі в зоні АТО опинилися навіть у більш трагічному становищі, ніж люди. Через труднощі транспортування більшості переселенців з Донбасу довелося кинути своїх вихованців удома, лише б врятуватися самим.
«Котів ще погоджуються брати в автобуси, а ось собак ні, – розповідає Гавриш. – Знайомі не змогли виїхати з німецькою вівчаркою, навіть пропонували заплатити за собаку як за людину, але її не взяв водій. Довелося їм залишитися з псом у зоні бойових дій».
Такі історії для регіону, охопленого війною, скоріше виняток. За словами переселенців, вулицями Донецька, Луганська та інших захоплених міст гуляють перські коти, а сенбернари, мопси, чау-чау і шарпеї йдуть до перехожих, сподіваючись випросити їжу і захист.
Одиничні притулки, які ще не закрилися, ледь справляються із ситуацією – вони переповнені, у деяких почалися епідемії.
«Перед тим як Горлівку взяли в кільце, до місцевого притулку з Краматорська передали 35 хворих на вірусний ентерит цуценят. А потрібної вакцини немає, і відправити її туди зараз неможливо», – розповідає Олександра Мезинова, директор київського притулку Сіріус.
Покинуті напризволяще безсловесні тварі збиваються в зграї, дичавіють, перетворюючись на додаткову загрозу жителям, які залишилися в зоні. Місцеві бойовики борються з цією напастю простим доступним способом – відстрілюють тварин, розповідають волонтери.
Фото АР
Великі зграї кинутих собак у Слов'янську лякають місцевих жителів
Евакуювати вдається лише мізерну частину собак і кішок. Однак у тих, кому пощастило вибратися з Донбасу, доля складається навіть краще, ніж у булгаковського Шарика.
Звірина, про яку оголошують через інтернет, відразу знаходить собі нових господарів. Люди охоче розбирають волохатих біженців, щойно дізнаються, що вони звідти. Волонтери прилаштовують своїх підопічних у Києві, Луцьку, Харкові та інших містах. Деяким везунчикам вдається навіть вирушити за межі батьківщини – в Росію, Німеччину і навіть ОАЕ.
Звірі в небезпеці
З початком боїв у Донецьку мешканців притулку Піф регулярно стрясали звуки мінометних обстрілів і залпів важких гармат. Звірі важко хворіють через стрес, розповідає тутешній волонтер Вікторія Бризгалова.
«У старенької німецької вівчарки Ірми був інфаркт, після того як район, де розташований притулок, обстріляли з літака, – розповідає вона. – Інший собака зараз проходить лікування після інсульту. Намагаємося підняти його на лапи».
Через постійні бомбардування вона і її колеги виходили на роботу лише на кілька годин на день – переважно, щоб погодувати тварин.
Зараз під опікою у співробітників Піфа близько 700 собак, і це число з початком воєнних дій не змінюється вже тривалий час, адже вивозити їх поки що неможливо. Частина з них вмирає від інфаркту та інсульту, від яких тут немає препаратів. На звільнені місця відразу прибувають новачки з числа залишених.
Фото надано притулком Піф
Директор донецького притулку Піф Вікторія Васильєва поки ще приймає нових тварин
Донецьк сьогодні кишить бродячими чотириногими. Деяких господарі навіть з ціпка не спустили – чи то поспішаючи, чи то сподіваючись на швидке повернення. Собаки, які зірвалися з прив'язі, потрапили під обстріл і наступили на міни, з травмами продовжують надходити до Піфа кожного дня.
Ті, кому не вдалося знайти притулок у людей, ховаються в під'їздах спорожнілих житлових будинків.
«Зараз по місту бродять такі породи собак – ми і подумати не могли, що вони коли-небудь опиняться у нас в притулку, – дивується Бризгалова. – Сама бачила ксолоітцкуїнтлі [дорога мексиканська порода собак] і ньюфаундлендів».
Ще до початку активних бойових дій волонтерам вдалося переправити кількох собак і кішок у мирні регіони і країни. Але вже тоді всі місцеві ветклініки закрилися, і потрібні для поїздки довідки їм допомагали оформляти колеги зі столичних притулків за допомогою знайомих ветлікарів.
Транспортування хвостатих переселенців стало новим випробуванням для них і їхніх добровільних шефів.
«Ми викупили купе, щоб безперешкодно провезти тварин, – згадує Гавриш. – За законом, в поїзді можна провозити не більш двох тварин [в одному купе]. Але з провідницею ми домовилися. Їхати дозволили за умови, що двері нашого купе постійно будуть зачиненими».
Уже в той момент, коли врятовані барсики і рекси прибули до Києва, життя деяких з них було влаштоване. Співробітники Сиріуса по інтернету відшукали нових господарів для чотирьох кішок і трьох собак у Німеччині, куди вони відразу вирушили на автобусі.
Крім того, з Піфа за час АТО більше десяти тварин переїхали до Києва, 30 – в Росію, одна собака і три коти знайшли новий дім у Луцьку, а ще одній собаці пощастило вирушити жити на курорт – у Дубаї.
Східноукраїнське походження тварин справляє на людей магічну дію. Донбаських звірів миттєво розібрали по домівках селяни
Східноукраїнське походження тварин справляє на людей магічну дію, розповідає Віра Спітковська, жителька села Тарасівка Київської області, яка прихистила у своєму приватному будинку 30 собак і кішок з Макіївки та Донецька. Донбаських звірів миттєво розібрали по домівках селяни, каже вона.
«Звичайних звіряток їх взяти не змусиш, а тут! – дивується Спітковська. – Таке враження, що люди відчувають себе винними. Зараз беруть тільки тих, хто прибув із зони АТО. Я б могла і всіх таким чином прилаштувати, але брехати не хочу».
Кілька разів притулок Спітковської, яка дає про своїх «білих бімів» оголошення в інтернеті, виявився для донбаських переселенців чимось на зразок телепередачі Жди мене.
«Дівчина приїхала з Одеси для того, щоб забрати свого перса. Вона його залишила в Донецьку на піклування батьків. Але ті втекли, залишивши кота на сходовій клітці. До мене він потрапив вже через десяті руки», – згадує жителька Тарасівки.
Поради зграї
Дворнягу Гену, пораненого осколком, з донецького притулку Піф прихистила у себе директор Луцького зоопарку Любов Денисенко. І хоча можливості трилапого пса обмежені, його прийняли на службу в охорону зоопарку.
«В обхід з охоронцями йому ходити важко, але поки що справляється, – розповідає Денисенко. – Вахту несе справно. Подружився з лебедями. Вони їдять з однієї миски».
За її словами, дізнавшись з місцевих газет, що в місто прибув поранений на війні собака, жителі Луцька повалили в зоопарк.
«Вони першою справою шукали вольєр, де живе Гена, – каже директор. – Він у нас став таким популярним, що ми навіть думали перенести його вольєр ближче до центру зоопарку».
Так, як Гені, пощастило лише ліченим десяткам залишених тварин Донбасу. Більшість вихованців продовжує боротися за життя у спорожнілих районах. Чергова партія чотириногих біженців до Мезінової так і не доїхала. У день їхнього відправлення до Києва були підірвані колії, та й автобуси вже не ходили. Однак Сіріус продовжує на відстані допомагати донбаським притулкам вижити, перераховуючи гроші на картки волонтерам.
Коли в Донецьку ще було тихо, у Піф привозили собак жителі Краматорська і Слов'янська, сподіваючись, що до столиці Донбасу бої не дійдуть. Та сама ситуація була і в Стаханові – тут брали тварин з Горлівки, поки для них було місце і їжа.
«З продуктами дуже важко, – зазначає Гавриш. – Їжі вже не вистачає і для людей. Зараз в нашому притулку залишилася доглядати тварин тільки одна жінка. Собак, швидше за все, почнуть знищувати, бо вони по місту за людьми бігають, а ті починають психувати, панікувати».
За словами волонтера, медикаменти для тварин у захоплених містах уже давно закінчилися.
Маса домашніх улюбленців, які гуляють самі по собі в зоні АТО, становлять велику небезпеку для людей
Зоопсихолог Сергій Клочко вважає, що маса домашніх улюбленців, які гуляють самі по собі в зоні АТО, становлять велику небезпеку для людей.
«Ті, кого кинули у квартирах, помруть від голоду та зневоднення, – припускає Клочко. – А тварини, яких господарі просто відпустили, інстинктивно почнуть збиватися в зграї, щоб шукати собі прожиток».
За словами експерта, слабкі собаки декоративних порід, а також кішки, звиклі жити в квартирах, на волі загинуть дуже швидко. А ось бійцівські породи, вівчарки та інші сильні собаки для того, щоб вижити, почнуть вбивати інших тварин, нападати на людей і навіть відкопувати трупи.
За своєю природою собака – це хижак-падальник, наголошує експерт. І в стресовій ситуації вона звернеться до первісних інстинктів. Вирішення проблеми тварин на війні Клочко поки що не бачить. На його думку, спочатку повинні закінчитися військові дії, під час яких необхідно, перш за все, турбуватися про людей.
«Коли припиниться війна, потрібно буде відловлювати цих звірів по всьому Донбасу, за можливості повертати їх у сім'ї або ж присипляти, – пропонує зоопсихолог. – А поки що волонтери повинні ловити, кого зможуть, і тримати у себе, щоб вони не відвикли від людей».
Гавриш на цю ситуацію дивиться оптимістичніше. З оголошеним перемир'ям ситуація на Донбасі дещо заспокоїлася.
«Тепер знову з'явилася можливість деяких вивезти, – радіє вона. – Ми скоро поїдемо за черговою партією тварин для Німеччини, а також повеземо їм припаси і медикаменти».
***
Цей матеріал опубліковано в №36 журналу Корреспондент від 12 вересня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.