Війна на сході залишила без рук і ніг щонайменше 1.500 бійців. Держава здатна забезпечити їх штучними кінцівками, але протезуватися на батьківщині солдати не квапляться, пише Сергій Одаренко у №37 журналу Корреспондент від 19 вересня 2014 року.
Руки і ноги – головна продукція Київського протезного заводу. Заготовками штучних кінцівок завалені стільниці та стелажі заводських майстерень, ніби тут намагаються створити людиноподібного робота.
«Під час афганської війни ми буквально поставили на ноги дуже багатьох солдат. Сьогодні, схоже, наші послуги знову актуальні», – зітхає механік-протезист Володимир Федоров, закінчуючи ліпити з акрилу чергову стопу.
За весь час проведення антитерористичної операції на сході було поранено понад 3.000 українських військовослужбовців. Більше половини з них мають серйозні поранення кінцівок
За даними військово-медичного департаменту Міністерства оборони, за весь час проведення антитерористичної операції на сході було поранено понад 3.000 українських військовослужбовців. За оцінкою міністра соціальної політики Людмили Денисової, більше половини з них мають серйозні поранення кінцівок і, швидше за все, матимуть потребу в протезуванні.
При цьому офіційний висновок про таку необхідність поки що отримали лише 14 учасників АТО. У Мінсоцполітики зволікання пояснюють тим, що потрібно почекати необхідний час для медичної реабілітації – поки остаточно заживуть пошкоджені кінцівки.
На початку вересня Кабінет Міністрів ухвалив рішення надати учасникам АТО право на позачергове протезування за рахунок держбюджету. На ці цілі було додатково виділено 279 млн грн.
Вітчизняний протез найсучаснішої моделі з пневматичним або гідравлічним механізмом коштує 60-70 тис. грн. Водночас ціна на імпортну руку або ногу, забезпечену електронікою, сягає 600 тис. грн.
Цих грошей з надлишком вистачить на всіх нужденних, якщо воїни протезуватимуться в Україні. Вітчизняний протез найсучаснішої моделі з пневматичним або гідравлічним механізмом коштує 60-70 тис. грн. Водночас ціна на імпортну руку або ногу, забезпечену електронікою, сягає 600 тис. грн.
Поки що бійці не надто довіряють українським фахівцям, очікуючи, що зібраних для них через волонтерів коштів вистачить на послуги за кордоном
Втім, поки що бійці не надто довіряють українським фахівцям, очікуючи, що зібраних для них через волонтерів коштів вистачить на послуги за кордоном. Хоча в Міноборони стверджують, що вітчизняні протези не менш якісні. До того ж учасники АТО зможуть протезуватися незалежно від надання їм інвалідності.
«Багато хто з поранених воїнів не хоче встановлення інвалідності, оскільки це не дозволить їм у майбутньому служити в армії», – пояснює Денисова.
Важкий крок
Іван Бицюра, начальник медичного відділу Київського протезного заводу, ходить по палатах Центрального госпіталю Міноборони, де лежать поранені в ході АТО, в супроводі молодої людини на протезі. По «живій моделі» абсолютно непомітно, що вона має якийсь дефект. Штучна нога схована під брюками, а рухи настільки плавні, що її легко прийняти за живу.
«Бюджет [на безкоштовне протезування], який нам виділили на цей рік, вичерпано ще в березні, – обурюється Бицюра. – Але ми не можемо залишатися осторонь, коли люди потребують нашої допомоги, – робимо протези на свій страх і ризик, сподіваючись, що держава компенсує ці витрати».
В Україні 20 протезних підприємств, і 12 з них, як і київське, за державний рахунок забезпечують людей з обмеженими можливостями. Сьогодні про свою готовність взяти на себе позапланових клієнтів, яких раптово кинула на них війна, заявили також Ковельський та Львівський протезні заводи.
Фото Таїсії Стеценко
Володимир Федоров поставив на ноги багатьох афганців. Зараз у нього знову дуже багато роботи
Однак поки що ажіотажу не спостерігається. За три тижні Бицюрі вдалося загітувати лише 17 поранених воїнів, і лише один з них розпочав процедуру протезування. Рештою фахівці займуться, щойно ті закінчать основне лікування.
Однак більшість поранених все таки сподівається на закордонну техніку. Аліна Самойленко, мати 20-річного солдата, який втратив ноги в зоні АТО, поки ще не визначилася, де їй протезувати сина.
«Наприкінці вересня у нього буде медкомісія, на якій повинні надати інвалідність і статус учасника бойових дій, – міркує Самойленко. – Тоді я вирішу, їхати йому доліковуватися за кордон або довіритися вітчизняним медикам».
Зайняв вичікувальну позицію і 25-річний кулеметник Едуард Сологор з Пирятина. Наприкінці червня за 30 км від Луганська під час чергування на блокпосту він потрапив під обстріл і внаслідок поранення втратив ногу.
«Волонтери звуть мене протезуватися за кордон, мовляв, там більш якісно. Українські протезисти запевняють, що їхні вироби нічим не поступаються зарубіжним аналогам. Кому вірити, не знаю, – каже Сологор. – Боюся, як би не залишитися біля розбитого корита».
Фото Дмитра Ніконорова
Іван Сологор з Пирятина в зоні АТО втратив ногу. Зараз хлопець підшукує протез
За словами головного технолога Київського протезного заводу Світлани Єрмакової, вітчизняні вироби і так здебільшого імпортні: в Україні роблять тільки культеприймачі, а основні вузли – японських, американських, корейських, німецьких чи навіть російських марок.
Сергій Червонописький, голова Української спілки ветеранів Афганістану, який втратив обидві ноги вище колін в афганській війні, нинішнім воїнам не радить «перебирати харчами». Якщо навіть комусь пощастить роздобути суперсучасний протез, то менш ніж через рік культя атрофується, і потрібно буде ставити новий приймач, пояснює він хлопцям, які лежать у госпіталі.
«Далеко не кожен зможе повторно поїхати на протезування за кордон, а тим більше оплатити високотехнологічний виріб, вартість якого співмірна з хорошою іномаркою, – пояснює Червонописький, який сам ходить на вітчизняних «ногах». – Доведеться надалі задовольнятися українськими, переучуватися ходити. Тому я б рекомендував із самого початку до них звикати».
На всі руки
Олексій Краснощоков, творець ресурсу pidmoga.info, який інформує про протезування в Україні, сам користується ортопедичною технікою і знає, який сумбур в цю сферу внесла війна, що спалахнула на сході країни.
«Українське суспільство ніколи раніше не стикалося з питаннями протезування в таких масштабах, – каже Краснощоков. – Тому інформація про сучасні протезні вироби вельми обмежена і не завжди правдива».
Найчастіше ампутанти стикаються з чотирма основними проблемами: пропозиція неякісних протезів, їхня завищена вартість, пропозиції від некомпетентних посередників і бюрократичні бар'єри
За його словами, найчастіше ампутанти стикаються з чотирма основними проблемами: пропозиція неякісних протезів, їхня завищена вартість, пропозиції від посередників, некомпетентних у цих питаннях, і бюрократичні бар'єри, які заважають отримати якісний виріб.
Чиновники Мінсоцполітики запевняють, що постраждалим бійцям не потрібно буде надавати велику кількість документів. Достатньо паперу, який підтверджує, що людина є учасником АТО, а також висновку військової медкомісії.
Втім, це далеко не єдина бюрократична перешкода. Протез – складний та індивідуальний механізм, наголошує Краснощоков, тому не можна ставити одну комплектацію для всіх.
Недавно столичний суд ухвалив, що комплектувальні протезів не підлягають обов'язковій сертифікації, розповідає експерт, однак у законодавство ці зміни досі не внесені, і влада вимагає їх сертифікувати.
«Чиновники лобіюють інтереси «своїх» фірм, – упевнений Краснощоков. – Наприклад, потрібні мені протези стоп не сертифіковані. Що це означає? Їх не можна купити за бюджетні гроші».
Однак заступник директора департаменту у справах інвалідів Мінсоцполітики Світлана Петруша вважає вимогу сертифікації механізмів законною.
До того ж Мінсоцполітики вже подало до Верховної Ради проект постанови Кабміну, що передбачає можливість виготовляти протези за кордоном за рахунок держави.
Закладених у бюджеті грошей на протезування за кордоном може не вистачити, побоюється Краснощоков, адже вони виділялися з розрахунку минулорічних цін, а курс долара зріс в півтора рази.
Експерт не сумнівається, що в Україні є майстри, які роблять штучні кінцівки не гірше західних колег, і протезуватися зручніше тут, а не за кордоном.
«Якщо треба буде пройти ремонт, то доведеться їхати в країну, де протезувалася людина», – пояснює він.
У Мінсоцполітики, у свою чергу, заспокоюють тих, хто ще не визначився, який протез вибрати. Їхня вартість для учасників АТО певними рамками не обмежена, запевняє Денисова, і держава оплатить те обладнання, яке буде необхідно конкретній людині.
«У разі якщо виготовлення такого протеза в Україні виявиться неможливим, протезувати будуть за кордоном», – резюмує чиновниця.
Друге народження
Після воєн в Афганістані та Іраку США поставили на ноги близько 20 тис. своїх військових, які втратили кінцівки, а частина з них навіть повернулася у стрій
Україна може запропонувати своїм покаліченим солдатам поки лише механічні протези, рухи в яких виконуються за допомогою спеціальних замків, які фіксують обмежену кількість положень.
На їхньому фоні поліфункціональні електронні протези, якими США забезпечили своїх воїнів, постраждалих в Іраку й Афганістані, виглядають мрією. Вони, на відміну від механічних, мають набагато більше варіантів рухів, роблячи їх більш різноманітними і плавними. Взутий у таке обладнання пацієнт може навіть бігати. Крім того, мікропроцесор такого пристрою вивчає ходьбу власника і в майбутньому полегшує раніше виконані руху.
З 2003 року цю техніку за державний рахунок отримали близько 20 тис. американських військовослужбовців, які втратили руки і ноги під час воєн в Іраку й Афганістані
З 2003 року цю техніку за державний рахунок отримали близько 20 тис. американських військовослужбовців, які втратили руки і ноги під час воєн в Іраку й Афганістані. Солдати протягом трьох днів надходили в госпіталь Уолтера Ріда у Вашингтоні, який спеціалізується на лікуванні та реабілітації таких військових.
А через три-п'ять тижнів людину повністю ставили на протези. Причому спеціальні методики вимірювання дозволяють підігнати нові руки і ноги з точністю до десятих часток міліметра.
Система реабілітації госпіталю є настільки ефективною, що пацієнти практично повністю повертаються до повноцінного життя, а деякі й до військової служби. До речі, значну частину паралімпійської збірної США складають ветерани.
Аналогічну програму НАТО запропонувало й Україні, вже укладений договір на протезування 50 співвітчизників, які брали участь в АТО
Навіть більше, у 2014-му з Америки на тих самих протезах повернулися грузинські солдати, які брали участь у російсько-грузинському конфлікті 2008 року. Тепер аналогічну програму НАТО запропонувало й Україні, вже укладений договір на протезування 50 співвітчизників, які брали участь в АТО.
Тим часом на початку березня Агентство передових дослідницьких проектів міністерства оборони США презентувало протез руки, яким людина може відчувати на дотик і навіть керувати ним за допомогою думки. На штучній долоні розміщено кілька сотень сенсорів, які з'єднані з нервовими закінченнями уцілілої частини кінцівки і передають у мозок інформацію про температуру, щільність і навіть текстуру об'єкта.
Кібернетичний протез поки що перебуває на стадії випробувань, й експерти припускають, що коли він надійде в серійне виробництво (імовірно у 2016 році), ціна його становитиме близько $ 100 тис.
***
Цей матеріал опубліковано в №37 журналу Корреспондент від 19 вересня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.