Солдати, які повернулися з АТО, відразу вирушають на іншу війну – з «тиловими пацюками».
Той факт, що вони проливали кров і ходили під кулями, сьогодні доводять чиновникам понад 50 тис. українських військових, пише Руслан Іванов в №49 журналу Корреспондент від 12 грудня 2014 року.
Легше взяти Донецьк, ніж зібрати потрібні документи про те, що ти був на війні. Так невесело солдати АТО жартують про те, як вони намагаються отримати від держави статус учасника бойових дій, який дає право претендувати на два десятки різних пільг. Вони тепер надані їм нарівні з ветеранами Великої Вітчизняної та воїнами-афганцями.
«Паперів потрібно дуже багато, при цьому у військкоматі щодня змінюються вимоги – то один папірець їм потрібно принести, то інший», – обурюється 26-річний запорожець Володимир Цимуш, боєць 93-тьої механізованої бригади, списаний через поранення в запас.
Після кількох тижнів безрезультатного ходіння зі своєї військової частини у військкомат і назад, намагаючись зібрати необхідні документи, Цимуш махнув на чиновників рукою.
За спостереженнями юриста Дмитра Реви, директора правозахисної групи Січ, сьогодні це типова картина.
«Є недосконалість законодавства і складна процедура оформлення статусу учасника бойових дій, – констатує Рева. – А люди, які займаються прийомом документів, часто некомпетентні або недостатньо відповідальні».
Статус учасників бойових дій за три місяці отримали лише 3,8 тис. бійців – близько 8% від всіх претендентів на пільги, яких, за даними Мінсоцполітики, налічується принаймні 50 тис.
У підсумку статус учасників бойових дій за три місяці отримали лише 3,8 тис. бійців – близько 8% від всіх претендентів на пільги, яких, за даними Мінсоцполітики, налічується принаймні 50 тис.
За нинішніх темпів чиновникам знадобиться більше трьох років лише для того, щоб видати всім посвідчення учасників. А то й усі шість – адже, за неофіційними даними, реальна кількість задіяних в операції людей удвічі більша. Так стверджує Андрій Мамалига, глава Київської спілки учасників бойових дій в АТО.
За словами юристів і правозахисників, ситуація посилюється супутніми проблемами – незаконним нарахуванням учасникам війни відсотків за кредитами, невиплатою обіцяних надбавок до зарплати і неможливістю сім'ям загиблих солдат отримати грошову компенсацію і пільги.
Особи, що не діють
Безкоштовні відпочинок у санаторіях, медикаменти та проїзд у всіх видах транспорту, першочергове забезпечення житлом і земельною ділянкою, безвідсоткові кредити на будівництво приватного будинку, 75%-ва знижка на оплату комунальних послуг. За теперішніх часів учасників бойових дій могло б очікувати непогане життя, якби процедура отримання цього статусу була простою і доступною.
Цимушу, коли він забезпечував вогневу підтримку «кіборгам» у Донецькому аеропорту, його командування обіцяло оформити статус за два тижні. Насправді він більше місяця сам оббивав пороги інстанцій, але так і не отримав обіцяного.
Після безрезультатних спроб самостійно виплисти з бюрократичного виру Цимуш просто здав зібрані документи у свою частину. Зараз він чекає, поки командування подасть документи на всіх бійців.
«Тепер сказали, що треба чекати до трьох місяців, – розповідає солдат. – Мовляв, прийде документ, очікуйте. А коли він прийде, через три місяці або через півроку, ніхто не знає».
На відміну від Цимуша, 41-річному Сергію Петренку, військовослужбовцю 39-го мотопіхотного батальйону, і спитати нема з кого. Вже після повернення з АТО його перевели в іншу військову частину.
«У нашому батальйоні мені відмовилися оформляти документи, бо мене вже перевели, а на новому місці тепер кажуть: «Воно нам не треба – возитися з оформленням твоїх паперів», – нарікає Петренко.
В армії бюрократія перебуває у ще більш запущеному стані, ніж у цивільній сфері, стверджують правозахисники.
«Я розумію, що в бойових умовах у командирів немає можливостей вести цю паперову кухню, – пояснює Мамалига. – Та й штаби, де потрібно брати виписки з наказів, перебувають у місцях постійної дислокації поза зоною АТО. Тому і гальмується централізоване подання документів».
Добровольцям навіть не варто намагатися оформити заповітне посвідчення. Їх – а це близько 40 батальйонів по 400 бійців, тобто близько 16 тис. осіб – соцзахист взагалі залишив за бортом
А якщо солдат захоче безпосередньо подати документи у відомчу комісію, йому все одно доведеться звертатися до командира за виписками та довідками – виходить замкнене коло. А добровольцям навіть не варто намагатися оформити заповітне посвідчення. Їх – а це близько 40 батальйонів по 400 бійців, тобто близько 16 тис. осіб – соцзахист взагалі залишив за бортом.
«Чинним законодавством не передбачено визнання зазначеної категорії осіб учасниками бойових дій, а тому вони позбавлені пільг і виплат», – свідчить офіційне роз'яснення на сайті Міноборони.
Соцдопомогу не отримають і сім'ї загиблих добровольців – посмертно статус учасника бойових дій теж не надається.
Навіть більше, без підтримки держави сьогодні ризикують опинитися і воїни регулярної армії. Один з них, не називаючи імені та прізвища, розповів Корреспонденту, що, повернувшись після ротації додому, отримав від командування своєї механізованої бригади в Запорізькій області пропозицію, від якої не можна відмовитися: або він добровільно повертається в зону бойових дій, або його виключать зі списків на отримання статусу їхнього учасника.
Мамалига вважає, що таким чином можна шантажувати лише найбільш неінформованих солдатів.
«Будь-який юрист їм скаже, що вони вже мають право на цей статус, і ніякий командир не може їх його позбавити», – пояснює експерт.
Однак і посвідчення ветерана АТО ще не гарантія того, що його власнику вдасться скористатися перевагами, які воно гарантує. За словами Марини Коваленко, юриста і співавтора проекту Воєнрада з правової допомоги бійцям АТО, вже зараз її підопічні – воїни, мобілізовані з цивільної сфери, – опинилися під загрозою позбавлення своїх робочих місць та службового житла.
Перша хвиля мобілізації почалася 18 березня, і за законом за людиною, яка потрапила під неї, зберігається робоче місце та середній заробіток протягом року, каже експерт. Але після закінчення цього терміну роботодавець може таку людину звільнити. Оскільки терміни оголошення демобілізації першої хвилі навіть не визначені, ця проблема дуже скоро стане системною і масовою, прогнозує Коваленко.
Ще одна неприємність чатує на бійців з боку банківської системи. Щоправда, це стосується лише тих, у кого є непогашені кредити. Хоча Кабмін своєю постановою заборонив банкірам нараховувати учасникам АТО відсотки, вони продовжують це робити.
А держава, зі свого боку, навпаки, діє, досі не виплачуючи мобілізованим з держбюджету належні їм за законом компенсації до зарплати в розмірі середнього заробітку. Отримувати гроші ветерани АТО повинні за місцем роботи, але чиновники кажуть, що поки що у них немає механізму цієї процедури.
Афганський синдром
Воїн-афганець Мамалига, який встиг побувати добровольцем і на нинішній війні, командуючи відділенням у батальйоні Айдар, порівнює минуле і майбутнє.
«Я отримав статус учасника бойових дій ще в лютому 1989 року – щойно в'їхав на територію Радянського Союзу з Афганістану, – згадує він. – Нас сфотографували і через кілька днів прямо на кордон привезли посвідчення. Все було дуже чітко. Зараз зовсім протилежна ситуація».
В українських реаліях, поки військовий отримає посвідчення, його папери повинні пройти сім кіл чиновницького пекла. Спочатку командир частини подає документи у профільну відомчу комісію, потім звідти вони йдуть у міжвідомчу комісію, далі – на розгляд Держслужби у справах ветеранів та учасників АТО.
Не рятує ситуацію і положення про те, що боєць має право сам займатися ходінням по кабінетах.
«Оформити індивідуально практично неможливо, – упевнений Рева. – Є ряд наказів, які оформляються на всю частину, і зробити з них виписку окремому бійцеві технічно дуже складно. Та й щоб її отримати, потрібно з місця дислокації їхати у штаб АТО, а в багатьох випадках це нереально».
У відповідь на це Артур Дерев'янко, голова Держслужби у справах ветеранів та учасників АТО, рапортує, що проблем з наданням статусу сьогодні немає ні в кого, за винятком добровольців і загиблих воїнів.
«Але ми вивчаємо кожен окремий випадок, – запевняє чиновник, – хоча і змушені працювати з коліс, адже служба створена тільки у вересні».
Громіздкість і заплутаність процедури та законодавства на руку тим, хто, маючи до АТО дуже опосередкований стосунок, намагається до нього «примазатися» задля отримання пільг
Громіздкість і заплутаність процедури та законодавства, на думку експерта, на руку тим, хто, маючи до АТО дуже опосередкований стосунок, намагається до нього «примазатися» задля отримання пільг.
«Зараз статус учасника бойових дій активно отримують так звані військові туристи, які оформляли собі короткострокові відпустки в зону АТО, – розповідає Рева. – Фактично вони там навіть не перебували, але, використовуючи свої зв'язки і можливості, отримують статус».
На думку юристів, найгостріший законодавчий момент у проблемі пільговиків – це добровольці, які взагалі опинилися поза відомостями на отримання пільг. Правда, сьогодні у них з'явилася слабка надія: у парламенті зареєстровано законопроект про визнання цієї категорії учасниками бойових дій.
Там же, вважає Коваленко, потрібно виписати процедуру отримання допомоги сім'ями загиблих бійців, які не встигли оформити статус. На додачу експерт наполягає на тому, щоб держава краще інформувала бійців про їхні права. За її словами, багато проблем виникає через необізнаність людей.
За процедурою документи на солдата командир частини зобов'язаний передати до комісії з надання статусу протягом місяця після того, як той перестав виконувати обов'язки у зоні АТО, наводить приклад Коваленко. Але часто бійці вимагають статусу ще будучи на передовій, і, природно, не отримують його. Через це у солдатів створюється враження, що їх хочуть залишити без документів.
Мамалига згоден з колегою і вже замовив наклад брошури для учасників АТО з повним зведенням усіх законодавчих актів, що їх стосуються. А заразом він говорить про те, що Антитерористичний центр зобов'язаний документально систематизувати місця проведення бойових дій та їхні періоди, щоб максимально обмежити отримання статусу «військовими туристами».
Правозахисники намагаються підбадьорити солдатів: мовляв, потрібно бути наполегливішими у своїх претензіях до чиновників
Правозахисники намагаються підбадьорити солдатів: мовляв, потрібно бути наполегливішими у своїх претензіях до чиновників, тоді оформити посвідчення вдасться. Хоча Мамализі відомі приклади афганців, які досі не отримали статус учасника бойових дій.
Він нагадує фразу, що стала тоді крилатою і звучала з вуст чиновників, які відмовляли в допомозі ветеранам: «Я вас в Афганістан не посилав». Мамалига побоюється, що історія повториться.
«Думаю, і на цій війні буде чимало рядових солдатів, які не зуміли довести, що воювали, – передбачає він. – Зате буде багато військових чиновників і цивільних, які цей статус незаслужено отримають».
***
Цей матеріал опубліковано в № 49 журналу Корреспондент від 12 грудня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.