Корреспондент провів день у найбільшій психіатричній лікарні країни.
Її пацієнти готуються до новорічних свят і не поспішають повертатися в набагато більш божевільний на їхній погляд світ за межами лікарні, пише Вероніка Мелкозерова у №51 журналу Корреспондент від 26 грудня 2014 року.
У майстерні Київської психоневрологічної лікарні № 1 ім. Павлова, в народі просто Павлівки, за широким столом пацієнти майструють орігамі – різдвяні зірки та інші новорічні прикраси.
Повненький чоловік років 60 з бородою захоплено вирізає з картону символ майбутнього року за китайським календарем – білу вівцю. «Дивіться, який я хороший хлопчик! Всю крейду в коробочку склав, після того як використав», – хвалиться він успіхами.
Запитання Корреспондента про те, як мешканці Павлівки відзначатимуть Новий рік, блондинці середнього віку, яка захоплено складає з паперу журавлика, здається банальним. «Прикрасимо все тут і одягнемо костюми, – просто відповідає вона. – Ви що, костюмів не одягали на Новий рік?!».
Заступник головного лікаря Павлівської лікарні Олександр Новосельський, присутній під час розмови, просить не надто втомлювати його підопічних розпитуваннями. «Ми сповідуємо принцип приватності, тому не розголошуємо особистих даних наших пацієнтів, – зауважує він. – Попрошу вас у вікна не зазирати і не фотографувати обличчя пацієнтів. У нас з цим суворо».
Павлівка, заснована понад 200 років тому, є найбільшою психіатричною лікарнею не тільки в Україні, але й у Європі. Її 30 відділень на 1,5 тис. місць займають площу 42 га
Павлівка, заснована понад 200 років тому, є найбільшою психіатричною лікарнею не тільки в Україні, але й у Європі. Її 30 відділень на 1,5 тис. місць займають площу 42 га, і зараз у ній лежать 1.100 хворих. Для порівняння: найбільша в Україні харківська лікарня швидкої допомоги розрахована на 1 тис. ліжок.
За нинішнього рівня фінансування охорони здоров'я утримувати таку кількість пацієнтів – завдання не з легких.
«Ситуація з їжею в цій лікарні дуже важка, – розповідає відомий український психіатр, член Асоціації психіатрів України, який попросив не називати його ім'я і прізвище в статті. – Якщо в решті лікарень держава виділяє десь по 6-8 грн на людину, то в психлікарні № 1 на одного хворого на день виділяють гривню на харчування».
Фото Дмитра Ніконорова
Пацієнти Павлівки готують прикраси до Нового року
Новосельський критичну ситуацію з харчуванням, а також медикаментами вуалювати не намагається. «Годуємо пацієнтів за рахунок благодійних внесків та спонсорської допомоги», – каже він.
Правда, як би погано не було, душевнохворі після лікування не поспішають повертатися у зовнішній світ. За словами експерта з Асоціації психіатрів, багато з тих, хто страждає на тривогу і безсоння, живуть у стінах клініки роками, а більше половини пацієнтів Павлівки – абсолютно адекватні люди, чия хвороба перебуває в стадії ремісії.
Адміністрація клініки цей факт заперечує, однак і не приховує, що часом виникають труднощі з випискою пацієнтів. «Не хочуть іти, – пояснює Ігор Дубінін, завідувач відділенням № 2. – А ті, що повертаються, кажуть, що дурдом не у нас у Павлівці, а за її стінами».
Всі у захваті від Павлівки
У лікарні панує передноворічна атмосфера: коридори прикрашені гірляндами. Святковий антураж – справа рук пацієнтів. Це частина арт-терапії так само, як і підготовка святкової вистави.
Новорічний спектакль готує місцевий театр Будьмо, чия трупа складається з десяти тутешніх мешканців і виступає не тільки в лікарні.
«Шкода, що ви не встигли на наш Pavlov-fest, який ми відіграли на кіностудії Довженка 19 грудня», – щиро жалкує, зустрічаючи Корреспондент, Віктор Боровик, актор, режисер театру і скульптор в одній особі, а за сумісництвом пацієнт Павлівки з 22-річним стажем.
Фото Дмитра Ніконорова
Віктор Боровик живе у Павлівці вже 22 роки
У рамках цього відкритого фестивалю, який відбувається з 2011 року, пацієнти демонструють свої таланти – танці, живопис і драматичне мистецтво.
65-річний Боровик одягнений у джинсовий костюм, а довге сиве волосся, розкішні вуса і дивовижна манера жестикулювати видають у ньому творчу натуру.
«Ось, дивіться! Це я в ролі Просперо в уривку з п'єси Шекспіра Буря. Це наш виїзний спектакль, – хвалиться Боровик, показуючи фото. – Зараз готується великий проект – пишемо сценарій спектаклю Ейфелева вежа за однойменною поемою теж нашої пацієнтки».
Ольга Кравченко, художниця театру і доглядач музею лікарні, з усмішкою згадує випадок з життя театру. «Нещодавно наші пацієнти давали свій власний спектакль у [столичному] театрі Колесо, – розповідає вона. – Глядачі були в захваті, і дуже здивувалися, коли дізналися, що дві машини швидкої допомоги, які весь час чергували біля входу в театр, привезли акторів».
Боровик тим часом переходить до інших своїх талантів, демонструючи пластилінову скульптуру – вертоліт з величезними червоними лопатями, зліпленими у вигляді квіткових пелюсток. «Я на таких літав в Афганістані», – називає він джерело свого натхнення.
Повернувшись з війни, Боровик довго не міг пережити побачене там, і після кількох спроб суїциду в 1990-х потрапив до Павлівки. З того часу його хвороба давно перейшла в стадію ремісії, проте воїн-афганець не поспішає залишати клініку
Повернувшись з війни, Боровик довго не міг пережити побачене там, і після кількох спроб суїциду в 1990-х потрапив до Павлівки. З того часу його хвороба давно перейшла в стадію ремісії, проте воїн-афганець не поспішає залишати клініку.
Тут, за його словами, він знайшов себе. У Павлівці у Боровика крім рідної койки є ще й творча майстерня. Це його царство, населене химерними картинами і скульптурами.
«Мене на нашому недавньому майстер-класі порівняли з Густавом Клімтом. Я малюю чи то в техніці модерну, чи то примітивізму! У живописі і театрі я розчиняюся», – розповідає про себе Боровик.
Арт-терапія багатьом пацієнтам допомагає краще медикаментозного лікування. Не менш важлива частина лікувальної зони Павлівки – живий куточок
За словами Новосельського, арт-терапія багатьом пацієнтам допомагає краще медикаментозного лікування. Коли на спектакль приходять пацієнти і бачать на сцені своїх сусідів по палаті, які реалізували себе у творчості, вони прямо на очах змінюються – кращої реабілітації і не придумаєш.
Не менш важлива частина лікувальної зони Павлівки – живий куточок. Папуги, ящірки, улюблениця публіки шиншила, молодий удав, варан й акваріумні рибки – головні спеціалісти із зоотерапии.
Тварини сусідять з пацієнтами відділення № 2 з правом вільного виходу. Тут панує зовсім не лікарняна атмосфера: у коридорах накурено, під ногами в'ються кішки. Вони – теж частина терапевтичного зоокуточка, але, як і люди, – з вільним виходом.
Тварини, а також арт-терапія допомагають пацієнтам краще за медикаменти
«Спасибі, що прийшли, мої дорогі! Ви – царі для мене! Імператори!» – зустрічає Корреспондент один з місцевих жителів Микола, по-дитячому наївно усміхаючись і складаючи долоні в молитовному жесті.
«Коля, не бешкетуй! Краще розкажи, що тобі подарували на День Святого Миколая», – по-свійськи гамує його запал завідувач відділенням Дубінін. Микола витягується у стійці смирно і доповідає про вміст подарунка: «Цукерки шоколадні, вафлі Артек і дві апельсинки».
У 2-му відділенні, на відміну від інших, немає спостережних палат – закритих, як камери. Навіть більше, тутешнім пацієнтам дозволяється ходити додому і навіть на роботу за межами клініки
У 2-му відділенні, на відміну від інших, немає спостережних палат – закритих, як камери. Навіть більше, тутешнім пацієнтам дозволяється ходити додому і навіть на роботу за межами клініки. Є й умови для фрілансу – деякі палати забезпечені Wi-Fi і комп'ютерами.
«Журналісти?! А я фотограф!» – вітає Корреспондент пацієнт Володимир. Підтверджуючи свій статус, він показує власноруч зроблені знімки Президента Петра Порошенка на одному з офіційних заходів.
Пацієнта психлікарні у фотографі видають хіба що прищіпки для білизни, що прикрашають його одяг як брошки. У палаті Володимира цілих два комп'ютери – для нього і сусіда – програміста і дизайнера.
«Ви не думайте, ці комп'ютери тільки перед вашим приходом поставили, а так нас вже в такий час тримають у гамівних сорочках», – жартує Володимир.
Дім 2
Людьми з мінімальними психічними порушеннями, які утримуються у найстарішому, 25-му, відділенні сестринського догляду, в цивілізованих країнах займаються соціальні служби.
Їхня головна проблема аж ніяк не медична – відсутність родичів і житла. Тому тутешнім медикам доводиться більше займатися побутовими питаннями, а не лікуванням, – відновити втрачені документи, допомогти оформити пенсію.
Людьми з мінімальними психічними порушеннями, які утримуються у найстарішому, 25-му, відділенні сестринського догляду, в цивілізованих країнах займаються соціальні служби. Їхня головна проблема аж ніяк не медична – відсутність родичів і житла
Втім, у клініки повний рот таких турбот, які вона вирішує без участі держави. Приміром, ремонт у 2-му відділенні довелося робити за рахунок благодійних внесків хворих та їхніх родичів.
Він виявився настільки косметичним, що приміщення змогло цілком зберегти свою автентичність – мощена дошками підлога, антикварні ліжка з тумбочками і навіть камін.
«У нас стара сантехніка, постійно рвуться труби, – продовжує список комунальних бід Новосельський. – Лікарня велика, і є корпуси, яким понад 100 років».
За словами заступника головного лікаря, лікарня не отримує достатнього фінансування і на медикаменти. «Ну й зарплати залишають бажати кращого», – додає він. Оклад медсестри вищої категорії зі стажем становить 1.200 грн. Платня лікарів трохи вища.
Експерт Асоціації психіатрів вбачає корінь проблеми в шалено роздутому стаціонарі і взагалі надлишку таких клінік в Україні. Тільки у Київській області їх три. В країні не може бути такої кількості психічнохворих, які потребують госпіталізації
Вищезгаданий експерт Асоціації психіатрів вбачає корінь проблеми в шалено роздутому стаціонарі і взагалі надлишку таких клінік в Україні. Тільки у Київській області їх три.
В країні не може бути такої кількості психічнохворих, які потребують госпіталізації, упевнений він. Через те що за законом пацієнтів не можна тримати тут більше місяця, їх періодично виписують, щоб на наступний день прийняти знову.
Цей спосіб застосовують далеко не тільки в цьому медзакладі, наголошує експерт, адже адміністрації бояться скорочення ліжок, а отже – і фінансування.
«Таких махінацій у нас бути не може, – парирує Новосельський. – Адже є комісії з департаменту, які можуть у будь-який момент прийти і підняти історію хвороби пацієнта».
Випадок Боровика лікар називає винятковим. Мовляв, йому дозволили жити в лікарні, оскільки він допомагає санітарам доглядати за пацієнтами, а під час арт-терапії дає їм майстер-класи, надихаючи своїм прикладом.
Лікарі не заперечують, що не можуть відмовити у прийнятті хворим, які вже виписалися і просяться назад
Однак лікарі не заперечують, що не можуть відмовити у прийнятті хворим, які вже виписалися і просяться назад. «Адже у кожного є вже встановлений діагноз, – пояснює Новосельський. – Та й абсолютно здорових пацієнтів у лікарні немає».
Для багатьох, наприклад, для самотніх людей похилого віку, Павлівка – єдине місце, де вони можуть спокійно і з комфортом доживати останні роки.
Повернення у звичайне життя для багатьох виписаних є дуже травматичним, зазначають фахівці. За стінами лікарні люди обтяжені численними обов'язками, а тут не мають нічого вирішувати і ні за що боротися.
Тому часто українці або не поспішають залишати межі клініки, або поспішають повернутися назад. «Цим людям важко приготувати собі обід, а платіжки за комунальні послуги викликають у них напад паніки», – пояснює В'ячеслав Костюченко, завідувач Центром медико-соціальної реабілітації хворих з важкими хронічними і психічними розладами клініки.
Крім того, пацієнти Павлівки, оточені товаришами з нещастя, не відчувають ворожості навколишнього світу і живуть бурхливим громадським життям. У коридорах відділення № 2 хлопці, збившись біля вікна, слухають музику і курять, передаючи один одному навушники.
Старші люди жваво дискутують, обговорюючи останні теленовини. І тільки Микола в очікуванні свого імператора стоїть осібно, про щось тихо розмовляючи сам із собою.
***
Цей матеріал опубліковано в №51 журналу Корреспондент від 26 грудня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.