В умовах жорсткої економії безкоштовні онлайн-курси стають альтернативою вузам.
Українці отримують західну вищу освіту, економлячи десятки тисяч гривень, пише Руслан Іванов у №8 журналу Корреспондент від 27 лютого 2015 року.
Ярослав Сорочан, 19-річний киянин, два роки вивчає програмування у найкращих зарубіжних школах і вже отримав першу роботу – в Національному авіаційному університеті (НАУ). При цьому за свою освіту він досі не заплатив жодної копійки, заощадивши близько 19 тис. грн – такою є вартість навчання, наприклад, в одній з найпопулярніших шкіл програмування, codeschool.com.
Майбутньому IT-фахівцю вистачило знань, отриманих на безкоштовних онлайн-курсах, популярність яких в Україні зростає. Число прихильників цієї системи навчання обчислюється вже сотнями тисяч. Приміром, нещодавно відкрита вітчизняна платформа безкоштовних курсів Prometheus лише за три місяці роботи отримала понад 50 тис. зареєстрованих користувачів.
За прогнозами експертів, кількість онлайн-студентів у країні до кінця року сягне 250 тис. осіб
За прогнозами експертів, кількість онлайн-студентів у країні до кінця року сягне 250 тис. осіб. Для порівняння: світова аудиторія найбільших безкоштовних освітніх інтернет-ресурсів становить десятки мільйонів осіб. Приміром, у Сoursera – більш ніж 11,5 млн, у Codecademy – понад 24 млн.
В українців, які опинилися у важкій економічній ситуації, є особливий привід не відставати від світового тренду. Отримання нових знань для багатьох стає питанням виживання. З цим пов'язані пошуки нової роботи, шанси втриматися на старому місці й економія сімейного бюджету під час підготовки дитини до вузу. Багатьом сьогодні не по кишені репетитори і додаткова освіта.
«Люди різного віку та професій – від абітурієнтів та студентів до професіоналів. При цьому приблизно 6% учнів старше 55 років», – описує аудиторію безкоштовних онлайн-курсів в Україні Іван Примаченко, співзасновник Prometheus.
Стенфорд для всіх
Сьогодні пройти навчання у Стенфорді, Женевському, Єльському або Единбурзькому університеті можна не просто не встаючи з дивана, але й жодного разу не використавши платіжну картку. Ці та інші вузи пропонують безкоштовні програми на популярних освітніх платформах coursera.org, edx.org і десятці інших. Причому вони включають навіть невеликий відсоток курсів російською мовою.
З недавнього часу в системі загальнодоступної онлайн-освіти з'явилися й українські вузи – Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Національний технічний університет КПІ, Києво-Могилянська академія. Вони роблять ставку на специфіку вітчизняного попиту – підготовку до зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО), IT-сферу, бухгалтерію, маркетинг.
Користування їхніми безоплатними послугами дозволить істотно заощадити сімейний бюджет. Наприклад, відвідування комерційних курсів з підготовки до ЗНО з одного предмета коштує мінімум 2,5 тис. грн. Стільки ж вартує освоїти ази маркетингу, бухгалтерії та програмування. А за вивчення основ комп'ютерної графіки доведеться викласти від 4 тис. грн.
Закордонне навчання ще дорожче, підрахував Сорочан. Місяць онлайн-навчання в хорошій школі коштує близько $ 30. Оволодіння однією з мов програмування на прийнятному рівні вимагає до двох років, а в грошовому вираженні – понад $ 700.
Випускники безкоштовного онлайну впевнені: їхні знання нітрохи не гірше за оплачені.
«Курси допомогли мені освоїти програмування з нуля, – відверто каже Сорочан, який є також другокурсником Інституту інформаційно-діагностичних систем при НАУ. – У першому семестрі я цей предмет ледве витягнув на трійку, а вже у другому здав на відмінно і допомагав однокурсникам».
Частково він згоден, що платні ресурси подають матеріал більш зрозуміло. Але в цілому багато залежить від бажання користувача досконально розібратися в предметі: захоче – вивчить.
Такий досвід є й у Примаченка.
«Я за освітою історик, але вирішив освоїти програмування, – розповідає він. – Навчався на безкоштовних зарубіжних онлайн-ресурсах і переконався в їхній ефективності. Якщо гуманітарій може освоїти програмування, не сплачуючи жодної копійки, то це дійсно працює».
Тепер Примаченко впевнений у хибності твердження, що, мовляв, за якісну освіту обов'язково потрібно платити.
Втім, з ними готова посперечатися 32-річна одеситка Олена Іщенко, яка зараз перебуває в пошуку роботи й одночасно намагається, за її словами, підвищити свою вартість на ринку праці.
Іщенко брала участь у низці вільних вебінарів з реклами та маркетингу, але цілісної картини не отримала. З десяти актуальних прийомів щодо залучення рекламодавця на безкоштовному семінарі розкажуть максимум про два, зазначає вона, інше – вже за гроші.
«Навіщо знання роздавати безкоштовно? – дивується одеситка. – Це або несерйозно, або щось тут не так».
Шість Могилянок
Віталій Мазуренко, керівник одного з провідних ресурсів у сфері тренінгових послуг, training.com.ua, запевняє: за безоплатністю онлайн-курсів ніякого підступу немає – це лише маркетинговий інструмент для продажу інших, більш поглиблених навчальних програм. Причому в програші не залишається ні вчитель, ні учень, додає він.
«Для компаній, які проводять такі заходи, це реклама, піар і набір контактів потенційних клієнтів, – пояснює Мазуренко. – А учасник отримує потрібну прикладну інформацію, яку відразу ж може використовувати».
Наприклад, українська Бізнес-школа лідерів проводить безкоштовні вебінари з менеджменту Майстер управління, роблячи доступним лише один з 30 розділів курсу і приваблюючи користувачів освоїти решту масиву знань. Але вже платно: вартість – 3 тис. грн за повний обсяг.
Державні вузи в цьому сенсі вигідно відрізняються – вони дають курс в повному обсязі, але мотиви у них схожі – популяризація навчального закладу, залучення абітурієнтів на платне навчання. З міркувань напрацювання престижу у вільний доступ викладають свої курси й окремі викладачі, каже Примаченко.
«Для багатьох важливо працювати з величезною аудиторією в сотні тисяч людей і бути впізнаваними», – наголошує експерт.
За його словами, він не встигає обробляти заявки від київської професури, яка буквально стоїть у черзі на запис лекцій на Prometheus.
Один із викладачів цієї платформи – Олексій Геращенко, фінансист-практик, який викладає в Києво-Могилянській бізнес-школі, – з гордістю розповідає, що його безкоштовний курс Фінансовий менеджмент зібрав близько 20 тис. осіб.
«Це шість Києво-Могилянських академій, або майже цілий Університет Шевченка, – пишається він. – В цьому особливість онлайн-курсів: можна вчити відразу дуже багато людей».
При цьому Геращенко наголошує, що заробляє на життя іншими способами – як бізнес-тренер, консультант і викладач бізнес-школи. Мовляв, його наукова місія в Мережі суто гуманітарна.
«В Україні низький рівень розуміння економіки, фінансової культури, – пояснює він своє бажання навчати безкоштовно. – Через це багато помилок і стереотипів, мало особистої ініціативи. Я хочу вплинути на це».
Хоча власники платформ запевняють, що рівень їхнього викладацького складу забезпечений ретельним добором лекторів, в експертів все-таки викликає скепсис такий спосіб навчання
Хоча власники платформ запевняють, що рівень їхнього викладацького складу забезпечений ретельним добором лекторів, в експертів все-таки викликає скепсис такий спосіб навчання. І не тільки тому, що багато безкоштовних курсів – лише сильно урізані платні і не дають ні диплома, ні навіть сертифіката про їхнє закінчення.
За спостереженнями Мазуренка, приблизно половина відвідувачів таких вебінарів не планує в майбутньому витрачатися на освіту – їх просто приваблює слово «безкоштовний».
«На таких заходах вони намагаються отримати якусь інформацію, і, можливо, у них це навіть виходить. Але системного розуміння питання таким чином домогтися не можна», – вважає Мазуренко.
Отримання знань з Мережі навряд чи можна розглядати як альтернативу повноцінній вищій освіті – це лише поштовх, напрям у розвитку
Тому отримання знань з Мережі навряд чи можна розглядати як альтернативу повноцінній вищій освіті – це лише поштовх, напрям у розвитку. У цій ситуації довгострокові вузівські загальнодоступні онлайн-програми мають всі шанси істотно потіснити з ринку освітніх послуг низькопробні комерційні курси.
«Приєднання провідних вузів до програм безкоштовного навчання остаточно поставить крапку в питанні про те, наскільки це серйозно», – резюмує Примаченко.
За його оцінкою, виходячи з динаміки зростання числа користувачів, у найближчі п'ять років щонайменше 3-4 млн співвітчизників отримають освіту з відкритих онлайн-джерел.
***
Цей матеріал опубліковано в № 8 журналу Корреспондент від 27 лютого 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.