Конвенцію Ради Європи з боротьби з насильством проти жінок Україна підписала ще в 2011 році, але так і не імплементувала в законодавство.
Ратифікація Стамбульської конвенції була одним із закликів, що звучали під час маршів жінок, які пройшли 8 березня в різних містах України. Цю міжнародну угоду Ради Європи щодо боротьби з насильством проти жінок Україна підписала ще в 2011 році.
Насильство над жінками залишається однією з найгостріших соціальних проблем в Україні, а Стамбульська конвенція є одним з найдієвіших міжнародних актів у сфері захисту прав жінок. Корреспондент.net розповідає, чому Україна не ратифікувала документ.
Головний документ щодо захисту прав жінок
Цьогоріч у Києві на марш за дотримання прав жінок вийшло понад 2,5 тисячі осіб. Організаторами маршу виступила низка правозахисних організацій, таких як Український жіночий фонд, Amnesty International Україна, Insight LGBTQ та інші.
Учасниці тримали в руках банери і транспаранти з такими гаслами: "Фемінізм - це свобода вибирати", "Одяг - не натяк", "Я вчилася шість років не на прикрасу колективу", "Маю право на гідні пологи", "День матері і жінки - кожного дня", "Досить прикривати нерівність традиціями".
Серед гасел також було "Стамбульській конвенції - так!". Цей міжнародний документ про запобігання насильству проти жінок став ще більш актуальним під час пандемії коронавірусу.
За даними міністерства соціальної політики, в 2020 році кількість офіційних звернень з приводу домашнього насильства зросла на 66 відсотків, порівняно з 2019 роком. 86 відсотків таких звернень надійшло саме від жінок. Тільки за десять місяців 2020 року жінки в Україні 174 386 разів повідомляли про домашнє насильство.
У 2021 році Стамбульська конвенція відзначила десяту річницю. На сьогодні її ратифікували 34 країни, що дозволило налагодити широку співпрацю з питань насильства проти жінок.
Це перший міжнародний юридично зобов'язуючий законодавчий акт, покликаний захищати права жінок у всьому світі і в будь-який час - як у мирний, так і в періоди воєн. Він фіксує загальні принципи, як ці права повинні захищатися.
Конвенція Ради Європи про попередження насильства відносно жінок і насильства в сім'ї та боротьби з ним встановлює кримінальну відповідальність.
Україна не ратифікувала Стамбульську конвенцію, але частина її положень включені в законодавство. Минулоріч президент Володимир Зеленський після петиції пообіцяв внести до Верховної Ради проект про ратифікацію, але справа не просунулася.
Вперше український парламент голосував з цього питання в 2016 році - і законопроект провалився: більшість депутатів вирішили, що в конвенції містяться "норми, які не прийнятні для українського суспільства і української духовності".
Основним каменем спотикання стали поняття "гендер" і "гендерна ідентичність", що містяться в тексті конвенції. Нардепи вирішили, що поява цих понять у законодавчому полі може послужити підставою для подальшої підміни "звичного поняття біологічної статі" і сприяти пропаганді одностатевих шлюбів.
Проти ратифікації також виступила Рада церков, яка вважає, що документ несе в собі "неприпустимі загрози" для інституту сім'ї в Україні, і запевнив, що "робитиме все", щоб не допустити ратифікації Стамбульської конвенції.
При цьому під гендером у тексті документа розуміється "соціально закріплені ролі, поведінка і діяльність, які певне суспільство розглядає як властиві жінкам і чоловікам". Це слово покликане, зокрема, підкреслити, що жінка нерідко піддається насильству саме тому, що вона - жінка.
"Однак цей термін пов'язують як з руйнуванням сімей, так і з введенням якоїсь третьої статі", -
цитує Громадське Марину Легеньку, віце-президента громадської організації
Ла Страда Україна.
Один з організаторів об'єднання За сімейні цінності в парламенті, нардеп від Слуги народу Святослав Юраш вважає, що поняття статі та гендеру тотожні, а якщо ввести поняття гендеру в законодавство, з часом, на його думку, це дозволить взагалі змінити такі дефініції, як "чоловік" і "жінка".
"Якщо ми встановимо, що стать вибирають, а не народжуються з нею, це стане великою проблемою для суспільства, яке чітко розуміє, що існують тільки дві статі або "гендери", і необхідно формувати для них рівні, але при цьому різні поняття їх максимальних перспектив", - вважає Юраш.
Керівник київського бюро фонду Heinrich Böll Foundation Сергій Сумленний також говорить про відсутність політичної волі для прийняття такого рішення.
"Я не думаю, що Зеленський або Рада, у яких купа інших питань - від загострення на Донбасі до розколу фракції Слуга народу - будуть концентруватися на питанні конвенції, яке є дуже суперечливим", - сказав експерт.
В Євросоюзі неодноразово закликали українську владу імплементувати всі положення чинного законодавства, посилити систему заходів і реагування на домашнє насильство, а також припинити негативне ставлення до згаданих питань серед представників влади.
У травні 2020 року ООН також закликала Верховну Раду прискорити ратифікацію Стамбульської конвенції. Це сталося після того, як петиція про ратифікацію конвенції на сайті Офісу президента набрала більш як 25 тисяч голосів.
Відзначимо, що з 2017 року в Україні діє окремий закон про протидію домашньому насильству, але він враховує положення Стамбульської конвенції лише частково.
Згідно з українським законом, умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства відносно подружжя або колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних чи близьких відносинах, карається позбавленням волі до п'яти років.
Ратифікувавши конвенцію, Україна зобов'язана буде привести своє законодавство у відповідність з усіма стандартами цього документа, а спостерігати за цим буде моніторинговий комітет Ради Європи.
Україна зможе отримати профільну підтримку міжнародної спільноти з усіх питань, пов'язаних з боротьбою з домашнім насильством.