Що потрібно українським політикам для виходу з політичної кризи, запитує Євгенія Вецько у матеріалі, опублікованому у №4 журналу Корреспондент від 31 січня 2014 року.
Скасування законів від 16 січня на Майдані сприйняли більш ніж спокійно. Опівдні вівторка за трансляцією на великому екрані спостерігало кілька сотень людей. Прийняті рішення вони зустрічали стриманими оплесками, одиночними вигуками «Молодці!» на адресу регіоналів і «Ганьба!» на адресу комуністів.
Більшості жителів площі було не до того. Волонтери розвантажували машини з дровами і тушонкою, кухарки метушливо роздавали чай та їжу, які швидко охолоджувалися на морозі. На вул. Грушевського хлопці в касках патрулювали головну барикаду зі згорілих машин і будували крижаний жолоб для струмка, що тече по узбіччю дороги. Ніякої урочистості моменту не відчувалося.
Перша ластівка
У вівторок без обговорення і пакетом депутати визнали такими, що втратили чинність, 9 з 12 документів, прийнятих 16 січня. Серед скасованих норм – заборона збору інформації про суддів та правоохоронців, отримання громадськими організаціями статусу іноземних агентів, купівля sim-карток за паспортом, спрощена схема позбавлення повноважень депутатів, заборона руху в колонах більше п'яти автомобілів і багато інших положень, що викликали обурення опозиційно налаштованих громадян. Заразом відбулася відставка уряду Миколи Азарова, якої Майдан вимагав із першого дня протестів.
В іншому компромісу сторони поки що не досягли. Каменем спотикання став закон про амністію учасників протестів: і опозиція, і Партія регіонів висувають до документа свої вимоги. Регіонали наполягають, що закон повинен набути чинності після того, як мітингувальники звільнять всі адміністративні будівлі протягом 15 днів. Опозиція – що під новий закон не повинні потрапити ті, хто скоїв вбивства і брав участь у викраденні людей, нападав на журналістів і застосовував тортури до учасників протистояння.
У Верховній Раді зареєстровано два законопроекти про амністію: Юрія Дерев'янка (позафракційний депутат) і регіоналів Дмитра Шпенова та Віталія Журавського. Який документ набере більшість голосів, на момент здачі номера відомо не було – засідання Ради тривало.
Жодного компромісу і в питанні повернення до Конституції 2004 року. Регіонали пропонують не поспішати і створити комісію, яка займеться зміною Основного закону.
«Це досить трудомістка робота, що вимагає великих витрат – розумових і тимчасових. Тому ми дійшли думки, що в парламенті буде створена спеціальна комісія, яка почне займатися цим питанням», – сказав лідер фракції ПР Олександр Єфремов.
Чи піде на умови влади опозиція, поки що невідомо. Якщо представники громадських організацій та активісти Майдану вимагають вирішувати проблему тут і зараз, то лідери Батьківщини, УДАРу та Свободи приймати рішення не поспішають, посилаючись на юридичні нестиковки.
«Конституція 2004 року передбачала обрання парламенту за пропорційною системою. Ми в принципі не проти проведення дострокових парламентських виборів, але, на нашу думку, вони б мали бути разом з президентськими виборами достроковими ... Який сенс йти на повернення Конституції 2004 року, якщо парламент розпустять, а Президент залишиться з значною частиною своїх повноважень?» – міркує голова ВО Свобода Олег Тягнибок.
Якщо опозиція визначиться, то питання про процедуру перегляду Основного закону має бути вирішене вже на початку лютого.
Засідання триває
Тим часом Майдан розходитися не збирається.
«Агресія породжує агресію, а коли влада йде на поступки, виникає бажання домогтися виконання всіх вимог, – пояснює Корреспонденту політтехнолог Сергій Гайдай. – Тобто поступки стають мотивацією».
Навіть адміністративні будівлі, звільнення яких вимагає Партія регіонів, навряд чи будуть залишені мітингувальниками, заявляють в керівництві Батьківщини. Ці будівлі мають стратегічне значення для повстанців.
Крім того, в опозиції вказують на те, що закон про скасування законопроектів не підписаний ні спікером Верховної Ради, ні Президентом. Тобто виконувати будь-які умови влади вони вважають передчасним.
І вже тим більше в опозиції немає людини, яка здатна вивести людей з вулиці.
«Ніхто з політиків чи активістів Майдану не вийде на сцену і не скаже: «Розходимося», – упевнений директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.
Марно вимагати згорнути протест і від голів трьох опозиційних сил – занадто малий кредит довіри до Арсенія Яценюка, Віталія Кличка і Тягнибока у людей, які стоять на площі. Крім того, Майдан збирала не опозиція.
«Опозиція виступає як умовний парламентер, який пішов на переговори для виконання вимог людей. Тому апеляції до лідерів опозиції ні до чого не приведуть», – вважає глава Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала.
Майдан показав, що завершилася ера опозиціонерів, що приїжджають на Мерседесах у супроводі охорони, з прес-службами і камерами для піару. Майдан – це унікальне середовище. Це справжнє, природне самоврядування
«Коли на віче 19 січня освистували трьох лідерів – це вже серйозний сигнал. Це теж результат Майдану, – упевнений лідер Громадянської позиції Анатолій Гриценко. – Він, як рентген, просвічує і тих, хто на сцені, і тих, хто на вулиці. Майдан показав, що завершилася ера опозиціонерів, що приїжджають на Мерседесах у супроводі охорони, з прес-службами і камерами для піару. Майдан – це унікальне середовище. Це справжнє, природне самоврядування».
Майдан дійсно потребував лідера, людину, якій могли б довіряти протестувальники. Назвати його, як і потенційного кандидата на президентських виборах, мав би сам Майдан, вважає Бала.
«Наприклад, можна було б провести референдум народної довіри: нехай громадяни висловляться, кому вони довіряють. Можливо, вони і команду майбутнього лідера виберуть», – міркує експерт.
Варіант, за якого «збираються 20 людей з опозиції і визначають, хто єдиний кандидат в президенти», Бала вважає свідомо програшним.
І Кличко, і Яценюк, і Порошенко, і Гриценко повинні взяти всі посади, які їм пропонують. Так, це поховає їхню політичну кар'єру і рейтинги. Але це дасть можливість змінити ситуацію на користь Майдану
Але після загибелі людей на Грушевського та переходу протесту у фазу запеклого протистояння проблему лідера протесту політологи вважають не настільки актуальною.
Завдання лідерів опозиції сьогодні – продовжувати переговори, намагатися в політико-правовій площині вирішити кризу. Ще один варіант – погодитися ввійти до майбутнього складу Кабміну.
«І Кличко, і Яценюк, і [Петро] Порошенко, і Гриценко повинні взяти всі посади, які їм пропонують, – вважає Гайдай. – Так, це поховає їхню політичну кар'єру і рейтинги. Але це дасть можливість змінити ситуацію на користь Майдану».
Портфель без ручки
Не більше визначеності і в питанні формування нового уряду. Поки що обов'язки прем'єр-міністра України виконує перший віце-прем'єр Сергій Арбузов, а експерти роблять припущення про те, хто увійде до нового Кабміну і хто стане його головою.
Яценюк, Кличко і Тягнибок ставати під керівництво Президента Віктора Януковича не готові. І якщо опозиція залишиться вірною своїм обіцянкам, не виключено, що багато хто зі звільнених 28 січня членів Кабміну повернеться на свої пости. За версією телеканалу Еспресо.TV, це міністри фінансів Юрій Колобов, соціальної політики Наталія Королевська, охорони здоров'я Раїса Богатирьова, оборони Павло Лебедєв, юстиції Олена Лукаш, віце-прем'єр Олександр Вілкул і, можливо, енергетичний міністр Юрій Бойко.
У ПР з кандидатурою майбутнього голови Кабміну вже визначилися, хоча і не називають її. На думку політологів, претендують на цю посаду чотири людини – Сергій Арбузов, Юрій Єхануров, Арсеній Яценюк і Петро Порошенко
У ПР з кандидатурою майбутнього голови Кабміну вже визначилися, хоча і не називають її. На думку політологів, претендують на цю посаду чотири людини.
«Це може бути Сергій Арбузов, Юрій Єхануров, за певних умов – Арсеній Яценюк (якщо буде вирішене питання [екс -прем'єра] Юлії Тимошенко) і Петро Порошенко», – вважає Карасьов.
Переговори тривають. Умов, які сторони висувають одна одній, стає все більше. Свій ультиматум висунув і Правий сектор: крім загальнополітичних вимог, узаконити існування спортивно-патріотичних організацій, не допустити до влади політиків, які себе дискредитували.
«Якщо влада піде на поступки, Правий сектор готовий згортати активну діяльність за принципом «поступка в обмін на поступку», – заявив лідер організації Дмитро Ярош.
Повернулося до порядку денного і питання про звільнення Тимошенко. А головне вимога Партії регіонів залишається незмінною – опозиція повинна вивести з вулиць людей.
Поки що до розв'язання кризи далеко.
«Власне кризою ще ніхто не займається. Політики займаються переговорами. Політичну кризу потрібно вирішити, щоб вирішити економічну. Третій крок – суспільна криза», – пояснює Бала.
***
Цей матеріал опубліковано в № 4 журналу Корреспондент від 31 січня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.