В Україні зареєстровано десятки тисяч неприбуткових громадських організацій. Хто і за що дає їм гроші – тема, якій Корреспондент присвятить серію матеріалів. Цього разу мова піде про фонди, що фінансують становлення демократії, пише Дмитро Русин у №5 журналу від 7 лютого 2014 року.
Кількість західних фондів, які працюють в Україні і дають місцевим громадським організаціям гроші на розвиток у країні демократичних інститутів, не може назвати навіть Державна реєстраційна служба. Що вже казати про загальний бюджет усіх вливань!
«Ми пробували зібрати статистику, скільки донори дають грошей на Україну, але не змогли цього зробити», – констатує голова Комітету виборців України (КВУ) Олександр Черненко.
Причина – у великій кількості донорів і переплетенні їхніх дій. Часто фонди оголошують спільні програми або спільно фінансують проекти в Україні. Умовно грантодавців можна розділити на два види: американські і європейські. При цьому кожен з них поділяється ще на два підвиди: державні та приватні фонди.
У 2013 році один тільки міжнародний фонд Відродження на програму Громадянське суспільство і належне управління виділив $ 1,25 млн. Програма підтримки засобів масової інформації передбачала фінансування в розмірі $ 470 тис., а Європейська програма про переваги євроінтеграції України – $ 805 тис.
Чужі тут не ходять?
«Американці витратили $ 5 млрд, ЄС – 3,4 млрд євро. Такі суми вони самі публічно заявляли. Думаю, це за десятирічний період», – каже противник роботи таких фондів в Україні народний депутат Вадим Колесніченко (Партія регіонів).
Парламентарій стверджує, що закордонні фонди дають гранти тільки організаціям, лояльним до політики, яку Захід намагається прищепити в Україні, і тільки «своїм» знайомим структурам. Організації «з вулиці» чи політичні противники залишаються без фінансування.
«Я три роки займаюся питанням діяльності західних фондів і скільки не намагався отримати грант у Відродженні, жодного разу не зміг цього зробити», – нарікає Колесніченко.
За словами політика, не діставалися гроші і групі його стажерів. Щоправда, депутат так і не згадав, що це були за проекти і як саме під них намагалися отримати грант.
«Новим організаціям досить складно пробитися, бо про них ніхто не знає», – підтверджує Ірина Бекешкіна, директор соціологічного фонду Демократичні ініціативи.
Ось уже 19 років Бекешкіна співпрацює із західними фондами, проводячи на їхні гроші соціологічні дослідження та екзит-поли – опитування виборців у день голосування. При цьому аналітик зазначає, що якщо подивитися на списки одержувачів грантів, то в ньому поряд з організаціями зі стажем можна побачити і молоді структури.
Директор Інституту соціально-політичного проектування Діалог Андрій Міселюк – один з таких новачків. Наприкінці минулого року він вперше отримав грант фонду Відродження на реалізацію проекту, пов'язаного з популяризацією у східних областях України ідеї про переваги підписання Угоди про асоціацію з ЄС порівняно зі вступом до Митного союзу.
«Я просто запропонував провести ряд круглих столів і дискусій серед бізнесменів, студентів і науковців, але дивитися не з точки зору державних інтересів чи бізнесу, а з позиції простої людини: як особисто на кожному відіб'ється асоціація з ЄС і вступ до МС, – розповідає Міселюк. – Пропозиція у фонді сподобалася, і ми почали готувати проект до його затвердження».
Але навіть хороша ідея не врятувала новачка від необхідності надати фонду листи-рекомендації від місцевих організацій, згодних брати участь у проекті і його заходах, – студентських об'єднань, бізнес-асоціацій та інших. Таким чином донори намагаються отримати гарантії, що проект буде реалізований не на папері, а реально.
Головне стежити за конкурсами, які оголошують фонди, і подавати свої пропозиції відповідно до вимог.
«Якщо організація сповідує принципи євроінтеграції, то вона, природно, фінансуватиме проекти, спрямовані на це. Точно так само будь-яка російська організація, яка сповідує розширення «русского мира» за межами РФ, може фінансувати проекти в Україні», – пояснює Міселюк.
Такий стан справ соціолог вважає абсолютно нормальним, аби все було в рамках законодавства.
Серед своїх
«В Україні склалася ситуація, коли місцеві донори багатьох фондів не підтримують організації, які займаються моніторингом корупційних дій влади. Але така робота організацій в інтересах громадян, і вони змушені отримувати фінансову допомогу з демократичних країн», – каже виконавчий директор фонду Відродження Євген Бистрицький.
Українські меценати бояться потрапити під тиск влади через фінансування організацій, які цю владу критикують, тому й тримаються від них осторонь
На його думку, українські меценати бояться потрапити під тиск влади через фінансування організацій, які цю владу критикують, тому й тримаються від них осторонь.
Велику увагу приділяють грантодавці засобам масової інформації. Фінансування отримують нові ЗМІ, а також організації, які проводять моніторинг новин телебачення, радіо і преси, наприклад Інститут масової інформації та проект Телекритика. Так, фонд Відродження допоміг із запуском проекту незалежного інтернет-телебачення Громадське TV.
Чимало уваги на Заході приділяють контролю над виборами і проведенню соціологічних досліджень. Організації, що займаються цими питаннями, неодноразово звинувачувалися в упередженій оцінці ситуації, щоб сформувати необхідну громадську думку в інтересах їхніх замовників.
Черненко такі звинувачення відкидає: за його словами, всі оцінки виборів КВУ засновані на даних протоколів і фактах, які комітет завжди зазначає у своїх звітах.
«Такі звинувачення на нашу адресу звучать після кожних виборів, – констатує Черненко. – Просто той, хто програв, завжди шукає винних у своїй поразці».
Останнім часом в середовищі грантодавців окреслилася тенденція до збільшення. Фонди відмовляються від фінансування безлічі дрібних проектів на користь підтримки кількох, але великих
Останнім часом в середовищі грантодавців окреслилася тенденція до збільшення. Фонди відмовляються від фінансування безлічі дрібних проектів на користь підтримки кількох, але великих. Державні американські фонди вже працюють таким чином, а недавно про такий намір заявив фонд Відродження.
Організації відреагували на це по-різному. Одні, як Центр UA, збільшилися і стали реалізовувати відразу кілька великих проектів: рух Чесно, Стоп цензурі!, Владометр. Інші почали збиратися в коаліції. З нинішніх, які вже встигли показати себе у справі, можна назвати Громадський консорціум виборчих ініціатив і коаліцію Демократичне забезпечення виборчих ініціатив народу.
Хоча отримати грант може і фізична особа без підтримки громадської організації. Нещодавно в Євросоюзі був створений Європейський фонд демократії, який готовий фінансувати прості громадські ініціативи без їхньої юридичної реєстрації.
Друзі та вороги
Діяльність західних фондів і громадських організацій, які ними фінансуються, викликала занепокоєння у влади і раніше. У 2003 році парламент створив тимчасову слідчу комісію Верховної Ради з питань встановлення фактів закордонного втручання у фінансування виборчих кампаній в Україні через недержавні організації, що існують на гранти іноземних держав.
Рішення ухвалили з подання лідера комуністів Петра Симоненка на підставі підозр, що закордонні фонди опосередковано фінансують підготовку активістів для кандидата в президенти Віктора Ющенка через лояльні до його партії Наша Україна громадські організації. Але результатів роботи комісії депутати так і не побачили.
Колесніченко запевняє, що громадські організації діють в інтересах країн, які їх фінансують, і з інтересами України їхня робота ніяк не пов'язана.
«Хто платить, той і замовляє музику. Вони реалізують своє розуміння і бачення розвитку України. А я не хочу іноземного втручання в розвиток власної країни, не хочу, щоб вони формували тут громадську думку і насаджували чужу ідеологію», – обурюється нардеп.
Саме Колесніченко виступив автором скандального закону про агентів, який, зокрема, визначав, що організації, які фінансуються за рахунок закордонних грантів, є іноземними агентами. Документ зобов'язував їх позначати це в своїх назвах і відраховувати до бюджету частину від отриманих грантів як податок на прибуток.
Цей закон депутати скасували під тиском Євромайдану поряд з іншими документами, прийнятими 16 січня. Але Колесніченко не втрачає надії відродити його і знову зареєстрував законопроект у Раді.
Тим часом директор центру прикладних політичних досліджень Пента Володимир Фесенко вважає, що побоюватися жорстких санкцій з боку держави не варто ні західним фондам, ні організаціям, які отримують від них гранти.
«Головне, щоб уся їхня діяльність відбувалася в рамках чинного законодавства. Влада боятиметься сваритися із західними країнами», – упевнений експерт.
За прогнозами Фесенка, у разі позитивного вирішення політичної кризи донори збільшать обсяги фінансування, але виграє від цього швидше держава, ніж громадські організації.
«Більшою мірою їхня [зарубіжних донорів] підтримка торкнеться держави, що зберегла демократію, у вигляді технічної допомоги», – вважає аналітик.
Звідки гроші
Фонди та організації, що виділяють гранти на розвиток демократії в Україні
США
Фонд сприяння демократії Посольства США в Україні
Місія агентства США з міжнародного розвитку (USAID), підпорядкована держдепартаменту США
Національний демократичний інститут (NDI), заснований Демократичною партією США
Міжнародний республіканський інститут (IRI), заснований Демократичною партією США
Фонд Євразія, підтримується USAID
Міжнародний фонд Відродження, фінансується Фондом відкритого суспільства Джорджа Сороса
Фонд Чарльза Мотта, приватний
Фонд Карнегі за міжнародний мир, приватний
Європа
Європейська комісія
Посольства країн ЄС
Агентства з міжнародного розвитку країн ЄС
Фонд Конрада Аденауера (Німеччина), приватний
Фонд Фрідріха Еберта (Німеччина), приватний
***
Цей матеріал опублікований в № 5 журналу Корреспондент від 7 лютого 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.