Перемир'я між владою та опозицією зруйнувалося через чотири тижні після його оголошення. Протистояння розгорілося з новою силою і жорстокістю, що дозволило говорити про повномасштабну війну. Корреспондент спробував розібратися, хто винен у цьому, і передбачити, коли настане мир, пише Дмитро Русин у №7 журналу від 21 лютого 2014 року.
Влада й опозиція підійшли до «чорного вівторка» з видимим прогресом у врегулюванні політичної кризи в країні. Станом на понеділок всі захоплені облдержадміністрації звільнили від протестувальників, і глави областей змогли повернутися у свої кабінети.
У Києві мітингувальники звільнили міськдержадміністрацію і частково розібрали барикади на Грушевського – відкрили проїзд шириною в одну машину. Саму ж споруду вдосконалили, замінивши мішки зі снігом на мішки з піском.
Суди випустили з-під арешту останніх затриманих активістів, змінивши їм запобіжний захід на підписку про невиїзд, а генеральний прокурор Віктор Пшонка заявив про набуття чинності закону про амністію з 17 лютого і пообіцяв закрити всі кримінальні справи проти майданівців. Планували закрити 108 кримінальних справ і звільнити від відповідальності 268 осіб.
Дипломатичним шляхом
Західна дипломатія активно брала участь у всіх процесах з врегулювання кризи в Україні. Зустріч канцлера ФРН Ангели Меркель з опозиціонерами Віталієм Кличком і Арсенієм Яценюком в понеділок ввечері виявилася останньою дипломатичною зустріччю перед поновленням силового конфлікту. Офіційно обидва політики заявили, що мова йшла про можливий пакет фінансової допомоги.
«Я можу вас запевнити, що нам абсолютно зрозумілий пакет економічної допомоги для нового українського уряду, для української держави», – заявив лідер фракції Батьківщини в парламенті Яценюк.
А в неофіційних бесідах опозиційні депутати кажуть, що Меркель також закликала їх діяти лише мирними методами.
Офіційний Берлін виступив обережно.
«Події останніх днів у Києві надихають нас і підсилюють відчуття, що між сторонами конфлікту є діалог», – заявив прес-секретар німецького МЗС Мартін Шаффер.
«Ситуація залишається вкрай напруженою. Слід уникнути поновлення насильства. Потрібно знайти шлях демократичного розв'язання кризи», – озвучив позицію канцлера її прес-секретар Штеффен Зайберт.
Проте в Партії регіонів канцлера звинуватили у провокуванні конфлікту.
«Кличко і Яценюк отримали від Меркель у Німеччині карт-бланш на силове вирішення питання», – заявив регіонал Вадим Колесніченко.
Того ж дня, через кілька годин після закінчення переговорів з Меркель, з Росії прийшла новина про купівлю українських єврооблігацій ще на $2 млрд. Про це заявив глава мінфіну РФ Антон Силуанов, зазначивши, що купівлю здійснять уже на цьому тижні.
В опозиції новину розцінили як спробу північного сусіда посилити свій вплив на Україну.
«[Президент Росії Володимир] Путін побачив, що за останні тижні активних переговорів вплив США та ЄС на розв'язання кризи в Україні посилився, а його – впав. От і вирішив грошима натиснути», – заявив віце-спікер парламенту Руслан Кошулинський, зазначивши, що таким чином Путін підштовхує Президента Віктора Януковича до силового розгону Майдану.
«Це повна маячня. Другий транш із самого початку планувався в цей час, і я не бачу зв'язку між ним, Меркель та акціями протестів», – парирував регіонал Олександр Волков.
Відзначимо, що вже в середу Росія вирішила почекати з купівлею єврооблігацій.
«Очевидно, в ситуації, коли екстремісти влаштовують те, що відбувається в Україні, врегулювання саме цієї ситуації є пріоритетом», – пояснив причини прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков.
З формального приводу
Лідери опозиції весь попередній тиждень говорили про необхідність конституційних змін – послаблення впливу Президента та посилення ролі парламенту. УДАР і Батьківщина по-різному бачили ці повноваження. Перші залишали Президенту більше прав, другі – менше. У підсумку зійшлися на тому, що спочатку треба відразу повернути дію Конституції 2004 року, а потім вже допрацьовувати її за повною процедурою.
Підготували навіть спеціальну постанову – Про відновлення конституційного ладу, покликану скасувати рішення Конституційного суду про скасування змін до Основного закону, прийнятих у 2004 році. Але зареєструвати постанову в секретаріаті Ради опозиція не змогла ні в понеділок, ні у вівторок.
«Проекти постанов, які були подані на реєстрацію представниками опозиції, не були підтримані необхідною кількістю народних депутатів», – пояснила прес-служба ВР, зазначивши, що для всіх проектів конституційних змін необхідна підтримка 150 парламентаріїв.
Опозиція грішить на спікера Ради Володимира Рибака.
«Він наказав не реєструвати її, тому що половина депутатів від Партії регіонів готові підтримати постанову про повернення Конституції», – стверджує позафракційний депутат Інна Богословська.
У ПР це спростовують.
«Та ми готові вносити зміни до Конституції. Ми навіть це обговорювали на засіданні фракції, але мова не йшла про повернення Конституції 2004 року – це ж повернення хаосу. Ми пропонували їм створити конституційну комісію, але вони самі не захотіли», – стверджує регіонал Борис Колесніков.
Поки на Шовковичній, Липській і в Маріїнському парку йшли бої, під куполом опозиція заблокувала парламентську трибуну і намагалася домогтися винесення на розгляд питання про повернення до Конституції-2004.
У кулуарах парламенту опозиційні депутати не приховували, що марш Майдану був запланований як «стимул » для депутатів прийняти зміни до Конституції, а відновлення конфліктів із силовиками було очікуваним.
«Ви ж розумієте, атмосфера розжарена, люди незадоволені, і тут достатньо одного кинутого сірника, щоб все спалахнуло по-новому», – пояснив депутат від УДАРу Володимир Курінний.
Примарна надія
На момент здачі номера до друку зачистку Майдану зупинили. Між силовиками та протестувальниками у Києві встановилося перемир'я, а в західних регіонах наростала хвиля захоплень і підпалів будівель обласних адміністрацій, управлінь МВС та СБУ. Переговори з владою закінчилися взаємним обвинуваченням у розпалюванні конфлікту і припинилися.
«Влада ще остаточно не вирішила для себе, як їй чинити – зачищати протести далі чи сідати за стіл переговорів», – упевнений директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.
За словами аналітика, якщо влада піде на продовження конфлікту і розгорне антитерористичну операцію, про підготовку якої заявила СБУ, то Майдан очистять дуже швидко, але в цьому випадку конфлікт перейде в партизанську війну.
«Молоді люди, які зараз на Майдані, підуть у ліси і почнуть звідти партизанити», – вважає Карасьов.
До того ж є складнощі із законністю запуску такої операції.
«На Майдані можна говорити про наявність протестувальників, мирних громадян, екстремістів, але не про терористів. Адже у нас не підривають будівлі, не викрадають літаки», – пояснює експерт.
«Це певний примус до миру учасників Майдану і тих людей, які сьогодні несуть відповідальність за Майдан і розуміють термінологію, що означає проведення антитерористичної операції», – вважає Карасьов.
На його думку, у майданівців є два шляхи: перший – це переговорний процес з розробкою компромісів, другий – протистояння, в ході якого до них буде застосована протидія, передбачена умовами антитерористичних операцій.
У США та Євросоюзі вкотре заговорили про введення санкцій до тих, хто причетний до насильства в Україні, – зокрема про можливе скасування віз. Експерти не виключають запровадження інших, економічних санкцій, проте сумніваються в їхній ефективності.
«Санкції потрібно було вводити раніше. Зараз, коли питання постало руба всередині країни і сторони пішли на загострення конфлікту, коли мова йде про виживання, це вже не спрацює», – каже Карасьов.
Експерт схильний вважати, що в підсумку влада піде довгим шляхом і сяде за стіл переговорів з опозицією. При цьому він не виключає, що підсумком конфлікту стануть перевибори парламенту.
«Якщо опозиція не може контролювати Майдан, то в парламент повинні прийти нові лідери, яких виберуть люди», – упевнений Карасьов.
Також, на думку політолога, можливо, що влада і опозиція домовляться про створення нового коаліційного уряду, який проведе дострокові парламентські вибори і підготує ґрунт для проведення чесних президентських виборів.
А директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський вважає, що у влади є шанс принести мир в країну за місяць, але тільки за умови, що Президент запропонує країні реальні кроки з реформування державного устрою, а опозиція відхреститься від радикалів.
«Президент повинен озвучити свій варіант конституційних змін і запропонувати механізм їхньої реалізації, але не за повною процедурою, а протягом місяця», – вважає експерт.
Також Погребинський переконаний, що Президент повинен створити технічний уряд і запропонувати ввійти туди опозиційним політикам.
«Необов'язково, що це будуть лідери опозиції, там є багато інших здатних політиків», – зазначає аналітик.
При цьому він наголошує, що поряд з вирішенням політичної складової проблеми необхідно вирішити проблему радикалів і прибрати їх з вулиць.
«Опозиція повинна відхреститися від них. А Майдан повинен бути від них зачищений», – стверджує Погребинський.
Перший коктейль
Корреспондент став свідком початку кривавих подій
«У вівторок сесія Верховної Ради – знаковий день боротьби. Влада тріщить по швах. Розхитати її гвинтики! У вівторок з восьмої ранку формуємо колони і йдемо з Майдану під парламент!» – закликав протестувальників лідер ВО Свобода Олег Тягнибок з трибуни Майдану в неділю, 16 лютого.
В опозиції марш назвали Мирним наступом. Спочатку так і було. Сонячним теплим ранком під партійними прапорами та гаслами Банду геть!, Слава Україні!, Героям слава! група простих маніфестантів упереміж з екіпірованими активістами вирушила з Майдану Незалежності по вул. Інститутській до Верховної Ради.
Підступ до Ради на Садовій, наглухо перекритий КамАЗами і спецтехнікою, мітингувальники залишали без особливої уваги. На відміну від вул. Шовковичної: тут між вантажівками був вузький прохід шириною півтора метри – для співробітників парламенту та журналістів.
Деякі з демонстрантів, помітивши можливість пройти, кинулися до «воріт», які відразу ж перекрили близько 15 бійців Внутрішніх військ.
«Дайте нам пройти! Ми хочемо пройти до Ради!» – безрезультатно кричав вусатий чоловік років 50.
Частина учасників маршу проходила далі по вулиці, частина зупинялася тут, тому до пів на десяту на перехресті накопичилося вже чимало народу.
З десяток людей забралися на КамАЗи, інші намагалися видавити бійців з проходу. За барикадою велася підготовка: бійців вишиковували в шеренги за кілька метрів від вантажівок, між ними розтягнули мотки дроту, потрапивши в які, легко заплутатися. З'явилися силовики з рушницями – на цій вулиці їх було не більше 100 осіб.
«Потрібно КамАЗи зрушити, інакше діла не буде», – сказав хтось у натовпі, але цим вже і так займалися.
Люди в масках і касках почали розбивати скло в кабінах машин, щоб потрапити всередину і завести їх. Хлопець у велосипедному шоломі поліз під КамАЗ обривати шланги для зняття його з гальм, хтось почав виколупувати бруківку.
«Нас мало. Потрібно підкріплення», – говорив по рації невисокий чоловік у військовій уніформі, касці і балаклаві.
Тим часом біля проходу маніфестанти навалилися на вантажівку і, незважаючи на опір силовиків, зрушили його з місця, розширили прохід і прорвалися за барикаду. Внутрішні війська під прикриттям щитів відступили на кілька метрів. З десяток протестувальників прорвалися.
У цей момент до проходу підійшли депутати від Батьківщини Олена Кондратюк та Володимир Яворівський.
- Тут є прохід? Є? – питала у натовпу Кондратюк.
- Пропустіть депутатів! – скомандував один з протестувальників.
- Пропустіть депутатів! – промайнуло по натовпу.
Люди розступилися, депутати пройшли всередину, але «миротворцями» не стали. Вони швидко перетнули простір між демонстрантами і Внутрішніми військами, протиснулись через вузький прохід між будинком і щитами силовиків і швидко пішли до будівлі Ради.
Протестувальники почали свій наступ. Спочатку їх було чоловік 20, і не всі вони були в масках. У хід пішли дерев'яні піддони, біти, арматура і металеві прути. Через КамАЗи полетіли яйця, пляшки, бруківка – все, що під руку підвернеться. Силовики відповідали кийками і «повертали» натовпу камені. Потім був наступ у відповідь і заняття військами втрачених позицій.
Перший коктейль Молотова полетів рівно о десятій ранку, коли парламент повинен був розпочати свою роботу. Практично одночасно пролунали перший постріл і вибух світло-шумової гранати. Перемир'я закінчилося.
***
Цей матеріал опубліковано в №7 журналу Корреспондент від 21 січня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.