Як вижити і зберегти спокій в умовах заворушень і масових протестів? Корреспондент звернувся за практичними порадами до психологів, пише Євгенія Вецько у №7 журналу від 21 лютого 2014 року.
У 2004 році, під час помаранчевої революції, в будівлі Київміськдержадміністрації працювали психологи.
«[Глава відомства] Олександр Омельченко сам виділив нам зал, – згадує екс-директор Київського психологічного центру практичної та соціальної роботи Світлана Бажеріна. – Хоча особливої напруги не було, говорили з людьми не про революцію, а про їхні особисті проблеми».
У нинішньому, набагато гострішому протистоянні допомога психологів не завадить ні мітингувальникам, ні людям, які спостерігають за подіями в центрі Києва з боку. Активним учасникам подій важливо розуміти цілі і завдання групи, в якій вони перебувають, – що саме відбуватиметься в найближчі 10-15 хвилин.
«Весь час запитуйте: що буде, коли і що робити. А головне, самих себе запитайте навіщо, – каже соціальний психолог Олег Покальчук. Експерт наголошує, що дуже важливо робити саме усвідомлений вибір: – У такому разі психоз та істерика як мінімум підуть на другий план».
Зробити вибір доведеться і тим, хто опинився в зоні бойових дій випадково – прийшов з благими намірами, а ситуація змінилася кардинально, або проходив повз й опинився в центрі подій. У цьому випадку потрібно або приєднуватися до активних учасників протесту, або шукати шляхи до відступу.
«Спробуйте змоделювати простий маршрут, позбудьтеся напіввійськового одягу. Людина, що виглядає як військовий, – мішень, причому, можливо, для своїх же товаришів», – застерігає Покальчук.
Якщо ж люди біжать, психолог радить спробувати залишатися на периферії потоку – там його швидкість менше.
У разі появи необхідності в самозахисті підійде будь-який предмет – палиця, камінь, скло. А ось зі зброєю, навіть незарядженою, варто бути акуратним: розмахуючи пістолетом без патронів, людина автоматично стає жертвою, попереджають психологи.
Поза зоною доступу
Тим, хто непокоїться за те, що відбувається, біля телевізорів, психологи радять ізолювати себе від неприємної інформації.
«Якщо ви під час випуску новин хапаєтеся за серце, просто вимкніть телевізор. Серцево-судинна система не розбирає, вдома ви або в зоні бойових дій», – радить Покальчук.
Складати уявлення про ситуацію психолог рекомендує по заголовках статей, новин і сюжетів – далі, на його думку, йде чиясь інтерпретація без користі. Але заголовки необхідно порівнювати, звертаючись щонайменше до двох-трьох джерел.
«І не поспішайте робити висновки і поширювати катастрофічну інформацію. Вона вкидається з обох боків як частина психологічної атаки», – додає експерт.
Якщо панічні настрої все ж з'являються, потрібно постаратися їм протистояти, а не скуповувати продовольство і валюту. Краще навести порядок у власному домі – особливо якщо це заняття вам не до душі, адже в такому випадку агресія переноситься на прибирання. Воно заспокоює і розставляє думки і емоції по місцях, робить сприйняття навколишнього світу більш осмисленим і структурованим.
Ще один варіант – вибити клин клином: поїхати і побачити все своїми очима.
«Прийдіть, подивіться. Не сподобається – їдьте назад. Сподобається – побудьте годину-дві, візьміть участь, виявіть свою громадянську позицію», – пропонує Бажеріна.
За словами експерта, незнання ситуації й очікування чогось поганого в будь-якому випадку виявляться набагато страшнішими. І не варто замовчувати тему протистояння, зазначає психолог.
«Говоріть. Навіть якщо вас не розуміють й у вас інша позиція. Таким чином ви виносите на поверхню свої страхи. Всі наші переживання про ситуацію в країні актуальні, – пояснює Бажеріна. – Це як хвороба вдома, її не можна не помічати».
Важливий момент: не втрачайте зв'язок з рідними, частіше телефонуйте друзям і близьким. Не для того щоб обмінятися апокаліптичними чутками, а щоб дізнатися, як у них справи.
Потрапили у мережу
Обережно психологи рекомендують ставитися до соціальних мереж. На сьогоднішній день вони є мало не єдиним джерелом інформації для безлічі українців, які з різних причин не довіряють опозиційним або провладним ЗМІ. Але соціальні мережі – це відмінний спосіб маніпуляції.
«Ті, хто намагається впливати на ситуацію в країні, використовують соцмережі, щоб впливати на маси», – констатує психолог Аліна Котенко.
Психолог: Інтернет – це якісний та швидкий засіб поширення інформації, тому в ньому легко створювати певний ефект натовпу, паніку
Інтернет – це якісний та швидкий засіб поширення інформації, вважає Котенко, тому в ньому легко створювати певний ефект натовпу, паніку. Або привести, як кажуть психологи, до «соціальної зараженості» – передавання емоційного стану від однієї людини до іншої на рівні психічного контакту.
Крім того, часто в Мережу потрапляє недостовірна інформація. Недавній приклад – карети швидкої допомоги, на які в центрі Києва нібито напали мітингувальники. Щоб убезпечити себе, потрібно перевіряти джерела, розповідає Покальчук.
У тому ж Facebook виникає незліченна кількість постів про драматичні події і сценарії. Як правило, це або маловідомі сайти, або персонажі, які ніколи не були явними. Інформація про раптову ескалацію конфлікту поза основним місцем бойових дій – переважно провокаційна.
Потрібно виключити опцію «рефлексу мавпи», особливо властиву молоді, додає експерт.
«Молоді люди поводяться як в кіно: природний рівень адреналіну і так високий, а їх ще більше підігрівають. Вони не розуміють, як легко людина може бути вбита», – каже Покальчук.
Тому українське суспільство й особливо користувачі соціальних мереж, щоб убезпечити себе, повинні подорослішати.
Дитяче питання
Тим, кому дорослішати ще не час, теж потрібна психологічна допомога. Батькам психологи радять: як би не було складно, доведеться пояснити дітям, що відбувається в країні.
«Лякати не потрібно. Просто скажіть: трапляється, що хтось з кимось не погоджується. Навіть тато з мамою сваряться. А це – сварка в країні, але все буде добре», – пояснює Бажеріна.
Розповідати дитині про ситуацію потрібно обов'язково, навіть якщо вона ще занадто мала, щоб усвідомити, що відбувається. Просто зробити це на доступному рівні.
«Батьки все одно реагують. Але якщо нічого не говорити дітям, то піт, що виступив на лобі тата, чи похололі руки мами вони прийматимуть на свій рахунок, – вважає Котенко. – І діти через свою ексцентричність вирішать, що щось роблять не так».
Залишитися в живих
Як правильно поводитися в бурхливому натовпі
- Не панікувати
- Триматися на периферії натовпу
- Рухатися в темпі з основним потоком
- Позбутися компрометувальних речей, у тому числі камуфляжного одягу
- Зняти шарф, сумку і все, що може здавити шию
- Тримати руки зігнутими і притиснутими до тіла
- Не намагатися йти проти потоку, особливо поодинці
- Забути про речі і сумки та не піднімати із землі будь-які предмети
Якщо впав:
- Зігнути руки і захистити ними голову
- Підтягнути ноги до живота
- Підніматися швидко, ривком, впираючись на ноги
***
Цей матеріал опубліковано в № 7 журналу Корреспондент від 21 лютого 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.