Усунутий президент України Віктор Янукович, рятуючись від революції в Києві, спочатку втік на південний схід країни, де у нього завжди була підтримка, а потім попрямував до Криму.
Усунутий президент України Віктор Янукович, рятуючись від революції в Києві, спочатку втік на південний схід країни, де у нього завжди була підтримка, а потім попрямував до Криму.
Згідно з повідомленнями в пресі, з Криму пан Янукович може перепливти на яхті в Росію, не виключено, що за допомогою російського Чорноморського флоту, у якого є військова база на цьому стратегічно важливому півострові, що має статус автономії у складі України.
Через всі ці події виникли побоювання, що Крим, більшість населення якого складають етнічні росіяни, стане наступною "гарячою точкою" політичної кризи, що триває в Україні.
Пост президента в Криму був скасований 1995 року, замість нього на місці працює президентський представник з Києва. Місцевий уряд очолює прем'єр-міністр, призначений Радою.
Останніми днями напруженість у Криму посилилася: проросійські політики й активісти влаштовують мітинги і закликають Росію допомогти захистити півострів від навали "фашистів " з решти України.
"Місто російської слави"
Минулими вихідними натовп розірвав національний прапор України в Керчі на східному узбережжі Криму, замінивши його російським триколором.
І лише минулого тижня спікер кримського парламенту Володимир Константинов виступив з попередженням про те, що він не виключає відділення Криму від України, якщо ситуація продовжить погіршуватися.
Існують побоювання, що ситуація, яка виникла, надає російській владі прекрасну можливість відновити територіальні претензії на Крим. Багато жителів Росії вважають Крим російською територією, яка дивом дісталася Києву.
Крим передав Україні 1954 року радянський лідер Микита Хрущов, етнічний українець.
Російський президент Володимир Путін останніми місяцями не раз викликав невдоволення в Україні і на Заході, коли, як їм здавалося, ставив під питання територіальну цілісність України.
Дійсно, Кремль може розраховувати на проросійські настрої в Криму в цілому і особливо в Севастополі - військово-морській базі і "місті російської слави", як його продовжують називати з часів Кримської війни XIX ст.
Несподіваний альянс
Однак далеко не всі в Криму підтримують проросійські настрої. Тут на перший план виходять кілька ключових факторів.
Хоча росіяни досі становлять більшість населення (58,5%) Криму, там також мешкає значна кількість українців (24,4%) і кримських татар (12,1%). І ці дві останні групи сформували альянс. У кожної з цих груп є свої причини не довіряти Москві.
Багато етнічних українців в Криму з очевидних причин лояльні Києву, і їх влаштовує нинішній статус-кво.
Кримські татари все ще пам'ятають жахи сталінської масової депортації 1944 року. Їхні національні лідери вже заявили, що будуть противитися будь-яким спробам передачі Криму Росії.
Ще один фактор - масова корупція.
Коли я був у Криму минулого разу, я був вражений тим, скільки людей до глибини душі обурені, як вони говорили, корупцією серед влади всіх рівнів.
Таксисти, торговці фруктами, адміністратори готелів - росіяни, українці, кримські татари - всі вони відчували почуття глибокої огиди до влади.
У Криму сподіваються, що з приходом "влади народу" почнуться зміни, і боротьба з корупцією, оголошена на Майдані в Києві, дійде і до Криму.
Багато хто також вірить, що обіцяне зближення з Європейським Союзом допоможе викорінити корупцію.
Україна - не Грузія
І ще. Україна - не Грузія, з якою Росія 2008 року почала війну, після якої офіційно визнала незалежність Абхазії і Південної Осетії.
Незважаючи на нинішній революційний хаос, Україна - друга за величиною території європейська країна, яка має дієздатні військові сили, особливо у сфері протиповітряної оборони.
Також можна розраховувати і на загартованих в бою активістів Майдану, готових захищати країну.
І на тлі попереджень із Заходу, можливо, президент Путін серйозно замислиться про те, чи варто Кремлю боротися за Крим, а також за південно-східні регіони України.