Коли в Києві святкували перемогу і призначали нову владу, на півдні та сході спалахнули протести. Корреспондент з'ясував, що відбувається в регіонах, які не підтримали Майдан, пишуть Сергій Одаренко, Олег Решетняк, Олександр Васильєв та Сергій Гуленко у №8 журналу від 28 лютого 2014 року.
Хвиля народних протестів і захоплень адмінбудівель, що накрила наприкінці січня захід і центр країни, майже не зачепила схід і південь. Зараз все встало з ніг на голову: жителі Києва та Львова переходять до спокійного життя і готуються до президентських виборів, а от на Донбасі та в Криму з'явилися власні «майдани» .
Харків: через дорогу
«Слава Україні!» – скандують учасники харківського Євромайдану, що влаштувався біля головного входу в ОДА. У більшості з них обличчя сховані за балаклавами, в руках – біти і щити Беркута, трофеї київських бійців-сотників. Конспірацію люди пояснюють тим, що за участь у мітингу їм погрожують виключенням з вузів або скороченням на роботі. Їхня головна вимога – відставка мера Геннадія Кернеса і губернатора Харківської області Михайла Добкіна (коли верстався номер, останній подав у відставку).
Через дорогу від них стоять опоненти – так звані антимайданівці. На вигук «Слава Україні!» вони відповідають дружним «Ганьба!» і розмахують прапором Росії. Між протестувальниками їздять машини, багато водіїв сигналять – щоправда, незрозуміло, на чию підтримку.
Незважаючи на блокаду, адміністрація продовжує працювати у звичайному режимі. Проте на вході чиновникам доводиться показувати свої посвідчення постовим із самооборони. Деякі рядові співробітники навіть симпатизують «окупантам».
Фото Наталі Кравчук
Харківську ОДА охороняють люди із самооборони Майдану
«Ми за люстрацію. Поведінка і рішення нашого керівництва заслуговують на те, щоб Верховна Рада прийняла проти них якісь заходи», – вважає Світлана Шуваєва, яка працює в адміністрації.
Водночас Шуваєва застерігає мітингувальників від необдуманих дій: зупинення роботи держустанови загрожує затримкою зарплат бюджетникам.
Сергій Чернов, голова Харківської облради, що розміщується в цьому ж будинку, хвилюється за своїх підлеглих. За його словами, 80% з них – жінки з дітьми, і вони бояться працювати поруч з озброєними бойовиками. Щоб заспокоїти співробітниць, чиновник виділив їм кабінети, що не межують із приміщеннями, зайнятими євромайданівцями.
«Я не розумію, чого вони вимагають! Я вже перебуваю в опозиції і не впливаю на ці процеси», – дивується Чернов.
Через хвилину до нього підходить чоловік у масці і вимагає виділити мітингувальникам ще одне приміщення. На що голова відмовляє, мовляв, з невідомими переговори не веде.
Харківський Євромайдан дуже схожий на київський, але з меншим розмахом: медпункт, кухня, пункт видачі та прийому продуктів. Жителі міста несуть медикаменти та теплий одяг. У київського активіста Дмитра Резніченка, який приїхав сюди на випадок загострення ситуації, навіть виникло дежавю.
«Все розвивається за прикладом Майдану. Мені здається, силового протистояння уникнути не вдасться», – каже киянин.
Ніби на підтвердження його слів між протиборчими таборами виникає словесна перепалка.
«Це ж екстремісти, які хочуть заборонити нам розмовляти рідною мовою», – каже військовий у відставці Сергій Московиченко. Він переконаний, що саме вони вбивали мітингувальників на київському Майдані. І що якби в столиці не з'явилося праве крило, Харків разом з Києвом теж повстав би.
Батько п'ятьох дітей Олександр Біляченко вважає, що розмови про екстремізм необґрунтовані.
«Від Харкова до російського кордону близько 50 км. Йде найсильніша пропаганда. Важко цьому протистояти», – вважає 34-річний підприємець. Біляченко домагається відставки місцевої влади, оскільки вона, як він вважає, погрузла в корупції. « Без схвалення мера чи голови облради в Харкові неможливо вести бізнес», – констатує він.
Після 23 лютого, коли багатотисячна юрба хотіла повалити пам'ятник Володимиру Леніну, біля підніжжя монумента поставили цілодобову охорону. З часом вона переросла у повноцінний наметовий табір з польовою кухнею і сценою.
«За допомогою аргументів я і моє афганське братство змогли переконати активістів не вживати ніяких радикальних дій», – радіє заступник голови Харківської ОДА Василь Хома.
Чиновник розповідав мітингувальникам, що висота пам'ятника – понад 20 м, а вага – понад 50 т, і якщо його просто повалити на землю, як це зробили в багатьох інших областях, він може провалитися в метро, що пролягає під площею.
Під час спроби Корреспондента зайти на територію табору біля пам'ятника Леніну такий собі координатор Олег викликав охорону, яка вивела журналістів силою. Учасники антимайдану виправдали їхні дії: в таборі, за їхніми словами, були випадки, коли в їжу підкидали отруту.
Охороняти порядок в облдержадміністрації Хомі допомагають його друзі-афганці. У кабінеті включений телевізор, транслюється марафон у пам'ять про Небесну сотню. До загиблих афганців ставляться дуже шанобливо.
Фото Наталі Кравчук
Підтримувати порядок у Харківській ОДА Василю Хомі (в костюмі в центрі) допомагають його друзі-афганці
«Майданівці йшли без зброї, не за гроші, а за ідею. Для цього потрібно мати неймовірну мужність. У них є стрижень, я б з ними пішов у розвідку», – каже Хома.
Сімферополь: татари і росіяни
У 20-х числах лютого ситуація в Криму загострювалася. Все частіше люди в містах влаштовували акції протесту проти нової української влади й організовувалися в народні дружини. Хмизу у вогонь підклало рішення нардепів про скасування законів про статус регіональних мов. Після цього на півострові всерйоз заговорили про пригноблення російської мови і фашизм.
На додачу днями невідомі зруйнували в селах два пам'ятники Леніну, а Меджліс кримськотатарського народу вимагав прибрати монумент вождю з центру Сімферополя. Після цього кримчани вийшли на охорону Ілліча і чергують там до цього часу.
Увечері 24 лютого напруга вилилася в місцевий «майдан» біля будівлі Верховної ради в Сімферополі. Наметів і барикад поки що немає, як немає і єдиного лідера, але мітинг триває цілодобово. Народ збирається через соцмережі, в руках у проросійськи налаштованих активістів плакати «Ми кримчани, наші брати росіяни!», а з вуст звучать гасла: «Зняти тризуб!», «Тягнибока на вила!», «Фашизм не пройде!».
Активна фаза діалогу з владою стартувала у вівторок, 25 лютого. Біля будівлі парламенту зібралося близько 1.500 осіб. Після погроз штурму люди передали депутатам звернення, зажадавши в терміновому порядку розглянути його на сесії.
«Дії Верховної Ради України починаючи з 20 лютого незаконні. Рішення приймаються з грубими порушеннями законодавства. Виходячи з цього, правового поля України зараз не існує. Відповідно до харківських угод, парламент Криму має взяти на себе всю відповідальність. За таких умов Крим за допомогою референдуму має визначитися, з ким він – з Україною, Росією, або ж автономія стане самостійною державою», – каже кримський політолог, доцент Таврійського національного університету Анатолій Філатов, який брав участь у підготовці звернення.
Мітингувальник-сімферополець Олексій формулює вимоги коротше: «Фашисти узурпували владу в Києві, і всі їхні рішення незаконні. Ми просимо захисту у Росії!».
Щоправда, не всі кримчани згодні з позицією активістів. Є й такі, хто впевнений: нова українська влада повинна навести лад у країні, а виступи і мітинги – це провокації, які дестабілізують обстановку. Проте в ході мітингу депутати погодилися розглянути звернення народу в середу, 26 лютого, о 15:00.
Із самого ранку середи до будівлі Верховної ради АРК почали з'їжджатися кримські татари. Проросійськи налаштовані активісти, серед яких були і звичайні громадяни, і козаки, опинилися в меншості. До обіду кримських татар вже зібралося близько 5.000 осіб.
Фото Світлани Борисовської
У середу, 26 лютого, біля ВР Криму кримські татари відстоювали ідею територіальної цілісності України
Голова Меджлісу Рефат Чубаров зажадав від спікера кримського парламенту Володимира Константинова скасувати сесію.
«Ми не допустимо прийняття незаконних, сепаратистських рішень. В іншому випадку за свої дії не відповідаємо!» – заявив Арсен, один з кримських татар.
Після невеликих сутичок біля стін парламенту і призову керівництва Меджлісу до мітингувальників розходитися по домівках на сайті Верховної ради з'явився коментар спікера: «У кримському парламенті не ставлять питання про вихід Криму зі складу України».
Як з'ясувалося згодом, сесія відкрилася, але через відсутність кворуму її відразу закрили. Проте навіть після таких новин народ з-під Верховної ради розходитися не став.
Севастополь: російський мер
У Севастополі, де над будівлями масово почали піднімати російські прапори замість українських, оголосили, що підтримають маніфестантів у кримській столиці. На противагу татарам з міста-героя вирушило кілька автобусів з активістами. За деякими даними, в Сімферополь приїхало близько 5.000 проросійськи налаштованих городян. Люди колонами рушили до парламенту, біля його стін сталося кілька сутичок, але ситуацію вдалося врегулювати.
Серед жителів Севастополя спостерігаються сильні проросійські настрої.
Фото Дмитра Метьолкіна
У Севастополі проросійські настрої є настільки сильними, що городяни хочуть бачити у кріслі мера громадянина Росії
«Ми на 25-тисячному мітингу обрали собі нового мера. Ним став місцевий бізнесмен, громадянин Росії Олексій Чалий, якому, по суті, делегували повноваження губернатора Севастополя Володимира Яцуби, який подав у відставку», – каже севастополець Ігор Тихомиров.
Втім, сам Чалий ніяких заяв щодо російського питання поки що не робив. Водночас жителі готуються до приїзду радикалів – такими тут вважають членів Правого сектора та Свободи. На в'їздах до Севастополя з'явилися блокпости з будівельних блоків, народ записується в дружини і постійно чергує біля будівлі місцевої адміністрації.
Як українська армія, так і російський Чорноморський флот у Криму поки що дотримуються нейтралітету і в ситуацію не втручаються. Військові підсилили охорону своїх складів зі зброєю, а командування ЧФ РФ відправило в гарнізони додаткову бронетехніку з морською піхотою.
Донецьк: в очікуванні екстремістів
У лавах донецьких супротивників Євромайдану єдності немає. Директор Донецького інституту соціальних політологічних досліджень і політичного аналізу Володимир Кіпень виділяє дві основні групи людей, які не приймають сьогоднішню владу.
«З одного боку ті, кого ми звикли називати тітушками, – група людей з найбільш примітивним мисленням, яка за мінімального фінансування готова робити все, що скажуть, – пояснює експерт. – А представники другої групи є ідейними противниками [нової] влади».
На думку Кіпеня, представники другої групи побоюються, що зміна влади в Києві поставить під загрозу їхній світогляд, культуру і мову.
Яскравим прикладом різноманітності в лавах противників Євромайдану став мітинг у неділю, 23 лютого. Люди вишикувалися біля стін Донецької ОДА, озброївшись палицями, залізними прутами, бейсбольними бітами, а то й вилами. Всі вони носили георгіївські стрічки, які, на їхню думку, демонструють антифашистські настрої.
На запитання, чому вони сьогодні прийшли сюди, відповіді звучали різні, часто навіть не по суті справи. Хтось говорив, що прийшов відстояти місто від терористів-екстремістів. Хтось заявляв про створення Донецької республіки і бажання відокремитися від Західної України. Були й ті, хто кричав про входження до складу Росії й абсолютне небажання жити в Європі.
Не залишився без уваги і донецький Ленін, навколо якого організувалися дружини добровільної охорони. Головну мету дружинники вбачають у захисті не самого пам'ятника, а всього Донецька: мовляв, комуністичне надбання – це не тільки монумент, а й заводи.
Поки у встановлених навколо Ілліча наметах роздають чай і печиво, активісти від нудьги грають у футбол. Але настрої рішучі.
«Не треба нас ламати через коліно, не треба валити пам'ятники, – заявив один з дружинників. – [Колишня] опозиція хоче показати свою силу? Не треба нам її показувати! І своєї сили з головою вистачає! Просто у нас зрадників багато, але ми їх все одно прощаємо, як і ворогів наших».
За словами дружинника, якщо в Донецьк приїде Правий сектор і почне «качати свої права», то він і його соратники не здадуться.
«Ми влаштуємо другу Брестську фортецю!», – сказав донетчанин.
Серед місцевих чиновників настрої менш радикальні. На думку секретаря міськради Сергія Богачова, виходом із ситуації може стати економічна децентралізація, завдяки якій бюджет регіону формуватиметься виходячи з власних доходів.
«На сьогоднішній день має бути ідея, яка об'єднає регіони Заходу і Сходу, – пояснює Богачов. – Захід отримав ту ступінь політичної свободи в Україні, за яку боровся. Схід не влаштовує те, що кошти, зароблені в наших регіонах, перерозподіляються на користь західних».
За даними чиновника, бюджет Івано-Франківської області формується на 30% з власних джерел, а на 70% – з державних, тоді як у Донецьку, Дніпропетровську та Запоріжжі – навпаки.
«Якщо Захід хоче політичної свободи, то заробляйте більше або витрачайте менше. Вирівнювання обласних бюджетів згідно з доходами заспокоїть і Схід і Захід», – резюмує Богачов.
Луганськ: ішли б працювати
Біля будівлі Луганської ОДА розбите наметове містечко. Над наметами майорять прапори громадської організації Луганська гвардія. Тут таки стоїть піч-буржуйка, біля якої п'ють чай два десятки молодих людей. Їхні обличчя приховані під масками і шарфами, але хлопці охоче спілкуються з пресою.
Комендант містечка – секретар луганського обкому Прогресивної соцпартії Олександр Харитонов. За його словами, гвардійці – це звичайні луганчани, які прийшли сюди захистити адміністративні будівлі від можливого захоплення. Щоправда, потенційних загарбників комендант не називає.
«Краще б вони працювати йшли. Тільки бардак влаштували в парку. Одні в Києві, інші тут. Неподобство!» – обурюється пенсіонерка Віра Іванівна. Вона, як і інші луганчани, про всяк випадок намагається обходити центральний парк.
У самій будівлі адміністрації чиновники намагаються демонструвати впевненість. Губернатор Володимир Пристюк щодня проводить засідання обласного штабу із забезпечення громадського порядку. Від нового уряду він очікує конкретних рішень і кадрових ротацій, але обіцяє відстоювати своїх людей.
Фото Ірини Морозової
Активісти Луганської гвардії охороняють адміністративні будівлі. Від кого - не кажуть
«Ми будемо боротися за кожного професіонала», – заявив Пристюк.
А от у міськраді регіонали вже втрачають своїх представників – два депутати написали заяви про вихід з Партії регіонів. Голова луганської організації партії Олександр Ткаченко ситуацію не драматизує: завжди знайдуться політики, які змінюють погляди залежно від ситуації в країні, каже він.
«Основний кістяк депутатів залишається вірним партії. Але однозначно можу сказати, що буде проводитися переформатування партійних рядів», – заявив Ткаченко.
«Підбирати» регіоналів стали комуністи. За словами народного депутата, першого секретаря Луганського обкому КПУ Спиридона Кілінкарова, загалом за кілька днів понад 200 осіб виявили бажання вступити в їхні лави. Не виключено, що Компартія, нині друга сила в регіоні, може стати абсолютним лідером у виборців.
Інша реакція у членів місцевого штабу національного опору, які на народному віче створили Раду Майдану.
«Ми вимагаємо, щоб адміністрація області передала свої повноваження Раді Майдану. У нас створена команда професіоналів», – заявив член Ради Сергій Топтун.
До ради ввійшло 15 активістів, які в останні місяці підтримували Євромайдан у Луганську. Щоправда, далі гасел справа не пішла.
Захист адміністративних будівель організували і в кількох великих райцентрах області. Охороняють і пам'ятники Леніну – щоправда, два вберегти не вдалося: Іллічі в Лисичанську і Міловському районі попадали.
А серед простих луганчан панічні настрої вщухли. Якщо минулого тижня городяни атакували банкомати та продуктові магазини, то тепер ажіотажу не спостерігається.
P. S. Коли верстався номер, перший заступник в.о. генпрокурора Микола Голомша повідомив про початок розслідування за фактами сепаратистських заяв у Харкові та Криму.
***
Цей матеріал опубліковано в №8 журналу Корреспондент від 28 лютого 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.