На тлі референдуму в Криму і кризи в українсько-російських відносинах, світові ЗМІ аналізують ситуацію, що склалася, і прогнозують можливі наслідки.
Євразійський союз може не пережити українську кризу - "Білоруські Новини"
Подальша ескалація української кризи може викликати по-справжньому тектонічні зрушення не тільки в регіональній, а й глобальній політиці. Реакція Росії на наслідки внутрішньоукраїнського протистояння кидає виклик основам сучасного світоустрою. У тому числі це виклик проекту євразійської інтеграції, шанси якого на успіх тепер стають примарними.
Як би не закінчився російсько-український конфлікт, з упевненістю можна стверджувати, що вже тепер то проект євразійської інтеграції точно втрачає Україну. Втім, і раніше було важко очікувати, що вона приєднається до Митного союзу, ЄЕП або запланованого на майбутнє Євразійського економічного союзу.
Ні пропагандистські зусилля, ані пряники у вигляді пільгових цін на енергоресурси, ні численні погрози, за допомогою яких Кремль намагався схилити Київ до участі у своєму інтеграційному проекті, не могли вирішити головну проблему. А проблема ця полягає в занадто різних інтересах.
Незважаючи на об'єктивний розкол українського суспільства, який фіксують дослідження громадської думки, в країні завжди існував елітний консенсус навколо необхідності зберегти суверенітет. А будь-яка інтеграція зі східною сусідкою сприймається в Україні як загроза суверенітету.
Не випадково соцопитування і результати загальнонаціональних виборів за останні 10-15 років демонструють повільне, але вірне ослаблення проросійських настроїв в українському суспільстві.
Однак поки українська влада намагалася балансувати між Росією і Євросоюзом, Кремль міг тішити себе надіями щодо участі України в євразійській інтеграції. А тепер і такі надії стають безпідставними. Що б зараз не сталося, агресивна поведінка Росії настільки згуртувала українське суспільство, що воно ще не один десяток років не зможе сприймати росіян як союзників і навіть партнерів.
Для євразійської «трійки» (Білорусь, Казахстан, Росія) це означає, якщо вірити висновкам Центру інтеграційних досліджень Євразійського банку розвитку, що тепер наростити темпи власного економічного зростання за рахунок участі України в Митному союзі точно не вдасться.
Також це означає, що весь євразійський проект так і не стане одним з глобальних центрів сили. Як писав у своїй «Великій шахівниці» знаменитий геостратег Збігнєв Бжезинський, без України Росії ніколи не бути євразійською імперією.
Захід може втратити більше, ніж Москва - "ALAI", Еквадор
Насправді, проблеми Криму і проблеми Косова дуже схожі. І там, і тут етнічне населення прагне скинути з себе ярмо чужоземних інститутів влади.
В обох випадках ми бачимо бажання захистити себе від націоналістичних устремлінь обмежити їхні права. Однак, очевидно, що російськомовне населення Криму не користується симпатією західного політичного істеблішменту. Їхні інтереси не тільки не збігаються, але навіть перебувають у явному протиріччі.
Лідери більшості країн Старого Світу єдині в тому, що не можна допустити, щоб хтось посмів від такого апетитного пирога, як Україна, відрізати хоч один шматочок її території.
Нахабство Москви, на думку західних лідерів, полягає в тому, що вона прагне взяти під свій захист братів по крові в Криму. У порівнянні з косовськими албанцями, росіяни, які проживають в Севастополі, не купували зброю на «чорному ринку» в Цюріху або Відні, не виносили питання про свою незалежність на обговорення в Брюсселі, не скеровували емісарів у Білий дім.
Для тих, хто знайомий з функціонуванням політичної пострадянської системи, не важко уявити собі, які результати будуть на референдумі в Криму. А які будуть наслідки? Цілком імовірно, що жителі Криму знову увійдуть до складу Російської Федерації.
Цікаво, але Захід дійшов висновку, що можливе застосування санкцій проти Росії може призвести до дзеркальних заходів з боку Росії.
Насправді, західні країни можуть втратити навіть більше, ніж чиновники в Кремлі.
У цьому контексті, держсекретар США Джон Керрі, виступаючи перед членами палати представників, заявив, що (гіпотетична) ізоляція Росії може призвести до заморожування низки дипломатичних ініціатив, які передбачені в рамках переговорного процесу з Іраном, Сирією та Афганістаном.
Вирішення світових проблем залежить не тільки від позиції Вашингтона або Брюсселя, а й від Москви. Ті, хто ще кілька днів тому волів говорити з Москвою з позиції сили, тепер намагаються зменшити свій запал.
Сьогодні - Україна, завтра - Казахстан і Білорусь? - "Iras", Іран
Незважаючи на проведення в Москві саміту Вищої євразійської економічної ради за участю глав Росії, Казахстану і Білорусі, ніхто з лідерів Митного союзу або представників держав, що претендують на членство в ній, з самого початку загострення ситуації в Києві в січні цього року не підтримав позицію Росії щодо Криму. Інші країни, крім Молдови, що засудила дії Москви, воліли утриматися від будь-яких коментарів.
У період кризи в Грузії в серпні 2008 року, що закінчилася справжньою війною, жодна з країн-членів СНД не надала підтримки Москві. Президент Білорусі Олександр Лукашенко, у свою чергу, всього лише обіцяв розглянути питання про офіційне визнання незалежності Абхазії і Південної Осетії в обмін на новий кредит Москви, проте своє слово він так і не дотримав.
Одночасно з цим кремлівські лідери не перестають запитувати, чому друзі і союзники Москви серед колишніх радянських республік в такій складній для Путіна ситуації не надають підтримку російському президенту?
Ймовірно, справа в тому, що, незважаючи на велику залежність цих країн від Москви, їхнє керівництво побоюється лідерських устремлінь Москви і тому не відчуває до неї сильної довіри.
Усі ці держави, включаючи навіть Україну, яку Москва вважає братською країною, насправді не дуже близькі Росії, а половина українців і зовсім не бажають підтримувати тісні відносини з східними сусідами. Дана обставина схиляє деякі кола до думки про те, що Москві слід припинити «душити в обіймах» Україну й інші республіки колишнього СРСР.
Підбиваючи підсумок, необхідно зазначити, що всупереч думкам багатьох аналітиків про те, що після розпаду Радянського Союзу вплив Росії став сходити нанівець через її важку економічну та політичну ситуацію, незабаром виявилося, що подібний погляд не зовсім вірний. Зараз з достатнім ступенем впевненості можна заявляти, що у разі виникнення в сусідніх з Росією країнах подій на кшталт українських вона обов'язково візьме в них участь.
Важливо наголосити і на тому факті, що російське населення, яке проживає в країнах ближнього зарубіжжя Росії, завжди є важливим інструментом втручання Москви у справи незалежних республік, де у неї є життєво важливі інтереси.
За матеріалами inoСМИ.ru