Колись всесильна правляча Партія регіонів лежить у руїнах. Депутатські групи, що утворилися на них, включилися в боротьбу за владу і самозбереження, пише Дмитро Русин у №25 журналу Корреспондент від 27 червня 2014 року.
Партійний корабель регіоналів почав тонути ще до втечі Віктора Януковича. На початку грудня фракцію залишили Інна Богословська і Давид Жванія. Останній – давній соратник Петра Порошенка і зараз у Раді організовує збір голосів на підтримку ініціатив Президента. Очікувалося, що після побиття студентів на Майдані регіоналів покинуть більше десятка людей, наближених до глави Адміністрації Президента Сергія Льовочкіна, проте утримати їх у лавах фракції допомогли аргументи особисто глави держави та його оточення. Відколотися вирішив тільки депутат Володимир Мельниченко – чоловік Богословської.
Перша потужна хвиля відтоку депутатів пройшла тільки після того, як стало очевидно всім: дні президентства Януковича полічені і з його корабля краще забратися швидше. 20 лютого з фракції вийшло 12 осіб, за наступні два дні – 26 і 32 депутати відповідно. До кінця місяця відмовилися бути регіоналами ще 12 депутатів. Здавшись на милість переможців, багато з них сформували разом з позафракційними депутатами дві депутатські групи: Анатолія Кінаха – Віталія Хомутинніка (Економічний розвиток) та Ігоря Єремєєва – Володимира Литвина (Суверенна європейська Україна). Це дозволило створити в парламенті не тільки нову коаліцію, а й породило колишню порочну практику шантажу – голоси в обмін на кадрові призначення та лобіювання бізнес-питань.
Другу хвилю виходу спровокував з'їзд Партії регіонів. Після того, як стало зрозуміло, що Рінат Ахметов бажає залишити за собою повний контроль над політсилою, лави фракції в квітні скоротилися ще на 19 осіб: пішов Сергій Тігіпко з незначною кількістю своїх прихильників, наприклад, Андрієм Пінчуком, й основна маса «людей Льовочкіна» – Юрій Мірошниченко, Ірина Горіна, Юлія Льовочкіна.
Останній витік 20 «багнетів» стався на початку червня після президентських виборів. Причиною став розгромний для кандидата від ПР Михайла Добкіна результат у 3%. Не всі депутати захотіли залишатися в команді, яка навряд чи зможе переобратися в Раду. Тому вони поспішили змінити прописку. Нібито на базі цих політиків буде сформована група, яка лобіює інтереси соратників Януковича.
У підсумку з 199 осіб у фракції Партії регіонів залишилося 80. Вона поступилася пальмою першості за чисельністю депутатів Батьківщині, в якій зараз 84 людини.
Чого бажаєте
Сьогодні регіонали і їхні колеги, які втекли від них, намагаються всіляко демонструвати лояльність новообраному Президенту. Досить вивчити результати недавніх голосувань щодо кандидатур голови Нацбанку Валерії Гонтарєвої, генпрокурора Віталія Яреми та міністра закордонних справ Павла Клімкіна. Всіх їх призначили конституційною більшістю голосів. Без колишніх регіоналів це було б неможливо.
Зберегти себе в парламенті для них завдання максимум, мінімум – особисті блага, поблажки своєму бізнесу, посади і перспектива повернутися в Раду після виборів, строкових чи дострокових.
Конституційна більшість, необхідна Президентові для ухвалення поправок до Основного закону, – те, що вони в першу чергу можуть запропонувати в обмін на відмову глави держави від ідеї розпустити парламент. Правда, спрацює це тільки у випадку, якщо погодяться фракції Батьківщини та УДАРу. Без старих опонентів створити нову коаліцію не виходить.
Тому найближчим часом для досягнення своїх цілей «колишні» постараються формалізувати свою присутність в Раді шляхом офіційного оформлення депутатських груп. Регіонали, зрозуміло, вже мають свою фракцію, дві групи створені, а з п'яти неформальних груп впливу – Тігіпка, Андрія Деркача та Ігоря Рибакова, Віктора Медведчука і Нестора Шуфрича, Сергія Льовочкіна, Віталія Грушевського та Володимира Олійника – реальні шанси є поки тільки у двох останніх.
Пуститися берега
Для того щоб створити депутатську групу Партії розвитку України (ПРУ), за назвою нещодавно створеної партії, Льовочкіну не вистачає трьох осіб, стверджують члени майбутнього об'єднання. Зараз у ньому 29 «багнетів». У парламенті їх представляє екс-представник президента Мірошниченко. Відомих осіб і великого числа спонсорів практично немає, якщо не вважати бізнесмена Дмитра Фірташа, тінь якого маячить за спиною у Льовочкіна. Але можливості олігарха навіть після всіх проблем дозволять забезпечити діяльність не однієї групи.
Група ПРУ повинна допомогти колишньому главі АП повернутися у велику політику і, як мінімум, зробити впливовим гравцем всередині парламенту. З 32 голосами він зможе вести активний торг за збереження своїх активів й активів свого партнера Фірташа.
У Раді подейкують про співучасть у створенні групи ПРУ колишнього партнера Льовочкіна, який сховався від Януковича за кордоном, бізнесмена і генерала армії Валерія Хорошковського. Нібито підтвердженням цього є поява його прізвища в числі потенційних кандидатів на посаду міністра оборони.
Група Грушевського – Олійника За мир і стабільність ще 3 червня заявила, що має у своїх лавах 34 людини. Але, за інформацією Корреспондента, до необхідного «порогу» їм все ще не вистачає трьох депутатів. Підвела, зокрема, Олена Бондаренко, яка брала активну участь в обробці депутатів для створення групи, але з ПР так і не вийшла.
Чутка про те, що цих депутатів збирають під інтереси найближчого оточення Януковича, давно ходила в кулуарах парламенту. Стверджували, що обіцяна сума компенсації за участь сягала $ 2 млн «підйомних» і $ 200 тис. щомісяця. Втім, такі плітки поширюють чи не про кожне нове об'єднання в Раді. Передбачувані члени За мир і справедливість у своїй діяльності поки не дали приводів запідозрити їх у зв'язках з колишнім керівництвом країни і заперечують зв'язок з людьми Януковича навіть у неформальних бесідах.
Група має сильних і впізнаваних спікерів на кшталт Володимира Олійника та Владислава Лук'янова, але не має в своєму складі політиків і серйозної фінансової підтримки. За інформацією Корреспондента, її представники вже зустрічалися з олігархом і губернатором Дніпропетровської області Ігорем Коломойським. Нібито обговорювалося питання підтримки групи, але конкретних результатів зустріч не принесла.
Мале, та завзяте
Неформальна група Деркача – Рибакова переймається переважно економічними цілями. Андрія Деркача помітили в урядових коридорах відразу ж після затвердження Кабміну. Розповідають, що його функція – лобізм у Кабміні, а депутат Ігор Рибаков активно працює в сесійному залі. За деякими даними, група на цей час зайнята інтересами екс-міністра палива Юрія Бойка.
Отримати хоч який-небудь формальний статус вони не можуть – в їхньому активі близько десятка депутатів. Але вони відгукуються на заклики колег, коли для прийняття того чи іншого закону трохи не вистачає голосів.
Групу Медведчука називають «російською», оскільки вона пов'язує проросійськи налаштованих депутатів. У Раді її уособлює Нестор Шуфрич, який, між тим, з фракції ПР не виходить.
Реєструватися в секретаріаті парламенту вони не збираються. Це не в стилі Медведчука, пояснив Корреспонденту близький до групи співрозмовник. Лідер Українського вибору воліє працювати з депутатами за конкретними завданнями, а не створювати й утримувати фракцію повністю – не так витратно і місця для маневру більше.
До того ж парламентарі не поспішають опинитися поряд з кумом президента Росії, особливо у зв'язку із сильними антипутінськими настроями в країні.
Не поспішає проводити активну роботу зі збирання навколо себе депутатів Тігіпко. Поки він зайнятий реанімацією розпущеної кілька років тому партії Сильна Україна, підтримати яку погодився Коломойський.
Знайти підтримку в депутатському корпусі для Тігіпка не становитиме труднощів. Його президентський результат – третє місце (7%) – дає привід сподіватися і на хороший показник під час парламентських виборів. За інформацією Корреспондента, не проти розчинитися в проекті екс-віце-прем'єра група Кінаха – Хомутинніка, куди входять великі бізнесмени і банкіри, зокрема, Таріел Васадзе, Сергій Буряк, а також представники регіональних еліт.
Ліквідації фракції Партії регіонів чекати не варто, навіть якщо в її складі буде менше 32 депутатів. На відміну від депутатської групи, розпустити фракцію нереально через різні трактування законодавства. Чим, до речі, користуються комуністи. Масового виходу депутатів співрозмовники Корреспондента більше не передбачають. Як і в будь-якій фракції, певна кількість депутатів постійно перебуває у пошуку кращої пропозиції «на ринку», а тому в будь-який момент може змінити прописку.
Більшість членів фракції все-таки зберігає вірність мільярдерові Ахметову, який зумів зміцнити в ній свій вплив. Лідером фракції залишився Олександр Єфремов, але після змін у статуті це головування формальне. Всі рішення затверджуються радою фракції, куди, крім Єфремова, входять ще сім осіб. Всі вони – люди Ахметова.
Частина депутатів – Сергій Гриневецький, Олександр Фельдман, Сергій Ківалов – зайняли вичікувальну позицію. З фракції йти не поспішають, але й не сидять склавши руки. Останній, наприклад, вже активно піарить свою Морську партію в Одесі і робить спроби зберегти вплив у Вищій раді юстиції та Вищій кваліфікаційній комісії суддів.
Назустріч виборам
Як би не боролися «колишні» регіонали за збереження чинної Ради, перспективу дострокових виборів не відкидають.
У ПР налаштовані переобратися, хоча розуміють, що провести зможуть лише невелику кількість депутатів. Регіонали сподіваються, що до виборів закінчиться конфлікт на сході і в голосуванні зможуть узяти участь місцеві виборці, база й опора партії.
Фінансувати кампанію має намір Ахметов, який, як подейкують, раніше відмовився від пропозиції Коломойського максимально очистити лави ПР, ввести туди нові молоді сили в обмін на рівноправне фінансування партії. Найбагатший українець вирішив спиратися на перевірених людей, а вести партію до перемоги доручив собі самому.
При цьому регіонали можуть позбутися підтримки в Харкові. У партії незадоволені результатом Добкіна, а сам Михайло Маркович не розуміє і не поділяє планів Ріната Леонідовича. До того ж, Коломойський схиляє мера Харкова Геннадія Кернеса до участі в іншому проекті. Можливо, це буде проект Тігіпка, хоча не виключений і особистий проект Коломойського під його брендом. Популярність олігарха зараз є настільки великою, що тільки на голосах однієї Дніпропетровської області він може в'їхати в парламент, як це зробив Павло Лазаренко в 1998 році на чолі з партією Громада. Організаційну структуру шукати далеко не треба. Заступник губернатора Святослав Олійник досі очолює партію Україна майбутнього.
До дострокових виборів цілком відкрито, крім групи Льовочкіна, що створила ПРУ, готується група Деркача – Рибакова, яка взяла під контроль старий політичний бренд Ліберальної партії. Крім того, мінімум три колишніх регіонали зараз підшукують собі політсилу. Враховуючи, які ставки на кону, надовго вони «нічийними» не залишаться.
***
Цей матеріал опубліковано в №25 журналу Корреспондент від 27 червня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.